Справа № 22-Ц-2747/2009 р. Головуючий в 1 інстанції Дубас Т.В.
Категорія 01, Доповідач в 2 інстанції Малород О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: Дьоміної О.О.
суддів: Гуля В.В., Малорода О.І.
при секретарі: Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ
цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора України
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2009 року
в цивільній справі за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: Києво-Святошинської районної державної адміністрації та державної інспекції з контролю та використанням та охороною земель у Київській області до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1, третя особа - ВАТ «Забір»я», про визнання незаконним та скасувати рішення ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на цю земельну ділянку за державою в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації , -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з указаним позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Забірської сільської ради від 11 вересня 2008 року № 285 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.. ОСОБА_1., визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 0,25 га по вул.. Шевченко с. Забір'я на ім'я відповідача та визнати за державою в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації право власності на спірну земельну ділянку.
В заяві зазначає, що позов заявлено в інтересах держави.
Вважає зазначене рішення ради незаконним, поскільки передаючи у власність земельну ділянку відповідачу рада не вилучила її з постійного користування ВАТ «Забір'я».
Також указує, що діюче законодавство та статутні документи товариства не передбачають надання згоди на вилучення земельної ділянки особисто керівником товариства.
Спірна земельна ділянка належить до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і рада не приймала рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.
Крім того зазначає, що земельна ділянка знаходиться на території земель водного фонду, а діюче законодавство забороняє будівництво будь-яких споруд на землях водного фонду.
З огляду на викладене вважає, що і державний акт про право власності на земельну ділянку необхідно визнати недійсним.
Рішення суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Заступник Генерального прокурора України в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, поскільки при його ухвалення було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи спір, суд, зокрема, послався на недоведеність факту розташування спірної земельної ділянки у водоохоронній зоні.
З висновками суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх без повного з'ясування обставин справи.
У кадастровому плані до державного акту на право постійного користування землею, виданого ВАТ «Забір'я» зазначено про належність земель до водного фонду.
У листі Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у місті Києві та Київській області від 17 листопада 2008 року та у листах цього управління від 27 квітня 2009 року та 3 червня 2009 року зазначено, що спірна земельна ділянка розташована на третьому вигульному ставку ВАТ «Забір'я» по вул. Шевченка в с. Забір'я та є водоохоронною зоною рибогосподарського об'єкту р. Бобриця.
Відповідно до ч.4 ст. 59 Земельного кодексу України не передбачено можливості надання земельних ділянок із земель водного фонду громадянам для будівництва будинку.
Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 «Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.
Відповідно до п.5 зазначеного Порядку розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
З урахуванням наведеного суду належало перевірити зазначені у кадастровому плані та листах відомості і з'ясувати чи належить спірна земельна ділянка до земель водного фонду, чи розташована вона у межах водоохоронної зони.
Положенням про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженим Наказом Державного комітету України по водному господарству № 20 від 29 січня 2001 року, визначені органи, що входять до системи органів Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів.
Для належного з'ясування зазначений вище питань суду належало залучити до участі у розгляді справи орган, який здійснює зазначений контроль на території, на якій розташована спірна земельна ділянка.
З матеріалів справи та наведених обставин вбачається, що позов заявлено в інтересах держави в особі Києво-Святошинської райдержадміністрації та Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Київській області. Позивач крім того ставить питання про повернення земельної ділянки у власність держави в особі райдержадміністрації.
Однак в позовній заяві не зазначено, а в матеріалах справи відсутні докази про порушення прав держави в особі держадміністрації, поскільки земельна ділянка до приватизації відповідачем належала ВАТ «Забір'я».
Заявляючи позовом в інтересах контролюючої організації позивач не зазначив, які саме права цієї організації порушено.
В заяві також відсутні обґрунтування та посилання на норми права на підставі яких слід вилучити ділянку у ВАТ «Забір'я» та передати державі.
Суд не уточнив правовий статус третьої особи - ВАТ «Забір'я», виходячи з того, що в позовній заяві ставиться питання про вилучення спірної земельної ділянки у третьої особи - ВАТ «Забір'я» та передачі земельної ділянки державі.
Оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального права, що позбавляє суд апеляційної інстанції вирішити спір по суті, рішення суду необхідно скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, уточнити зміст позовних вимог, обґрунтування вимог доказами, залучити до участі в справі орган, що здійснює контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, уточнити правовий статус ВАТ «Забір'я», і в залежності від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст. 311, 315 ЦПК України, колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України задоволити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2009 року скасувати і справу передати на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді