Справа № 22ц-3676/2009р.                 Головуючий в суді І інстанції  Медвідь Н. О.

Категорія 01,19,20                                  Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О. І.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Дьоміної О. О.,

суддів: Березовенко Р.В.,   Малорода О. І.,

при секретарі: Бистрій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Києво-Святошинського районного  суду Київської області  від   07 листопада 2008 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу земельної ділянки та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА :

У лютому  2008 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсною довіреність, видану ним 05 лютого 2005 року відповідачу ОСОБА_2. на продаж та обмін земельної ділянки, а також укладений 11 липня 2005 року від його імені між відповідачами ОСОБА_2. та ОСОБА_3. договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 3,07 га., а також витребування вказаної земельної ділянки від ОСОБА_3

Посилався на те, що йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів із земель, переданих у колективну власність КСП Агрофірма «Рубежівська», що складалися із трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень.

Відповідач ОСОБА_2., скориставшись необізнаністю громадян переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі і його, продати земельні ділянки, видавши йому довіреності на відчуження земельних ділянок.

05 лютого 2005 року він видав відповідачу ОСОБА_2. довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу на приватизацію земельної ділянки розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів та виділення її в натурі, отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки за ціною і на умовах, визначених на його власний розсуд.  

21 листопада 2006 року  він скасував довіреність, повідомивши про це відповідача письмовим листом через нотаріуса.

Згодом дізнався, що відповідач ОСОБА_2 використовуючи видану йому довіреність змінив цільове призначення земельної ділянки, а в подальшому 11 липня 2005 року продав належну йому земельну ділянку від його імені відповідачці ОСОБА_3..

Оскільки він не уповноважував відповідача ОСОБА_2. на зміну цільового призначення земельної ділянки, а також те, що на день видачі довіреності та укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв встановлений п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України мораторій на продаж та інші способи відчуження  земельних ділянок сільськогосподарського призначення, позивач вважав, що зміст довіреності суперечить вимогам закону - ст. 1003 ЦК України, а тому просив визнати довіреність в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України та ч.1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, договір доручення між сторонами та видана на його підставі довіреність порушують публічний порядок, а тому є нікчемними відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, позивач вважав, що відповідач ОСОБА_2 не отримав повноважень на відчуження належної йому земельної ділянки, діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами укладеному 11 липня 2005 року та відповідно повернути земельну ділянку із володіння ОСОБА_3у його володіння.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 7 листопада 2008 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу передати на новий розгляд.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_2 діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі довіреності від імені позивача вчиняв необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку на його ім'я, а також дії щодо продажу (обміну) зазначеної земельної ділянки.

11 липня 2005 року відповідач ОСОБА_2, діючи відповідно до наданих повноважень та цілей, зазначених у довіреності від імені позивача, продав належну позивачу земельну ділянку відповідачці ОСОБА_3

Договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону та належним чином посвідчений державним нотаріусом.

Колегія суддів вважає даний висновок суду обґрунтованим.

У відповідності до ст. 239 ЦК України, укладений відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала позивачу припинив право власності позивача на дану земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку згідно договору купівлі - продажу від 11 липня 2005 року набула відповідачка ОСОБА_3

Висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсними довіреності, якою позивач уповноважив відповідача ОСОБА_2. на відчуження земельної ділянки, договору  купівля-продажу спірної земельної ділянки та на відсутність підстав для витребування земельної ділянки від власника ОСОБА_3колегія вважає правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що довіреність та договір купівлі-продажу  земельної ділянки вчинено з порушенням п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, зокрема, земельних часток (паїв), колегія вважає необґрунтованими.

Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено заборону до 01 січня 2005 року на відчуження земельних ділянок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних часток (паїв).

Законом України від  «Про внесення зміни до Земельного кодексу України» від 09 лютого 2006 року  №3415-ІV доповнено п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України  абзацом такого змісту: угоди (в тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої абзацом першим цього пункту, в частині відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Даний Закон набрав чинності з часу його опублікування, тобто з 02 березня 2006 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закон або інші нормативні акти не мають зворотної сили.

Таким чином, на час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала позивачу заборони на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства не було.

Посилання апелянта на те, що він не уповноважував відповідача на зміну цільового призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а тому він перевищив свої повноваження спростовується змістом довіреності.     

Посилання позивача на те, що він скасував довіреність, а тому договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, колегія вважає безпідставними.

Встановлено, що довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_2. позивач скасував  після укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 7  листопада 2008 року залишити без змін.     

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

  Головуючий:

Судді: