Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2011 року Справа № 2а-7286/10/1270

Луганській окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравцової Н.В.,

при секретарі Бражник В.І.,

за участю сторін:

позивача не з'явився,

представника відповідача

Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку не з'явився,

Головного управління Державного казначейства

України в Луганській області не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання порушень відповідачем чинного законодавства, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку про визнання порушень відповідачем чинного законодавства, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

01.10.2010 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 24.09.2009 позивачем до відділу виконавчої служби Головного управління Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку Луганської області було повторно подано заяву про зобов'язання виконати судове рішення від 21.09.2004 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 29 944 грн., заподіяної директором ПП «Аларіс» та ПП ОСОБА_2, до якої було додано копію виконавчого листа, оскільки оригінал якого було втрачено або знищено посадовими особами відповідача і не повернутий позивачу.

Оскільки відповідачем не було відкрито виконавче провадження та не було надано відповіді на звернення позивача, відділом виконавчої служби Головного управління Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку Луганської області були порушені норми статті 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про виконавче провадження».

07.12.2009 позивачем на адресу відповідача було повторно подано заяву про прийняття виконавчого листа до провадження та виконання рішення суду від 21.09.2004. Але відповідач не виконав вимоги позивача, у зв'язку з чим позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Крім того, бездіяльністю відповідача позивачу нанесена матеріальна та моральна шкода.

Просить захистити законні права позивача, визнати порушення відповідачем статті 40 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про виконавче провадження», вимог Конвенції «Про стягнення аліментів за кордоном», «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», визнати дії відповідача щодо не виконання рішення суду від 21.09.2004 такими, що суперечать нормам діючого законодавства, поновити порушені права позивача, подати подання до Вищої ради юстиції України, Президента України, Відділу боротьби з організованою злочинністю та корупції при Верховній Раді України по факту незаконних дій посадових осіб відповідача для порушення кримінальної справи, стягнути матеріальну шкоду у сумі 21 600 грн. та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

18 січня 2010 року позивач змінив позовні вимоги, просив визнати порушення відповідачем статті 40, 124 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про виконавче провадження», вимог Конвенції «Про стягнення аліментів за кордоном», «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», визнати відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів повідомлення позивача про його права у виконавчому провадженні, визнати приховування відповідачем майна боржника, зазначене у виконавчому листі, визнати неналежне виконання дій відповідачем під час виконавчого провадження, визнати відсутність доказів у відповідача щодо вручення позивачу постанови про закриття виконавчого провадження, визнати відсутність доказів належного виконання рішення суду від 21.09.2004, визнати відсутність доказів щодо надання відповіді на звернення позивача 24.09.2009 та 07.12.2009, визнати відсутність підстав для закриття виконавчого провадження від 28.02.2006, визнати порушення відповідачем строків щодо здійснення виконавчих дій, визнати навмисне невиконання відповідачем рішення суду від 21.09.2004, визнати фальсифікацію документів відповідачем під час виконавчого провадження та відсутність законних вимог щодо обов'язкового надання оригіналу виконавчого листа, визнати факт відсутності у відповідача звернень до Сєвєродонецького міського суду про вчинені виконавчі дії та доказів направлення до суду постанов про виконавчі дії, визнати факт відсутності у відповідача доказів вручення позивачу двох постанов у 2009 році про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнати факт відсутності у відповідача доказів щодо роз'яснення позивачу право на звернення до суду у разі відмови у прийнятті виконавчого листа, визнати порушення відповідачем статті 370 ЦПК України, статтей 8, 19, 124, 129 Конституції України при виконанні судового рішення від 21.09.2004, визнати порушення статті 13 Закону України «Про судоустрій України», визнати навмисну перешкоду відповідачем при здійснені виконавчих дій при виконанні судового рішенні від 21.09.2004, подати подання до Вищої ради юстиції України, Президента України, Відділу боротьби з організованою злочинністю та корупції при Верховній Раді України по факту незаконних дій посадових осіб відповідача для порушення кримінальної справи, винести окрему ухвалу про притягнення посадових осіб відповідача до відповідальності, стягнути матеріальну шкоду у сумі 21 600 грн. та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справ без його участі.

Представник відповідача ГУ ДКУ у Луганській області у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.01.1993 року позивачу - ОСОБА_1 присвоєно категорію 2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році ( а. с. 15).

24.09.2009 позивач звернувся до ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про прийняття до свого провадження виконавчий лист та виконати рішення суду від 21.09.2004 ( а.с. 14, 15).

07.12.2009 позивач звернувся до ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про виконання рішення суду від 21.09.2004 та надання у встановлений законом термін відповіді (а.с. 17).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено у судовому засіданні 12 серпня 2009 року постановою Луганського окружного адміністративного суду (справа № 2а-19795/09/1270) у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України в Луганській області, голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області Губанова В’ячеслава Дмитровича, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправної, зобов'язанні вчинити певні дії та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду відмовлено.

