ВИРОК

                                          іменем України

06 липня 2009 року                                справа № 1-69-09

Любашівський районний суд Одеської області  в складі:

          головуючого судді – Дармакуки Т.П.

          при секретарі – Слободенюк В.Л.

          з участю прокурора – Алексєєнка М.А.

          адвокатів –    ОСОБА_1,    ОСОБА_2

          підсудного – ОСОБА_3,

          потерпілого –  ОСОБА_4,

          представника потерпілої – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любашівка кримінальну справу про обвинувачення

                  ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,  не одруженого, працюючого спеціалістом в ЧП „Світлиця Нова”, жителя м Київ, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

                       встановив:

03.06.2006 року підсудний ОСОБА_3,  в світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Одеса в напрямку із  м.Київ в  місто Одеса зі швидкістю 100 км за годину, при встановлені швидкості для його автомобіля на даній ділянці дороги не більше 90 км/год. Під час руху ОСОБА_3  в повній мірі не оцінив дорожню обстановку, що склалася, не дотримався безпечної дистанції до автобуса, проявив неуважність та не вибрав безпечну швидкість руху і не справившись з керуванням  о 10.00 годині на 326+250 метрів автодороги Київ-Одеса, на території Любашівського району Одеської області ОСОБА_3 допустив зіткнення з автобусом ЛАЗ 699Р дн 006-06 ВІ, який рухався в попутному напрямку з ним,  під керуванням водія ОСОБА_6  

В результаті ДТП потерпілий пасажир АУДІ ОСОБА_7 загинув на місці події, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.  

При цьому водій ОСОБА_3  допустив порушення  п.1,5 де вказано: „дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, погрожувати життю та здоров`ю громадян, завдавати матеріальної шкоди”;  п. 2.3  діючих ПДД, де сказано: „ для забезпечення  безпеки руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни...,”  п. 10,1 перед початком руху, перебудовою та любою зміною напрямком руху водій повинен впевнитись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху”; п.12,1: „при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку..., щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним”; п.12.3 : „ в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди”, п.12,6 передбачено, що поза населених пунктів на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти , що зазначені знаком 5,47, дозволяється рухатися із швидкістю: г) іншим транспортним засобам: на автомагістралях – не більше 130 км/год, на дорогах для автомашин – не більше 110 км/год, на інших дорогах – не більше 90 км/год.;  та  п. 13.1 згідно якого: „водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу” .

Вказані порушення находяться в прямому причинному зв’язку з наслідками, що наступили.

Допитаний у судовому засіданні підсудний винним себе в пред”явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що щиро кається у скоєному, а також пояснив, що   03.06.2006 року він на своєму автомобілі Ауді-6 разом із пасажиром ОСОБА_7, який сидів на передньому сидінні вранці виїхав із м.Київ в м.Одеса. Проїхавши с.Любашівка, він побачив, що в попутному напрямку рухався автобус ЛАЗ. Побачивши автобус він перестроївся на ліву полосу руху та став наближатися до автобуса ЛАЗ. Потім він побачив, що на узбіччі лівої полоси біля огородження стояла жінка із дитиною. Коли з ними порівнявся автобус дитина побігла , а за нею відразу жінка, від його автомобіля відстань до них була приблизно 20 метрів. В зв»язку із чим, він почав переміщатися на праву полосу, але не встиг загальмувати та вдарився в автобус. В результаті ДТП загинув ОСОБА_7

Крім часткового  визнання вини підсудним, його вина підтверджується зібраними та дослідженими  в судовому засіданні доказами:

- телефонним повідомленням чергового ІДПС Любашівської роти Домчинського про те, що03.06.2006 року о 10.00 на 326 км+250 м автодороги Київ-Одеса на відрізку шляху, який має дві суги руху, в суху погоду, водій ОСОБА_3 рухаючись на автомобілі НОМЕР_2 при русі здійснив зіткнення з автобусом ЛАЗ 966 Д/Н під керуванням водія ОСОБА_6, що  рухався по переду в попутному напрямку. Внаслідок ДТП пасажир автомобіля Ауді  від отриманих травм помер на місці пригоди /а.с.2 т.1/;

