ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2011 р. Справа № 2-а-3523/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Згідно позовних вимог ОСОБА_1 (надалі-позивач) просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (надалі-відповідач, ДПІ) від 08.04.2011р. №0030411701, яким позивачу визначені податкові зобов'язання на суму 8138,03 грн. по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна.
Дане повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 28.03.11р. №85/17/НОМЕР_1 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09р. по 31.12.10р.
Згідно акту перевірки єдине порушення податкового законодавства, яке стало підставою для винесення спірного повідомлення-рішення, полягає у тому, що позивач не сплатив податок з доходів фізичних осіб в сумі 8138,03 грн. за фактом реалізації легкового автомобіля марки Ford Explorer, від продажу якого позивач за висновком ДПІ отримав доход в сумі 54253,55 грн..
Відповідно до позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні, позивач вважає спірне повідомлення-рішення незаконним з тих підстав, що він не отримував доходу від продажу належного йому автомобіля Ford Explorer в тому розмірі, в якому його визначив відповідач в акті перевірки. Позивач зазначає, що вказаний автомобіль був проданий ним відповідно до договору купівлі-продажу в 2009р. Висновок акту перевірки про отримання позивачем від продажу даного автомобіля доходу в сумі 54253,55 грн. позивач вважає лише припущенням податкового органу, яке не підтверджено жодним доказом.
ДПІ надало письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач 02.07.09р. зняв з обліку транспортний засіб для реалізації та уклав договір купівлі-продажу, за яким продав вищевказаний автомобіль гр.ОСОБА_3., але згідно звіту №863 від 02.07.2009р. про незалежну експертну оцінку цього автомобіля його ринкова вартість складає 54253,55 грн. ДПІ вважає, що саме ця сума (54253,55 грн.) є отриманим позивачем доходом від продажу вказаного автомобіля, з якого позивач повинен був сплатити податок в розмірі 15%, як це передбачено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV. ДПІ зазначає, що доказом отримання позивачем доходу від продажу вказаного автомобіля в сумі 54253,55 грн. є факт сплати до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 292,00 грн., що складає 3% від вартості автомобіля, яка визначена незалежною експертною оцінкою в сумі 54253,55 грн.. Оскільки позивач не подав декларацію про свої доходи, то була проведена документальна невиїзна перевірка позивача, яка виявила факт несплати позивачем податку з доходів фізичних осіб від продажу вказаного автомобіля, і за результатами такої перевірки було винесено спірне повідомлення-рішення. В обґрунтування своєї позиції ДПІ посилається на спільний наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яким затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), і зазначає, що вимоги Методики є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин. Дана Методика застосовується, зокрема, у разі визначення вартості відокремленого колісного транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
Позиція ДПІ була підтримана представником ДПІ під час судового розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Як встановлено судом, 02.07.2009 року позивач уклав з гр..ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля Ford Explorer.
Суть спору полягає у тому, що ДПІ не погоджується з ціною вищевказаного автомобіля, що підтверджується квитанцією №95/141 від 07.07.09. про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 292 грн., і вважає, що фактично позивач отримав доход від продажу цього автомобіля в сумі 54253,55 грн.
Укладення даного договору позивачем і подальша реєстрація вказаного автомобіля за новим власником за висновком ДПІ породжує у позивача зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15% від вартості автомобіля.
Основним нормативним документом, який на момент продажу позивачем автомобіля врегульовував питання сплати фізичними особами податку з доходів фізичних осіб, був Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV (надалі-Закон №889-IV), що втратив чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку з вступом в дію Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.
При вирішенні даного спору суд застосовує положення Закону №889-IV, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна, яким є транспортні засобі, було врегульовано ст. 12 Закону №889-IV, яка містила наступні положення:
- дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (п.12.1);
- як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (п.12.2);
- дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (п.12.2);
- якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (п.12.3);
- якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін (п.12.4);
- податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору. Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону (п.12.4).
Наведені положення ст. 12 Закону №889-IV підтверджують позицію податкового органу, що дохід, отриманий фізичною особою від продажу автомобіля підлягає кінцевому оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (надалі - ПДФО) при його виплаті.
При цьому Закон №889-IV не передбачає врахування витрат платника податку по придбанню автомобіля при визначенні оподатковуваного доходу, одержаного від його продажу.
Слід також окремого зазначити, що товарна біржа, на якій був укладений вищевказаний договір купівлі-продажу автомобіля, не є податковим агентом в розумінні п.12.3 ст.12 Закону №889-IV, на якого цим же Законом може бути покладений обов'язок по нарахуванню та сплати до бюджету ПДФО з доходу, отриманого платником податку, а також відповідальність за несплату цього податку. (Така правова позиція наведена в оглядовому листі ВАСУ від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09).
При вирішенні питання щодо розміру доходу від продажу рухомого майна, як бази для оподаткування вказаним податком, слід враховувати положення пункту 1.2 ст. 1 Закон №889-IV, відповідно до якого дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності. Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то: сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного; позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду; сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою.
Таким чином, доходом платника ПДФО від продажу автомобіля слід вважати суму будь-яких коштів, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.
В обґрунтування висновку про отримання позивачем доходу від продажу автомобіля в сумі 54253,55 грн. суду наданий лише акт перевірки від 28.03.2011р..
Звіт про незалежну оцінку автомобіля, на який посилається ДПІ, суду не наданий.
В пункті 2.5 акту перевірки зазначається лише про єдиний документ, що був використаний ревізором при її проведенні, - це інформація з органів МРЕВ ДАІ УМВС України в Херсонській області. Які інші документи використовував ревізор в акті перевірки не зазначено.
Оскільки податки сплачуються до відповідних бюджетів, то належним підтвердженням сплати або несплати податку слід вважати інформацію від органів казначейства, які обліковують рахунки відповідних бюджетів.
Таким чином, зазначаючи в акту перевірки, що позивач не сплатив ПДФО від продажу автомобіля в сумі 8138,03 грн., ДПІ при цьому не посилається на докази, які можуть цей факт підтверджувати, а також не спростовує можливості сплати до бюджету ПДФО від продажу вказаного автомобіля в будь-якій іншій сумі.
Посилання в акті перевірки лише на неподачу позивачем річної декларації, як на доказ повної несплати позивачем ПДФО від вказаної операції, суд до уваги прийняти не може, оскільки, відповідач посилається на Закон №889-IV, який втратив чинність зобов'язує сплатити цей податок при його виплаті без врахування витрат по придбанню автомобіля, а тому сам факт неподачі річної декларації про доходи не може ні спростувати, ні підтвердити факт сплати ПДФО.
Інших доказів, які б підтвердили наведені в акті перевірки обставини, а саме: договір купівлі-продажу, в якому б була визначена ціна автомобіля у розмірі меншому ніж визначена експертною оцінкою, сам звіт про незалежну оцінку автомобіля, а також докази сплати ПДФО у розмірі меншому, ніж визначено перевіркою, суду не надано.
Окрім звіту про незалежну оцінку, якої суду відповідачем не надано, ДПІ в обґрунтування своєї позиції також посилається на факт сплати до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості легкового автомобіля згідно квитанції від 07.07.09р. №95/141 на суму 292 грн., що на думку ДПІ є доказом отримання позивачем доходу в сумі 54253,55 грн..
При цьому ДПІ не надало суду самої квитанції від 07.07.09р. для підтвердження наведених обставин, у зв'язку з чим залишається недоведеним сам факт проведення цього платежу, а також не встановлено хто саме, і у зв'язку з чим сплатив таку суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Слід зазначити, що на відміну від доходу від продажу рухомого майна, Податковий кодекс України, що дохід від продажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта (п.173.1 ст. 173).
Лише з 01.01.02011р. діє пункт 173.2 ст.173 Податкового кодекс України, згідно з яким дохід від продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта та не нижче 25 відсотків вартості такого самого нового об'єкта рухомого майна.
Виходячи з наведених положень законодавства України слід дійти висновку, що на момент продажу позивачем свого автомобіля законодавство не покладало на фізичних осіб обов'язку визначати свій дохід від продажу автомобіля, а відповідно і сплачувати ПДФО, виходячи з ціни, яка не може бути нижче оціночної вартості такого об'єкта.
А відтак, базою для оподаткування ПДФО за договором купівлі-продажу від 02.09.2009р. слід вважати ціну автомобіля, яка зазначена в цьому договорі.
Відповідно до положень ст. 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Не погоджуючись з ціною зазначеного автомобіля, яка визначена у договорі купівлі-продажу від 02.09.2009р., і вважаючи її заниженою сторонами договору, що вплинуло на розмір сплаченого ПДФО, ДПІ в той же час не ставить питання про визнання в судовому порядку цього договору недійсним в частині визначення ціни, при тому що право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, передбачено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Слід зазначити, що обсяг наданих ДПІ матеріалів та доказів не дає суду достатніх підстав стверджувати, що укладений 02.07.2009р. договір купівлі-продажу автомобіля Ford Explorer, є нікчемним, і відповідно до ст. 228 ЦК України є таким, що порушує публічний порядок.
Щодо ставки ПДФО, яка повинна застосовуватися для оподаткування доходу за вказаним договором, то ДПІ не вірно вказує, що її розмір встановлений пунктом 7.1 статті 7 Закону №889-IV і дорівнює 15 %, оскільки передбачені п.12.2 ст. 12 цього Закону підстави для оподаткування цього доходу за ставкою 1% від вартості об'єкта рухомого майна відсутні, оскільки закон втратив чинність.
Що стосується висновку ДПІ про отримання позивачем доходу від продажу вищевказаного автомобіля в сумі 54253,55 грн., то такий висновок на думку суду не є достатньо обґрунтованим і підтвердженим належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (п.4).
Як вже зазначено вище, договір купівлі-продажу автомобіля Ford Explorer від 02.07.2009р., який визначив ціну автомобіля, що є базою для оподаткування, не визнаний у встановленому законодавством порядку недійсним (ні повністю, ні в частині ціни), і підстави вважати цей договір нікчемним відсутні.
Посилання ДПІ на звіт про незалежну оцінку вказаного автомобіля, а також на факт сплати до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості автомобіля згідно квитанції від 07.07.09р. на суму 292 грн., суд не може взяти до уваги як належний доказ отримання позивачем доходу в сумі 54253,55 грн., оскільки, як вже зазначено вище, існування цих документів та їх взаємозв'язок із автомобілем позивача суду не доведені, і ці обставини можуть підтверджувати лише виконання певною особою своїх зобов'язань перед Пенсійним фондом, і не можуть бути доказом фактичного отримання позивачем грошових коштів саме в тій сумі, на яку вказує ДПІ.
Слід зазначити, що Методика, на яку посилається ДПІ в обґрунтування своїх вимог, дійсно застосовується також і для визначення вартості відокремленого транспортного засобу для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.
В зазначеній Методиці вживається поняття ринкової вартості транспортного засобу, яке визначає його як вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу на ринку подібного транспортного засобу на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.
Відсутність самого звіту про незалежну оцінку автомобіля, на який посилається ДПІ, не дає суду можливості встановити, що предметом цієї оцінки був саме автомобіль позивача, і що при її проведені була застосована вищевказана Методика.
Якщо припустити, що за звітом про незалежну оцінку предметом оцінки був автомобіль позивача, то суттєва відмінність між ціною за договором купівлі-продажу від 02.07.09р. і вартістю автомобіля за вказаним звітом може викликати сумніви відносно добросовісності та розсудливості сторін цього договору при визначенні ціни автомобіля.
Проте такі сумніви не можуть бути достатніми підставами для висновку про отримання позивачем доходу від продажу автомобіля саме в тому розмірі, на який вказує ДПІ в акті перевірки. Тим більше, що на момент укладення вказаного договору у позивача була законодавчо передбачена можливість визначати в договорі купівлі-продажу ціну належного йому автомобіля на власний розсуд без обмеження її мінімального розміру оціночною вартістю, що визначається експертною оцінкою.
На підставі всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ДПІ не довело належними доказами факт отримання позивачем доходу в сумі 54253,55 грн. від продажу вищевказаного автомобіля, у зв'язку з чим суд не може погодитися із правомірністю спірного повідомлення-рішення і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 08.04.2011р. №0030411701.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 серпня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.8