Як вбачається із змісту постанови суду від 12.08.2009 ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги, зокрема, про оскарження дій Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України в Луганській області щодо виконання рішення Сєвєродонецького міського суду від 21.09.2004.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки позивачем у зазначеному позові оскаржуються дії відповідача № 1 щодо процедури виконання та повернення йому виконавчого листа на підставі ст. 40 закону України «Про виконавче провадження» по виконанню судового рішення Сєвєродонецького міського суду від 21.09.2004 про стягнення з ОСОБА_5 на його користь суми в розмірі 29944гривень, які вже були предметом розгляду у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та дії відповідача №1 з моменту відкриття виконавчого провадження до повернення виконавчого листа визнані правомірними та відповідно до вимог ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню, позовні вимоги визнання порушення відповідачем статті 40, 124 Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про виконавче провадження», вимог Конвенції «Про стягнення аліментів за кордоном», «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», визнання відсутності у матеріалах виконавчого провадження доказів повідомлення позивача про його права у виконавчому провадженні, визнання приховування відповідачем майна боржника, зазначене у виконавчому листі, визнання неналежним виконання відповідачем дій під час виконавчого провадження, визнати відсутність підстав для закриття виконавчого провадження від 28.02.2006, визнати порушення відповідачем строків щодо здійснення виконавчих дій, визнати навмисне невиконання відповідачем рішення суду від 21.09.2004, статтей 8, 19, 124, 129 Конституції України при виконанні судового рішення від 21.09.2004, визнати порушення статті 13 Закону України «Про судоустрій України», визнати навмисну перешкоду відповідачем при здійснені виконавчих дій при виконанні судового рішенні від 21.09.2004 не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю.

Щодо вимог позивача про визнання відсутність доказів щодо надання відповіді на звернення позивача 24.09.2000 та, 07.12.2009 суд вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг передбачено ст. ст.19, 20 Закону України „Про звернення громадян". Так, зазначені органи мають, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.09.2009 та 07.12.2009 позивачем на адресу відповідача 1 були направлені заяви про прийняття до свого провадження виконавчий лист та виконати рішення суду від 21.09.2004, надати у встановлений законом строк відповідь на звернення.

Листами від 05.10.2009 за вих.. № 22912/03-15 та від 17.12.2009 за вих.. № 29767/03-19 відповідачем 1 були надані відповіді позивачу на його звернення, які були направлені поштою, що підтверджується витягами із книги реєстру вихідної кореспонденції.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем 1 у відповідності до норм Закону України «Про звернення громадян» були розглянуті заяви позивача від 24.09.2009 та від 07.12.2009 та у строк, встановлений Законом надані відповіді.

Дані обставини, встановлені під час судового розгляду справи підтверджуються поясненнями свідка начальника відділу ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області ОСОБА_6, який вказав, що він працює на займаній посаді з 2009 року. Щодо звернень позивача від 24.09.2009 та 07.12.2009 пояснив, що відділом ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області були своєчасно надані відповіді позивачу, що підтверджується листами від 05.10.2009 та від 17.12.2009. Таким чином, порушень з боку відділу ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області вимог законодавства не вбачається. Щодо виконання рішення Сєвєродонецького міського суду від 21.09.2004 вказав, що з цього приводу йому нічого не відомо, оскільки працює у відділі ВДВС Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області з 2009 року.

Щодо позовних вимог позивача про визнання відсутності доказів у відповідача щодо вручення позивачу постанови про закриття виконавчого провадження, визнання відсутність доказів належного виконання рішення суду від 21.09.2004, визнати фальсифікацію відповідачем під час виконавчого провадження та відсутність законних вимог щодо обов'язкового надання оригіналу виконавчого листа, визнати факт відсутності у відповідача звернень до Сєвєродонецького міського суду про вчинені виконавчі дії та доказів направлення до суду постанов про виконавчі дії, визнати факт відсутності у відповідача доказів вручення позивачу двох постанов у 2009 році про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнати факт відсутності у відповідача доказів щодо роз'яснення позивачу право на звернення до суду у разі відмови у прийнятті виконавчого листа, визнати порушення відповідачем статті 370 ЦПК України, суд вважає їх також необґрунтованими, оскільки вимоги позивача фактично стосуються виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій рішення суду від 21.09.2004 щодо яких є постанова суду, яка набрала законної сили, яка була надана представником відповідача 1 до суду 19.01.2011.

Щодо вимоги про подання до Вищої ради юстиції України, Президента України, Відділу боротьби з організованою злочинністю та корупції при Верховній Раді України по факту незаконних дій посадових осіб відповідача для порушення кримінальної справи, суд також не находить підстав для її задоволення, оскільки у судовому засіданні не встановлено порушень з боку відповідача 1 норм діючого законодавства, які б свідчили про наявність складу злочину для порушення кримінальної справи.

Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали про притягнення посадових осіб відповідача до відповідальності, суд вважає безпідставним, оскільки під час судового засідання судом не було встановлено, а позивачем доведено порушення посадовими особами відповідача норм Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо вимоги позивача про стягнути матеріальну шкоду у сумі 21 600 грн. та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як встановлено ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Виходячи з аналізу зазначених норм, випливає, що однією з умов відшкодування моральної шкоди необхідна наявність незаконних рішень, дій чи бездіяльності вказаної посадової або службової особи, у разі їх відсутності, підстав для такого відшкодування немає.

Посилання позивача на спричинення йому моральних страждань та матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 137 545 грн. 90 коп. не підтверджені жодними доказами у справі, а тому вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в м. Сєвєродонецьку, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання порушень відповідачем чинного законодавства, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24 січня 2011 року.

Суддя Н.В. Кравцова