- протоколом огляду місця події та схемою до нього, де зафіксовано параметри проїзної частини, розташування автобуса та автомобіля після зіткнення, зафіксовані на місці ДТП сліди /а.с.5-10, 11 т.1//

- протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 03 червня 2006 року , з якого вбачається, що проводився огляд  автобуса ЛАЗ д/н  НОМЕР_3 та вказано  ушкодження після ДТП /а.с.12-13 т.1/;

- протоколом огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу від 03 червня 2006 року , з якого вбачається, що проводився огляд  автомобіля Ауді д/н 00606 та вказано технічний стан автомобіля після зіткнення, описані механічні ушкодження /а.с.14-18 т.1/;

- лікарським свідоцтвом про смерть № 85 від 04 червня 2006 року з якого вбачається, що ОСОБА_7 помер 3 червня 2006 року, смерть наступила на автошляху Київ-Одеса від ДТП /а.с.43 т.1/;

- висновком автотехнічної експертизи № 7308 від 17 серпня 2006 року по дослідженню технічного стану автомобіля НОМЕР_4, з якого вбачається, що  ходова частина, рульове управління та тормозна система автомобіля Ауді на момент події знаходилися в в працездатному стані та забезпечували водію технічну можливість рухатися та утримувати автомобіль в любому вибраному ним стані, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю, не мали при цьому несправностей, які могли спричинити раптовий для водія увод   автомобіля від вибраного направлення руху або відмову системи /а.с.59-62 т.1/

- висновком судово-медичної експертизи № 95/83 від 05.11.2007 року, з якого вбачається, що  у ОСОБА_7  виявлені слідуючі тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма з переломом кісток зводу та основи черепу, ушкодження речовини головного мозку, ушиблена рана в області підбородного виступу, переломи кіток скелету обличчя, закрита травма груді з непрямими переломами тіла грудини, правих 2-го, …8-го ребер біля  хребетної лінії, закрита травма живота з ушкодженнями капсули та тканити печінки, закритий перелом правої плечової кістки, множинні ссадини лиця, тулубу, кінцівок. Смерть ОСОБА_7 знаходиться в прямому причинному зв»язку з виявленими тілесними ушкодженнями /аюсю113-114 т.1/

- висновком автотехнічної експертизи № 13355 від 10.12.2007 р. по дослідженню обставин зіткнення автомобіля Ауді та автобуса ЛАЗ 669, згідно якого з експертної точки зору, водій належним виконанням  вимог п.12.1 та 13.11 Правил дорожнього руху розполагав технічною можливістю запобігти зіткненню з автобусом /а.с163-166 т.1/;

- висновком транспортно-трасологічної експертизи № 7333 від 15.05.2008 р. по дослідженню механізму зіткнення транспортних засобів. Згідно із висновками експертизи, в умовах розглянутої події, прокольні осі транспортних засобів на момент контактної взаємодії розташовувались на близьких, паралельним друг до другу курсах, при цьому в початковий контакт втупили передня частина справа автомобіля Ауді-6 та задня ліва вуглова частина автобуса ЛАЗ-699Р. Зіткнення автомобіля Ауді та автобуса виникла в безпосередньої близькості від місця початку локалізації  царапини та витеклої рідини на дорозі, тобто в правому ряді полоси проїзної частини призначеної для руху в м.Одеса /а.с.19-22 т.2/;

- висновком автотехнічної експертизи № 7334 від 16 травня 2008 року, згідно якої швидкість автомобіля Ауді відповідно переміщенню в заносі могла бути від 81 до 94 км/час. З врахуванням витрат кінетичної енергії автомобіля на ушкодження транспортних засобів, що виникла в результаті удару, його швидкість безпосередньо перед зіткненням суттєво перевищувала  визначену розрахунком /а.с.28-29 т.2/;

- висновком транспортно-трасологічної експертизи № 5226 від 08.08.2008 року проведеною Харськовсьмим НДІСЕ по дослідженню механізму зіткнення транспортних засобів, згідно якої  при зіткненні автомобіль Ауді своєю передньою частиною справа контактував із задньою лівою частиною автобуса та при цьому в момент первинного контакту вугол між векторами направлення руху вказаних транспортих засобів був близьким 0. Місце зіткнення автомобіля Ауді  та автобуса ЛАЗ розташовувалось  приблизно в місці початку сліду юза автомобіля Ауді на відстані  2,5 метра від правого , по ходу руху транспортних засобів, краю проїзної частини. Зазначений висновок експертизи  не протирічить висновку транспорно-трасологічної експертизи № 7333 від 15.05.2008 р. Одеського НДІСЕ /а.с.84-89/;

- висновком автотехнічної експертизи № НОМЕР_5 12.08.2008 Р. проведеною Харськовсьмим НДІСЕ по дослідженню дій ОСОБА_3, згідно якої водій ОСОБА_3 повинен діяти відповідно до вимог п.12.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України.  

