Судове рішення #6295367

                                       Справа № 2-1365/09

                           

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

     м. Донецьк                                                                                             21 вересня  2009 року

Будьоннівський районний  суд м. Донецька в складі:

головуючого судді :                                                Тараньової В.С.,

при секретарі судового засідання:                        Рачек А.В.,

за участю позивача:                          ОСОБА_1

представника відповідача:                      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу  за позовом   ОСОБА_1   до ОСОБА_3  про стягнення суми боргу, суми інфляції та процентів від суми боргу, моральної шкоди -

                   

ВСТАНОВИВ:

6 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного  суду м. Донецька з позовною заявою до ОСОБА_3  та ОСОБА_4  про стягнення суми боргу, суми інфляції та процентів від суми боргу, вказавши, що у грудні 2000 року ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням позичити гроші у сумі 57 000 гривень строком до 20 лютого 2001 року, погодившись, на сплату процентів у розмірі 10%. 18 грудня 2000 року позивач передав зазначену суму грошів ОСОБА_3 за умови про  сплату останнім 10% щомісяця. Факт отримання грошей у сумі 35 000 гривень під 10% щомісяця підтверджується розпискою  ОСОБА_3 від 18.12.2000 року, у сумі 22 400 гривень – договором застави автомобіля „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом. Строк повернення боргу настав 20 лютого 2001 року, але  ОСОБА_3 гроші у сумі 57 400 гривень та проценти по ним позивачу не повернув, а заставлений автомобіль продовжував експлуатувати по довіреності ОСОБА_4

    9 грудня 2003 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу учинив виконавчий напис, відповідно до якої запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК. 25 лютого 2004 року постановою державного виконавця Пролетарського ВДВС було   накладено арешт на автомобіль марки   „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК, однак виконання по виконавчому напису нотаріуса на відбулося.

    Будучи інвалідом 2 групи  ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ухвалою суду від 18 жовтня 2006 року його позовна заява була повернута у зв’язку з порушенням правил підсудності, після чого позивач звернувся з відповідним позовом до Пролетарського районного суду м. Донецька, але ухвалою суду від 5 грудня 2006 року його позовна заява також була повернута позивачеві для звернення для належного суду. Після звернення позивача до Будьоннівського районного суду м. Донецька ухвалою судді цього  суду від 27 травня 2008 року йому був наданий строк для усунення недоліків. Оскільки ОСОБА_1 не встиг усунути недоліки в зазначений в ухвалі суду строк, його позовна заява також була повернута позивачеві.

    До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою він уточнив, що відповідачем по справі є  ОСОБА_3

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, на  обґрунтування яких послався на викладені в позові обставини.  Позивач зазначив, що гроші у сумі     57 000 гривень він позичив ОСОБА_3 18 грудня 2000 року за умови про  сплату останнім 10% щомісяця від зазначеної суми. Для цього він сам позичив зазначені кошти у іншої особи, ім’я якої суду не назвав. На вимогу позивача повернути кошти відповідач  ОСОБА_3 не відмовлявся, але реальних дій щодо їх повернення не здійснював, посилаючись на особисті обставини та обіщаючи повернути їх пізніше,  державною виконавчою службою звернення стягнення на автомобіль  „Мазда-626” також не здійснено.  На обґрунтування суми моральної шкоди зазначив, що він в наслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по поверненню позики та процентів зазнав моральних страждань, разом з ним страждали й члени його родини, 21 січня 2000 року померла його дружина та він залишився один з двома дітьми.    Тому просив суд   стягнути з відповідача  ОСОБА_3  суму боргу у розмірі 57 000 гривень, суму інфляції в розмірі 141 108 гривень та процентів від суми боргу у сумі 339 500 гривень, а також відшкодувати моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_3  у розмірі 50000 гривень.    

    Представник відповідача   ОСОБА_2, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, проти позову заперечувала, вказавши, що її довіритель ОСОБА_3 розписку від 18 грудня 2000 року позивачу на суму 35 000 гривень не надавав, цей документ сфальсифікований позивачем, що, на її думку, вбачається при огляді цього документа, розписки про позику відповідачем грошей у позивача на суму 22 400 гривень не існує. У судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження по справі у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ), суд встановив наступне.

     18 грудня 2000 року ОСОБА_3 взяв у борг (позичив) у   ОСОБА_1 35 000 гривень під 10% на місяць та зобов’язався повернути зазначену суму в строк до 20.02.2001 року.  

    Як вбачається з договору застави автомобіля марки „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК, від 20 грудня 2000 року, посвідченому приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа ОСОБА_5, ОСОБА_3 зайняв у ОСОБА_1 22400 гривень та зобов’язався віддати цю суму до 20 лютого 2001 року повністю. Автомобіля марки „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію.

    9 грудня 2003 року приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 учинив виконавчий напис, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК.

    25 лютого 2004 року постановою державного виконавця Пролетарського ВДВС було   накладено арешт на автомобіль марки   „Мазда-626”, 1993 року випуску, держномер 493-17 ЕК

Оскільки цивільні відношення між сторонами по справі виникли до 1 січня 2004 року, суд у відповідності з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України  застосовує при вирішенні даної справи положення ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Згідно зі ст. 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобо’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Таким чином  між позивачем та відповідачем у грудні 2000 року був укладений договір позики строком до 20 лютого 2001 року. У встановлений в договорі строк, а саме: 20 лютого 2001 року відповідач  борг ОСОБА_1  не повернув.

Статтею 71   ЦК УРСР Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.

Діюче на момент укладання сторонами по справі договору позики цивільне законодавство не передбачало можливості сторонам угоди – фізичним особам встановлювати за користування предметом позики будь-яки проценти, крім випадків забезпечення зобовязання у вигляді штрафу та пені, на які у відповідності зі ст. 72 ЦК УРСР діяли скорочені строки давності тривалістю в шість місяців.

У відповідності зі ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 79 ЦК УРСР пред’явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.

Положення щодо позовної давності, встанолені ЦК УРСР  1963 року знайшли своє відображенні й у діючей редакції ЦК України з деякими відмінностями.  Так, згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістюу три роки. Статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Таким чином позовна давність за договором застави, укладеному між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 сплинула  21 лютого 2004 року.

Вперше за захистом порушеного права позивач звернувся до суду у жовтні 2006 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2006 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Про  стягнення суми боргу за договором застави повернута позивачеві для подання до належного суду.

    Ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 грудня 2006 року позовні матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про  стягнення  боргу за договором застави повернута позивачеві для подання до належного суду.

    Ухвалою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 27 травня 2008 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про  стягнення  суми боргу за договором застави залишена без руху.

Статтею 79 ЦК УРСР передбачено, що перебіг строку позовної давності переривається пред’явленням позову в установленому порядку. Пред’явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.

У відповідності з ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу  позовної давності.

Крім того, суду не доведено, що ухвали Київського, Пролетарського, Будьоннівського районних судів м. Донецька про повернення позивачеві позовних заяв, як й дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, були оскаржені позивачем у встановленому законом порядку.  За таких обставин суд не має підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Частинами 3, 4, 5 ст. 267 передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У судовому засіданні представником відповідача по справі було заявалено клопотання про застосування позовної давності.

            Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов  висновку, що у задоволенні позову  ОСОБА_1   до ОСОБА_3  про стягнення суми боргу у розмірі 57 000 гривень, суми інфляції в розмірі 141 108 гривень,  процентів від суми боргу у сумі 339 500 гривень та моральної шкоди у розмірі 50000 гривень слід  відмовити в зв’язку зі спливом позовної давності.

             Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем документально підтверджені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30, 00 гривень.

Відповідно до п. 18  ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати державного мита (судового збору).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11,  60, 76, 88, 169,  214, 215, 224 Цивільно-процесуального кодексу України, ст..ст. 71 – 81, 374 Цивільного кодексу  УРСР, ст.ст. 256 – 268, п. 4 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України,   суд -

 

                    В И Р І Ш И В:

                У задоволенні позову  ОСОБА_1   до ОСОБА_3  про стягнення суми боргу у розмірі 57 000 гривень, суми інфляції в розмірі 141 108 гривень,  процентів від суми боргу у сумі 339 500 гривень та моральної шкоди у розмірі 50000 гривень  відмовити.  

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Донецької області  через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви  про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація