ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.09.2009 року Справа № 9/229
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Бородіної Л.І.
Лазненко Л.Л.
Склад судової колегії призначено розпорядженням від 31.08.2009. Розпорядженням від 21.09.2009 склад судової колегії змінено.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.
за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Брянківський рудоремонтний завод”,
м. Брянка Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 04.08.2009
у справі №9/229 (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області”, м. Єнакієво
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Брянківський рудоремонтний завод”
про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки на суму 33017015 грн. 30 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.08.2009 (суддя Ворожцов А.Г.) частково задоволено позов Акціонерного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області” (далі Промінвестбанк) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Брянківський рудоремонтний завод” (далі ТОВ „Брянківський РРЗ”), стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитним договором №40-2007/к від 20.09.2007 у розмірі 33017015 грн. 30 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави, що належить відповідачу згідно переліку. У задоволенні вимог щодо встановлення способу реалізації предметів іпотеки та застави відмовлено.
Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 526, 572, 585, 589 Цивільного кодексу України та Законів України „Про заставу”, „Про іпотеку” мотивоване доведеністю матеріалами справи невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором та обґрунтованістю вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та застави за договорами, укладеними на забезпечення кредитного договору.
Відповідач не погодився з прийнятим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд не в повному обсязі дослідив матеріали справи та не прийняв до уваги той факт, що банк не в повному обсязі виконав свої зобов”язання та відмовляється від перерахування коштів в межах встановленого ліміту (не використаний залишок ліміту складає 800 000 грн.).
Крім того, відповідач вказав, що судом порушено норми процесуального права, а саме п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у відзиві на позовну заяву суму боргу визнано у повному обсязі та зазначено, що сплатити заборгованість по кредиту на даний час немає можливості у зв’язку з кризою в країні, яка зупинила стабільну роботу підприємства і знизила платоспроможність замовників, а тому відповідач просив суд відстрочити платіж або розстрочити графік погашення боргу з урахуванням складного становища підприємства.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції ані в мотивувальній частині рішення, ані в резолютивній не зазначив жодних підстав щодо задоволення або відмови у задоволенні клопотання щодо розстрочення сплати боргу, чим порушив вимоги статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд в мотивувальній частині вказує доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання, законодавство, яким господарський суд керувався приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі №9/229 обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на статтю 83 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначив, що господарський суд має право прийняти рішення про розстрочення боргу, але це не є обов’язковим. Відповідач посилається на фінансово-економічну кризу та велику дебіторську заборгованість, що не є виключними підставами для розстрочення боргу.
Сторони не скористалися правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції
ВСТАНОВИЛА:
20.09.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі „Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області” (далі - Промінвестбанк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Брянківський рудоремонтний завод” (далі ТОВ „Брянківський РРЗ”) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №40-2007/к (а.с. 24-28, т.1).
За умовами договору (з урахуванням внесених змін (а.с. 29-34, т.1) позивач зобов”язується надати позичальнику, відповідачу у справі, кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 30 000 000 грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.
Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20 процентів річних.
На забезпечення кредитного договору №40-2007/к від 20.09.2007 між позичальником, відповідачем у справі, та Промінвестбанком було укладено:
- іпотечний договір №114-2007/з з наступними змінами до нього (а.с. 35-41, т.1) з оціночною вартістю предмету іпотеки 7 652 405 грн.
- договір застави обладнання №102-2007/з з наступними змінами (а.с. 42-58, т.1) з оціночною вартістю предмету застави 1 082 245 грн.;
- договір застави обладнання №78-2008/з з наступними змінами (а.с. 58-61, т.1) з оціночною вартістю предмету застави 4 856 237 грн.
Згідно розрахунку позивача за період з 20.09.2007 по 11.09.2008 відповідачем було отримано кредитні кошти у розмірі 29 200 000 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими документами (а.с. 71-114, т.1),
Станом на 16.06.2009 заборгованість по кредиту складає 29 200 000 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом –3 817 015 грн. 30 коп. (а.с. 119, т.1).
Відповідно до пункту 4.3.4 кредитного договору №40-2007/к від 20.09.2007 у разі непогашення позичальником процентів по кредиту або невиконання ним інших зобов”язань за кредитним договором банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків.
У зв”язку з несплатою відповідачем процентів за користування кредитом за період з 11.10.2008 по 31.10.2008 позивач надіслав 07.11.2008 на адресу ТОВ „Брянківський РРЗ” вимогу №997/07-09 про погашення боргу за кредитним договором (а.с. 3, т.2).
24.11.2008 позивач згідно статей 35, 38 Закону України „Про іпотеку” направив відповідачеві повідомлення №1089/07-09 про порушення зобов”язань за кредитним договором з вимогою сплатити борг у 30-денний строк та попередженням про продаж майна, переданого в іпотеку, у разі невиконання вимог позивача (а.с. 4, т.2).
04.12.2008 позивач відповідно до статей 27, 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” направив на адресу відповідача повідомлення №1152 про порушення забезпечених обтяженням зобов”язань за кредитним договором з вимогою сплатити боргу у 30-денний строк та попередженням про продаж рухомого майна, переданого у заставу, у разі невиконання вимог позивача (а.с. 5-11, т.2).
16.06.2009 позивач, Промінвестбанк, завернувся до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ „Брянківський РРЗ” з вимогами:
- стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором №40-2007/к від 20.09.2007 у розмірі 33017015 грн. 30 коп. (у тому числі : кредит –29 200 000 грн., проценти за користування кредитом –3 817 015 грн. 30 коп.);
- звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу, для задоволення за рахунок вартості вказаних предметів іпотеки вимог Промінвестбанку за кредитним договором №40-2007/к від 20.09.2007 та відшкодування сум держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- звернути стягнення на предмет застави, що належить відповідачу, для задоволення за рахунок вартості вказаних предметів застави вимог Промінвестбанку за кредитним договором №40-2007/к від 20.09.2007 та відшкодування сум держмита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- встановити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом їх продажу іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку”;
- встановити спосіб реалізації предметів застави (рухомого майна) продаж їх заставодержателем шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем у порядку, встановленому п. 2 ч.1 ст. 26, ст. 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач відзивом від 17.07.2009 (а.с. 37) повністю визнав заявлену суму позову у розмірі 33 017 015 грн. 30 коп. та зазначив, що погасити заборгованість по кредиту на даний час немає можливості у зв”язку з кризою в Україні, яка зупинила стабільну роботу підприємства і знизила платоспроможність замовників.
Крім того, відповідачем у відзиві зазначено: ”Товариство з обмеженою відповідальністю „Брянківський рудоремонтний завод” вживає всі необхідні заходи для збереження виробничих потужностей та погашення заборгованості. Просимо Вас відстрочити платіж або розстрочити графік погашення боргу з врахуванням складного становища підприємства”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.08.2009 позов було задоволено частково з підстав зазначених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін виникли з кредитного договору №40-2007/к від 20.09.2007 і регулюються нормами глави 71 Цивільного кодексу України „Позика. Кредит. Банківський вклад”.
Так відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Пунктом 3.2 кредитного договору сторони визначили, що відсотки нараховані банком 11 та 21 числа сплачуються позичальником протягом 7 календарних днів з моменту нарахування, проценти нараховані банком в передостанній робочий день місяця сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця з поточного рахунку позичальника №26006301636842 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області” (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок №20688350636842 відкритий в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Донецької області”. Відсотки за останню декаду грудня місяця сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця (а.с. 34, т 1).
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 4.3.4 кредитного договору передбачене право кредитора вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадках, коли позичальник не виконав у строк свої обов”язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов”язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем порушено вимоги кредитного договору у частині сплати відсотків за користування кредитними коштами. Так згідно банківських виписок про рух грошових коштів на рахунку №20688350636842 вбачається, що прострочення відповідача почалося з 27.10.2008 по сплаті процентів за період нарахування з 11.10.2008 по 20.10.2008. Всього за період з 11.10.2008 по 15.06.2009 відповідачу було нараховано процентів на загальну суму 3 964 415 грн. 30 коп., оплачено процентів на суму 147400 грн. (а.с. 116, 118, т.1), заборгованість за процентами станом на 16.06.2009 складає 3 817 015 грн. 30 коп.
За таких обставин банк, відповідно до пункту 4.3.4 кредитного договору має право вимагати повного погашення заборгованості, яка на дату звернення до господарського суду з даним позовом складає 33 017 015 грн. 30 коп., у тому числі борг за кредитом 29 200 000, борг за процентами по кредиту 3 817 015 грн. 30 коп.
Відповідач заперечень щодо розрахунку позову не надав, відзивом на позов (а.с. 37, т.2) заявлену суму позову визнав у повному обсязі. Перевіряючи розрахунок позовних вимог, судова колегія порушень законодавства не встановила.
Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання кредитного договору сторонами було укладено іпотечний договір №114-2007/з від 20.09.2007, договори застави обладнання №102-2007/з від 30.08.2007, №78-2008/з від 30.09.2008, договір застави майнових прав на обладнання №115-207/з від 20.09.2007
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України)
Статтею 1 Закону України „Про іпотеку” встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Таке визначення іпотеки відповідає змісту статті 575 Цивільного кодексу України, де зазначено: „Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи”
Статтею 589 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні положення містять і стаття 33 Закону України „Про іпотеку” та статті 23, 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Матеріалами справи доведено, що позивачем було вчинено дії передбачені зазначеними вище законами з повідомлення боржника про невиконання основного зобов”язання, забезпеченого іпотекою та заставою (а.с. 3-11, т.2).
Оскільки невиконання відповідачем своїх зобов”язань за кредитним договором та наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 33 017 015 грн. 30 коп. підтверджені матеріалами справи, судова колегія вважає, що господарський суд Луганської області обгрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави у відповідності з нормами чинного законодавства.
Також, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог.
Окрім загального конституційного права на судовий захист цивільне законодавство також передбачає норми, які встановлюють можливість звернення до суду особи, котра вважає свої права порушеними, невизнаними чи оспореними.
Вимоги позивача встановити спосіб реалізації предметів іпотеки та застави не є тим способом захисту цивільних прав, що здійснюється судом. Заявляючи вказані вимоги, позивач не обгрунтував яким чином відповідач порушив його права, чи оспорює або не визнає їх.
Порядок виконання судових рішень встановлений Законом України „Про виконавче провадження”, в якому визначений порядок звернення стягнення за рішенням суду на предмет іпотеки (статті 621, 622) та заставлене майно (стаття 52).
Судовою колегією відхиляються доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та не прийнято до уваги той факт, що позивач не в повному обсязі виконав свої зобов”язання та відмовив у перерахуванні коштів не використаного залишку ліміту за договором про відкриття кредитної лінії №40-2007/к від 20.09.2007, на підставі якого заявлено позов, виходячи з наступного.
Підставою виникнення господарського спору між сторонами у справі стало порушення відповідачем умов пункту 3.2 вказаного договору в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами. Визначений сторонами за цим договором порядок сплати процентів за користування отриманими кредитними коштами не передбачає їх сплату відповідачем тільки за умови перерахування позивачем максимального ліміту кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права з приводу залишення без розгляду клопотання відповідача про розстрочення або відстрочення виконання рішення судовою колегією приймаються до уваги.
Дійсно, викладене у відзиві відповідача від 17.07.2009 клопотання про відстрочення чи розстрочення погашення боргу не розглянуто судом першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується всіма правами, наданими суду першої інстанції.
Отже, керуючись вказаною нормою судова колегія, переглядаючи судове рішення, розглянула вказане клопотання відповідача та залишає його без задоволення з наступних підстав.
Так, п. 6 ст. 83 ГПК України надає господарським судам право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. Застосовуючи дану норму закону слід враховувати положення ст. 121 ГПК України, відповідно до якої відстрочка чи розстрочка виконання рішення можлива у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідач обгрунтував своє клопотання тільки складним становищем підприємства внаслідок фінансової кризи, не надав доказів що даний випадок є винятковим і робить неможливим або ускладнює виконання судового рішення. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Судова колегія звертає увагу відповідача, що фінансова криза в Україні торкнулась всіх підприємств в тому числі і позивача у справі.
Стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську комерційну діяльність (підприємництво) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Отже, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд прийняв рішення від 04.08.2009, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на відповідача, заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Брянківський рудоремонтний завод” на рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі №9/229 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі №9/229 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.Л. Лазненко