- поясненнями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, який пояснив, що він працює водієм автобуса. В червні 2006 року він на автобусі ЛАЗ із напарником-водієм  ОСОБА_8, виїхав із ОСОБА_9 в м.Одеса. Після зупинки в смт.Любашівка він їхав зі швидкістю 70 км за годину, коли під»їджали до с.Троїцьке він відчув сильний удар в задню частину автобуса з лівого боку, від цього автобус підкинуло та кинуло трохи в бік. Коли він зупинив автобус та вийшов разом із напарником ОСОБА_8 побачили  автомобіль із сильними ушкодженнями передньої частини. В автомобілі був водій та пасажир без ознак на життя. Погода була суха та ясна, на обочині дороги людей не було;

- поясненнями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, який пояснив, що він працює водієм автобуса. В червні 2006 року він із разом із напарником ОСОБА_6, який керував автобусом ЛАЗ, їхали із м.Бершадь в м.Одеса. Після зупинки в смт.Любашівка, коли під»їджали до с.Троїцьке, швидкість автобуса була 70 км за годину,  він відчув сильний удар в задню частину автобуса з лівого боку, від цього автобус підкинуло та кинуло трохи в бік. Після зупинки автобуса, він  вийшов разом із напарником ОСОБА_6 та побачили  автомобіль із сильними ушкодженнями передньої частини. В автомобілі був водій та пасажир без ознак на життя. Погода була суха та ясна, на обочині дороги людей не було;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10, яка пояснювала, що 03 червня 2006 року вона в м.Гайворон сіла на рейсовий автобус Бершадь-Одеса. Під час руху перед с.Троїцьке Любашівського району вона відчула  сильний удар в задню частину автобуса. Коли автобус зупинився, всі пасажири вийшли та вона  побачили, що позаду нього стояв легковий автомобіль  імпортного виробництва. Як сталася ДТД  вона не бачила /а.с.50 т.1/

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_11, яка пояснювала, що 03 червня 2006 року вона на рейсовому автобусі Бершадь-Одеса їхала в м.Одеса. Під час руху перед с.Троїцьке Любашівського району вона відчула  сильний удар в задню частину автобуса. Коли автобус зупинився, всі пасажири вийшли та вона  побачили, що позаду нього на проїзній частині стояв легковий автомобіль  імпортного виробництва. Як сталася ДТД  вона не бачила /а.с.51 т.1/;

- поясненнями потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що разом із ним проживав його син ОСОБА_7. 02 червня він ввечері повідомив, що вранці із ОСОБА_3 поїде в м.Одеса на ринок 7 км. Вранці 3 червня 2006 року приблизно о 5 годині син пішов з дому, сказавши, що іде до ОСОБА_3.  Приблизно о 7 годині він телефонував сину, який повідомив, що їде в Одесу із  ОСОБА_3. Потім він зателефонував о 10 годині, але трубку ніхто не брав. Він продовжував телефонувати та через деякий час на його дзвінок відповів працівник міліції та повідомив, що сталося ДТП, в результаті якого загинув ОСОБА_7;

- поясненнями  потерпілої ОСОБА_12 , яка пояснила, що вона проживає в Чехії, в м.Київ проживав її син ОСОБА_7 , 03 червня 2006 року її зателефонувала сестра та повідомила, що її син їхав із ОСОБА_3 на машині останнього В ОСОБА_13. ОСОБА_3 зіткнувся із автобусом, в результаті чого її син загинув.

Дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України за  ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Суд не приймає доводи підсудного про те, що змінити напрямок руху його змусили пішоходи-  жінка із дитиною, а також, що він рухався із швидкістю 90 км, оскільки його покази спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які стверджували, що на обочині дороги не було людей, а також висновком експертизи № 7336 від 16 травня 2008 року  та висновком автотехнічної експертизи № 7334 від 16 травня 2008 року  /а.с.28-29 т.2, а.с.36-38 т.2/. Зазначені покази підсудного,  суд розцінює, як спробу ОСОБА_3 пом»якшити свою відповідальність.

 В судовому засіданні не встановлено доказів порушення п. 2.9 ПДР України  підсудним, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що приблизно о 10 годині вечора ліг спати, вранці почував себе добре, відчуття утомленості або хворобливості в нього не було, ніяких ліків він не приймав,  тому  це порушення підлягає виключенню із обвинувачення.  

 Цивільний позов ВАТ «Бершадське АТП» суд вважає доведеним, тому він підлягає задоволенню в розмірі 8500 грн.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_12 підлягає частковому задоволенню. Внаслідок злочину, ОСОБА_3  заподіяв потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_12 моральну шкоду, яка виразилася  в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв”язку із тим, що вони втратили єдиного сина. Однак суд вважає, що позивачами, які визначили розмір моральної шкоди в розмірі по 500 000 грн. кожному, завищено розмір моральної шкоди. Виходячи із засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку стягнути з ОСОБА_3  в користь ОСОБА_12    моральну шкоду, яку визначає в розмірі 120 000 грн. та на користь ОСОБА_4 70000 грн. з врахуванням того, що ОСОБА_3 раніше сплатив 50000 грн., про що підтвердили підсудний та потерпілий в судовому засіданні. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних  страждань, ступінь вини ОСОБА_3, який завдав моральної шкоди.

Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 113769 грн. позивач визнав та вони підтверджуються матеріалами справи, тому відповідно до положення ст.1166 ЦК України  позовні вимоги в цій частині підлягають  задоволенню в повному об»ємі та  в рахунок відшкодування матеріальної шкоди  з ОСОБА_3 необхідно стягнути 56884,50 грн. в користь ОСОБА_4 та 56884,50 грн.  в користь ОСОБА_12. В іншій частині позов необґрунтований.

При обранні покарання відповідно до ст.65 КК України суд враховує те, що  вчинив злочин, внаслідок якого загинув потерпілий ОСОБА_7, та який відповідно до ст..12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів дані про особу підсудного – його позитивну характеристику, раніше він не судимий,  на обліку у лікаря нарколога та психіатра не знаходиться, також суд враховує   пом’якшуючі вину обставини, якими суд визнає - щире каяття, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди, обтяжуючі обставини у підсудного відсутні. За таких обставин суд приходить до висновку призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами, яке на думку суду буде необхідним та достатнім  для його виправлення та попередження  вчинення ним нових злочинів.  

Враховуючи, що злочин вчинено з необережності, особу підсудного, який являється інвалідом 2 групи та потребує лікування, що підтверджується довідкою МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 259, його молодий вік, те що він вчинив злочин вперше,  після вчинення злочину пройшло три роки, протягом яких ОСОБА_3 став на шлях виправлення,  тому на думку суду перевиховання і виправлення підсудного  можливе без відбування покарання, тобто суд вважає можливим застосувати відносно нього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 323, 324 і 332 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2  ст. 286  КК України й призначити йому покарання - 5 років  позбавлення волі з позбавленням  права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.75  КК України звільнити засудженого від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов’язати засудженого  з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи, для реєстрації.  

Запобіжний захід засудженому – підписку про невиїзд залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_12 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_4 – 70000,00 гривень моральної шкоди  та 56884, 50 грн. матеріальної шкоди та  стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 120000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 56884,50 грн. матеріальної шкоди, в іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ „Бершадське АТП 10257” - 8500 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути   з ОСОБА_3 8601,20 грн. судових витрат за проведення експертиз на користь  (Одеського) НДІСЕ МЮ України.

Автомобіль „Мерседес – Бенц”, що належить ОСОБА_3 передати потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_12 в рахунок відшкодування шкоди, після  вступ у вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Одеського апеляційного суду через Любашівський  районний суд.

Суддя: підпис

Оригінал вироку зберігається в матеріалах справи. Копія вірна.  

                               Суддя