ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 3/20  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

“Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві”

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 02 червня 2009 року

у справі№ 3/20

господарського судуКіровоградської області

за позовомФермерського господарства ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства

“Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві”

простягнення 10 903,99 грн

                    за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 15.09.09),

                                                      ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство ОСОБА_1 у лютому 2009 року звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" про стягнення 10 093, 99 грн майнової шкоди, завданої неправомірними діями працівника відповідача при здійсненні культивації земельної ділянки, внаслідок чого були знищені посіви озимого ячменю позивача. Позивач вважав, що своїми діями відповідач завдав йому матеріальної шкоди та збитків, які просив стягнути на підставі приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.03.09 винесеним суддею Болгар Н.В у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю заподіяння відповідачем збитків позивачу.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі: Бахмат Р.М. –головуючого, Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С., постановою від 02.06.09 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, позов задовольнив частково, у сумі 6 672,80 грн. Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем факту засіяння відповідачем на орендованій земельній ділянці озимого ячменю, середню врожайність озимого ячменю та загибель озимого ячменю.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційна скарга вмотивована доводами  щодо порушення апеляційним судом частини 8 статті 19 Господарського кодексу України, а також положень Закону України "Про державну статистику". Скаржник вказав й на порушення апеляційний судом процесуальних норм. Відповідач зазначив, що апеляційним судом розглянув даний спір з урахуванням наданих позивачем уточнень позовних вимог, в той же час як останні не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Крім того, скаржник вказав, що позивачем належними засобами доказування не доведено безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням, заподіянням шкоди та розміром відшкодування, що на його думку свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалам справи, 23.06.06 між Компаніївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного с/г виробництва, загальною площею 3,82 га, в т.ч. ріллі 3,82 га. Договір укладено до моменту отримання їх власниками (або спадкоємцями) державних актів. Договір зареєстрований у Компаніївському відділі ДП “Кіровоградська регіональна філія центра ДЗК при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.06 за № 293. Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога Фермерського господарства ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" про стягнення збитків в розмірі 10903,99 грн, понесених внаслідок неправомірних дій працівника відповідача –ОСОБА_3 при здійсненні культивації земельної ділянки, внаслідок чого були знищені посіви озимого ячменю позивача, що призвело до заподіяння останньому збитків в розмірі спірної суми. Обґрунтовуючи заявлений позов ФГ ОСОБА_1 посилалося на приписи статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено тих обставин, на які останній посилався в позовній заяві,  а саме: наявності причинного зв‘язку між протиправною поведінкою відповідачів і шкодою. При цьому, посилаючись на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України  суд вказав  про обов'язок кожної з сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду і задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з наступного. Приписами статті 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Відповідно до приписів частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Таким чином, як вбачається з положень вказаних приписів, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв’язок між ними. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення  виключає  настання відповідальності, передбаченої статтею  1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Апеляційний судом установлено, що ОСОБА_3 який працював механізатором у ВАТ “Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві”, за вказівкою голови підприємства, провів культивацію посівів озимого ячменю на земельній ділянці № 20, яку орендував ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 23.06.06. Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.04.08, складеного Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Кіровоградській області спірна земельна ділянка, площею 3,82 га засіяна озимим ячменем, який на площі приблизно 1,4 га знищено культиватором. Вказане підтверджується також довідкою Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області від 26.03.09 № 401. Судом установлено, що згідно акта комісії у складі: заступника начальника управління агропромислового розвитку Компаніївської райдержадміністрації, начальника державної інспекції захисту рослин в Компаніївському районі від 01.07.08 біологічна урожайність озимого ячменю на спірній земельній ділянці складає 64,5 ц/га. Враховуючи те, що кількість озимого ячменю на ділянці № 20 із знищеної площі внаслідок її культивації становить 5526 кг (5,526 т), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір заподіяних позивачу збитків складає 6672,80 грн. Відтак, приймаючи оскаржувану постанову суд виходив з доведеності позивачем належними засобами доказування факту заподіяння відповідачем збитків в розмірі 6672,80 грн, у зв'язку з чим  задовольнив позов в цій частині. Таким чином, за наявності в діях відповідача складу правопорушення, суд апеляційної інстанцій правильно дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Таким чином, у постанові суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано задовольнив частково позов. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

З  урахуванням  викладеного,  керуючись  статтями  108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський  суд  України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 червня 2009 року у справі № 3/20 Господарського суду Кіровоградської області –без змін.

   Головуючий   суддя                                                                         Т. Добролюбова

   Судді                                                                                           Т.  Гоголь

  В. Швець