Справа №2-72/08

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М         У  К  Р  А  Ї  Н  И

    13 травня 2008 року Алуштинський міський суд АР Крим у складі:

головуючого судді Лантратовой А.І.

при секретарі Тукмачовє С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину здійсненним і визнання права власності, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу не укладеним,

в с т а н о в и в:

   ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання правочину здійсненним і визнання права власності, посилаючись на те, що між нею і ОСОБА_2 була досягнута угода  про продаж, належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1. 29 квітня 2004 року правочин по купівлі-продажу квартири був фактично здійснений, вона передала ОСОБА_2 гроші за квартиру в сумі 14700 доларів США, а ОСОБА_2 написала їй розписку про отримання грошей, передала ключі від квартири, оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, довідки про відсутність заборгованості по комунальним платежам  і як гарантію скоєного правочину у нотаріуса оформила довіреність на неї на право розпорядження квартирою. Нотаріально правочин не був оформлений того дня, оскільки був кінець робочого дня і попереду  травневі свята. Вони домовилися оформити операції у нотаріуса в майбутньому. Проте, 30.04.2004 року відповідачка скасувала довіреність і відмовилася оформляти правочин. При цьому отримані гроші не повернула.

   У судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Зустрічний позов не визнали. ОСОБА_1 пояснила, що в 2004 році вона дала оголошення про придбання квартири. 28.04.2004 року їй  подзвонила жінка, яка представилася ОСОБА_5, сказала що її родичка(мати) продає квартиру на вул.Ювілейній і запропонувала зустрітися. Увечері вони зустрілися біля будинку АДРЕСА_1 у цьому ж будинку і домовились про зустріч по оформленню договору купівлі-продажу у нотаріуса наступного дня. 29.04.2004 року приблизно в 17.00 годин вони з ОСОБА_5 і власницею квартири ОСОБА_2 зустрілись в нотаріальній конторі, у нотаріуса ОСОБА_4 по вул.Партизанскій м.Алушти. З'ясували що договір оформляється не один день і вирішили зробити між собою правочин, оформивши довіреність, а після святкових днів оформити нотаріально договір. У нотаріуса ОСОБА_2 оформила на неї довіреність на право розпорядження квартирою, потім вони вийшли в коридор, де ОСОБА_2 передала їй довіреність, всі документи на квартиру, довідки, ключі, що встановлюють право, а вона передала ОСОБА_2 гроша в сумі 14700 доларів США . ОСОБА_2 перерахувала гроші і розписалася в розписці, яка вже була написана, дописала в розписці « єквів.грн». Після цього вони розійшлися, ОСОБА_2 поїхала разом з ОСОБА_5 на машині. 6 травня 2004 року вона дізналася що ОСОБА_2 30.04.2004 року скасувала довіреність. А гроші їй не повернула. Того ж дня вона звернулась із заявою в міліцію.

   ОСОБА_2 позов не визнала. У судовому засіданні пояснила, що квартиру продавати не хотіла, іншого житла у неї немає, грошей за квартиру вона не отримувала від ОСОБА_1, довіреність на квартиру у нотаріуса не оформлювала, в нотаріальній конторі ОСОБА_1 взагалі не бачила. Пояснила, що в квітні 2004 року познайомилася з двома жінками жительками Білорусії, які відкривали свою справу по пошиттю взуття і хотіли зняти її квартиру. Для  реєстрації за ними офісу вони попросили у неї оригінали документів на квартиру, запропонували відкрити рахунок у банку і хотіли перерахувати їй 70000 доларів США за допомогу у відкритті офісу. Вона погодилась. 29 квітня 2004 року вони її обдурили, сказали що потрібно йти до податкової міліції для оформлення документів, а сама дали їй випити настоянку піону, після чого вона погано розуміла те, що відбувається. У приміщенні податкової міліції вона підписала два папера. Наступного дня вона знову пішла в ту ж будівлю податкової міліції і дізналася, що будівля, де вона знаходилася 29.04.2004 року є нотаріальною конторою і що вона оформила там довіреність на право розпорядження своєю квартирою. Вона скасувала довіреність і написала заява в міліцію. Вважає що її обдурила ОСОБА_1. Грошей вона ніяких не бачила, в її присутності грошей ОСОБА_1 нікому не передавала. Їй також грошей ніхто не давав. Жінок з Білорусії вона також більше не зустрічала. Просить  визнати договір купівлі-продажу за 29.04.2008 роки  не укладеним.

  Вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, матеріали зупиненої кримінальної справи,  суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, в позові ОСОБА_2 необхідно відмовити.

  Так, згідно ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони  домовилися  щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін  ухиляється від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

  У судовому засіданні встановлено, що 29 квітня 2004 року ОСОБА_2 видала розписку ОСОБА_1 про отримання грошей в сумі 14700 доларів США за квартиру АДРЕСА_1 і довіреність на йм’я ОСОБА_1 на право розпорядження вказаною квартирою, а також оригінали правовстановлюючих документів. А ОСОБА_1 передала їй гроші в сумі 14700 доларів США.

  Вказані обставини підтверджуються:

- Розпискою ОСОБА_2 від 29.04.2004 року (а.с.44) і нотаріально оформленою довіреністю від ОСОБА_2 від 29 квітня 2004 року; у якій по висновку почеркознавської експертизи  від 12.04.2005 року текст дописки « у еквів грн» в 8-му рядку розписки від 29.04.2004 року і текст в графі «підпис» ксерокопії довіреності ВВС №772711 від 29.04.2004 року виконані ОСОБА_2 Даних, що ставлять під сумнів висновки експертизи суду не надано.

- Оригіналами документів  переданими від ОСОБА_2  ОСОБА_1: свідоцтвом про право власності на спірну квартиру, витягом з державного реєстру від 26.04.2004 року,  довідками з комунальних організацій про відсутність заборгованості по оплаті їх послуг, датованими 29.04.2004 року.

  Допитана в судовому засіданні як свідок нотаріус ОСОБА_4 пояснила, що 29.04.2004 року вона оформила довіреність від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_1 на право розпорядження квартирою АДРЕСА_1. При оформленні довіреності ОСОБА_2 надала їй паспорт і ідентифікаційний код. Вона питала у ОСОБА_2 навіщо вона прийшла до нотаріуса. ОСОБА_2 ясно відповіла, що бажає продати квартиру, на виручені гроші зробити собі операцію, а дочці купити машину. На її питання де вона житиме ОСОБА_2 відповіла, що у неї є ще одна квартира. Вона роз'яснила ОСОБА_2 наслідки оформлення такої довіреності, та погодилася і вони оформили довіреність. При оформленні довіреності були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_1 і жінка, яку ОСОБА_2 представила як свою доньку. Вона також роз'яснила ОСОБА_2 що вона у будь-який час може скасувати довіреність. Наступного дня прийшла ОСОБА_2 і скасувала довіреність, пояснивши що їй ніхто не дав грошей за квартиру. Не довіряти свідченням нотаріуса у суду не має підстав, оскільки свідчення свідка послідовні, узгоджуються з матеріалами зупиненої кримінальної справи і цивільної справи і обставинами події. Більш того, про наявність іншого житла у Чековой суду стало відомо 20.02.2007 року з листа СМ БРТІ, а нотаріус пояснювала про це 23.12.2004 року на досудовому слідстві у кримінальній справі.

  Доводи ОСОБА_2, про те, що вона не хотіла продавати свою квартиру, не укладала угоду, не отримувала грошей, не бачила взагалі в нотаріальній конторі ОСОБА_1 суд вважає не спроможними.

  Так, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що в її присутності гроші нікому не передавалися. Проте в заяві в міліцію  від 07.05.2004 року вона власноручно написала, що в коридорі жінка (ОСОБА_1) передала гроші ОСОБА_5. У заяві від 09.08.2004 року вона  зазначає суму, яка була передана. І зазначена ОСОБА_2 сума відповідає переданій. Також вона описує зовнішність ОСОБА_1, присутньою в нотаріальній конторі.

  Отримані 29.04.2004 року в комунальних службах довідки про відсутність заборгованості по комунальних платежах, витяг з державного реєстру від 26.04.2004 року також свідчать про те, що квартира готувалася до продажу. У своїй заяві в міліцію ОСОБА_2 пояснювала, що збирала ці довідки разом з ОСОБА_5. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 на праві власності має інше житло.

  При таких обставинах позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, в позові ОСОБА_2 слід відмовити.

  Керуючись, ст.ст. 10,60,209,212,215 ЦПК України, ст.220 ч.2 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

  Визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29 квітня 2004 року між ОСОБА_1 и ОСОБА_2.

  Визнати право власності за ОСОБА_1  на квартиру АДРЕСА_1

  В позові ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу не укладеним - відмовити.

  Заява про апеляційне оскарження  може  бути  подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

  Апеляційна скарга може бути подана  протягом  двадцяти  днів після подачі  заяви про апеляційне  оскарження, або в  порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.

  Суддя: