НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ                                 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 лютого 2007 року                          справа № 2-149/2007                                  м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого                                           Ференс-Піжук О.Р.

при секретарі                                          Тимовській Н.В.

з участю позивачки                                ОСОБА_1

представника органу опіки      Зектер Л.А. та піклування

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втрати права на користування житловим приміщенням,-

встановив:

17 січня 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання ОСОБА_2 із малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Вимоги мотивує тим, що дана квартира належить їй на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 18 липня 1996 року. В вищезазначеній квартирі зареєстровані, але не проживають її дочка ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3. На всіх зареєстрованих в квартирі йде нарахування про оплату за газ і воду. Позивачка не працює, отримує пенсію і не має матеріальної змоги проводити оплату за комунальні послуги, які нараховуються на відповідачку та її малолітнього сина. Також позивачка невзмозі оформити субсидію. Відповідачка в квартирі давно не проживає. В листопаді 2005 року відповідачка зареєструвалась в даній квартирі, оскільки реєстрація їй була необхідна для обміну паспорту та виїзду на постійне місце проживання до Німеччини. Але після цього в квартирі разом з сином не проживала, а тому є всі підстави визнати їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просить визнати ОСОБА_2 із малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1, в зв'язку з відсутністю їх в даній квартирі понад шість місяців без поважних причин.

2

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через засоби масової інформації в редакції газети Нова Волинь".

Заслухавши пояснення сторін, пояснення представника органу опіки та піклування, яка не заперечила щодо задоволення позову, оскільки малолітній ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 знаходиться на постійному місці проживанні в Німеччині, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в зв'язку з наступним.

Згідно договору купівлі-продажу укладеного 18 липня 2006 року (а.с.11) позивачка ОСОБА_1 купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

Із довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку вбачається, що відповідачка зареєстрована разом з малолітнім сином за вказаною адресою з 28 жовтня 2005 року (а.с. 8).

Як зазначено в акті від 05 грудня 2006р. складеного комісією ЖКП-1 відповідачка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 не проживають по місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з листопада 2005 року.

На підставі договору купівлі-продажу, вказана квартира 22 червня 1998 року зареєстрована у Волинському обларному бюро техінвентаризації за ОСОБА_1 і належить їй особисто на праві приватної власності-а.с. 12.

За договором купівлі-продажу, який у відповідності до вимог ст.657 ЦК України посвідчений нотаріально за реєстраційним НОМЕР_1, одна сторона передала другій стороні майно у власність, а інша сплатила за нього певну грошову суму.

Приватна власність громадян охороняється законом і її захист здійснюється судом.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про власність", об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири а також інше майно, набуте з передбачених законом підстав.

Предметом спору розглядуваної справи є питання захисту права приватної власності позивача на житло, яке вирішується судом в межах цивільно-правових відносин.

Згідно п.2 ст.48 Закону України "Про власність", який введений в дію з 15.04.1991 року, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності особисто ОСОБА_1, а ОСОБА_2 будучи зареєстрованою разом з малолітнім сином за вказаною адресою порушують її права власника, в т.ч. можливості на свій розсуд здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження своїм майно.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних понад один рік.

з

Таким чином, в суді встановлено, що ОСОБА_2 із неповнолітнім сином ОСОБА_3 понад один рік без поважних причин відсутні, фактично в спірній квартирі не проживали, зареєструвались лише для оформлення документів на виїзд на постійне місце проживання в Німеччину.

Керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.48 Закону України "Про власність", ст. 405 ЦК України, суд

                вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 із неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляції до апеляційного суду у Волинській області протягом 20 днів після подачі заяви про оскарження рішення суду, яка подається протягом 10 днів після його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом                            

Суддя               О.Р. Ференс-Піжук