У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.07.09 Справа №28/186/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Яценко О.М.
при секретарі: Савченко Ю.В.,
за участю представників:
позивача: Пімахов С.В., довіреність від 13.01.2009р. № 5;
відповідача: Єрмолова І.В., довіреність від 20.03.209р. № 200309-2;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2009р. у справі № 28/186/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд», м. Запоріжжя,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя,
про стягнення 36048,59 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд», м. Запоріжжя, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, 29233,92 грн. основного боргу, 3487,04 грн. пені, 434,86 грн. трьох відсотків річних та 2892,77 грн. інфляційних втрат.
Господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 25.05.2009 року у справі №28/186/09 (суддя Яцун О.В.) позов задовольнив в повному обсязі. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд» 29233,92 грн. основного боргу, 3487,04 грн. пені, 434,86 грн. трьох відсотків річних та 2892,77 грн. інфляційних втрат, 360,49 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлена позивачем до стягнення сума є обґрунтованою та підтверджена відповідними доказами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, зобов'язаний передбачені чинним законодавством та договором штрафні санкції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», не погодившись із прийнятим у справі судовим актом, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2009 року по справі № 28/186/09 в частині стягнення основного боргу. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; а самі висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при вирішенні спору не враховано часткову сплату суми основного боргу в розмірі 13000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.04.2009р. Вважає, що господарський суд першої інстанції, в порушення норм ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розглянув справу за відсутності представника відповідача та визнав матеріали справи достатніми для вирішення спору. Вказує, що представник відповідача не з’явився у судове засідання з поважних причин, що підтверджується копією наказу про відрядження, та просить долучити до матеріалів справи банківську виписку від 16.04.2009р. на суму 13000,00 грн. За позицією заявника апеляційної скарги, рішення господарського суду слід змінити, позовні вимоги задовольнити в частині стягнення 16233,92 грн. основного боргу, в іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року у справі №28/186/09 апеляційний розгляд справи призначено на 15.07.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1437 від 15.07.2009 року справу №28/186/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав для огляду колегії суддів оригінали платіжних документів по оплаті 13000,00 грн. заборгованості.
Представник позивача вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічного дослідження доказів, їх правильної оцінки, просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2009 року по справі № 28/186/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. При цьому, в судовому засіданні заявив про неотримання копії апеляційної скарги. Щодо часткової оплати відповідачем суми боргу, вказує, що такі відомості у нього відсутні.
З метою надання позивачу можливості для ознайомлення із доводами апеляційної скарги та встановлення факту оплати суми 13000,00 грн. колегією суддів у судовому засідання оголошено перерву до 16.07.2009р. о 14-15 год.
В судовому засіданні 16.07.2009р. розгляд справи продовжено у тому ж складі колегії суддів.
Представник відповідача у судовому засіданні надав до матеріалів справи належним чином завірені копії оглянутих судом оригіналів платіжного доручення № 299 від 16.04.2009р. та рахунку-фактури № СФ2-000428 від 30.09.2008р.
Представник позивача підтвердив отримання від відповідача на розрахунковий рахунок підприємства коштів у сумі 13000,00 грн.
По закінченні судового засідання за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представника представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд», м. Запоріжжя, було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, 29233,92 грн. основного боргу, 3487,04 грн. пені, 434,86 грн. трьох відсотків річних та 2892,77 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2009 року у справі №28/186/09 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного:
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон» (надалі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд» (надалі – виконавець) було укладено договір на надання послуг будівельних механізмів, вантажопідйомних машин та автотранспорту, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов’язання по наданню послуг будівельних механізмів, вантажопідйомних машин та автотранспорту, вільних від основної діяльності, на підставі заявок замовника, а замовник, зобов’язується прийняти зазначені послуги та оплати їх на умовах, зазначених в даному договорі (п.1.1 договору).
Згідно з п.2.1 вказаного договору вартість наданих послуг визначається після подачі замовником заявок, оформляється письмово (на підставі додатку №1), який є невід’ємною частиною договору та в загальній сумі не може перевищувати 250000,00 грн.
В пункті 3.1 договору сторонами передбачено, що виконавець надає замовнику послуги по належним чином оформленим заявкам. Замовник здійснює передоплату у розмірі 50% від суми, зазначеній в заявці протягом 5-ти календарних днів з моменту її оформлення.
Пунктом п.3.2 договору сторонами узгоджено, що замовник щомісяця приймає виконані роботи шляхом підписання довідок про виконання робіт (надання послуг) кожного 15-го та 30 (31) числа звітного місяця. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок виконавця не пізніше 2-х днів з моменту підписання довідки про виконані роботи (надані послуги).
Протоколами погодження про договірну ціну на надання послуг будівельних механізмів, вантажопідйомних машин та автотранспорту (додаток №1 та додаток №2 до договору) сторони узгодили найменування механізмів та погодили ціни, відповідно до яких надаються послуги.
На виконання умов договору виконавцем були надані замовнику транспортні послуги на суму 34233,92 грн., що підтверджується двосторонньо підписаним актом № ОУ2-002819 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.10.2008р.
На оплату відповідачу виставлений рахунок-фактуру № СФ2-000428 від 30.09.2008р.
Відповідачем зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг у визначений п.3.2 договору строк виконані не були, у зв’язку з чим виникла дебіторська заборгованість в сумі 34233,92 грн.
Згідно банківської виписки від 13.02.2009р. відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 5000,00 грн.
Станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 29233,92 грн.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд» суми 29233,92 грн. основного боргу, 3487,04 грн. пені, 434,86 грн. трьох відсотків річних та 2892,77 грн. інфляційних втрат було предметом судового позову по цій справі.
Колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно із вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами склалися господарські відносини та виникли взаємні обов’язки. Так, обов’язок позивача полягає у наданні послуг відповідачу, а обов’язок відповідача прийняти послуги та оплатити їх вартість.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За визначенням ст.903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу транспортні послуги, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт та не заперечується відповідачем по справі.
Позивач належним чином, у повному обсязі, виконав свої зобов’язання перед відповідачем за договором.
Відповідач, в свою чергу, свої зобов’язання перед позивачем виконав неналежним чином, оплату відповідно до умов договору у повному обсязі не здійснив, у зв’язку з чим, за останнім виникла заборгованість у розмірі 29233,92 грн.
Однак, після порушення господарським судом провадження у справі, відповідачем було сплачено позивачу 13000,00 грн. заборгованості, що підтверджується банківською випискою від 16.04.2009 року та платіжним дорученням № 299 від 16.04.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 16233,92 грн. основного боргу.
Провадження у справі щодо стягнення 13000,00 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Слід зазначити, господарський суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував зазначену сплату, оскільки справа розглянута за відсутності представника відповідача та без його пояснень.
Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак вимоги ухвали суду не виконав, письмові пояснення не надав, а також не повідомив суд про часткову сплату боргу в розмірі 13000,00 грн. Докази часткової оплати суми боргу були надані тільки в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, господарський суд першої інстанції при задоволенні позову в частині стягнення 13000,00 грн. боргу неповно з’ясував обставини справи, що призвело до прийняття невірного рішення в цій частині.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 434,86 грн., пеню в сумі 3487,04 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 2892,77 грн.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені ст.625 Цивільного кодексу відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Відповідно до положень ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.7 укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов’язання щодо оплати наданих послуг у вигляді пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене, висновки господарського суду першої інстанції щодо правомірності нарахування на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є цілком вірними.
Отже, з урахуванням суми основного боргу, доведеним фактом прострочення та часткового погашення заборгованості 13.02.2008р. на суму 5000,00 грн., за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення пені, 3% відсотків річних та втрат від інфляції в межах заявлених позовних вимог сум є правомірними.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 23048,59грн. (16233,92 грн. основного боргу, 3487,04 грн. пені, 2892,77 грн. - інфляційних втрат та 434,86 грн. - 3% річних).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення господарського суду Запорізької області прийнято при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду.
Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2009р. по даній справі підлягає частковому скасуванню та прийняттю нового рішення, яким позовні вимоги задовольняються в частині стягнення основного боргу в сумі 16233,92 грн., пені в розмірі 3487,04 грн., інфляційних втрат в сумі 2892,77 грн. та трьох відсотків річних в сумі 434,86 грн. В частині стягнення 13000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, а часткова сплата суми боргу здійснена відповідачем після подання позовної заяви, судові витрати за позовом (державне мито в сумі 360,49 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.
Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на позивача.
До того ж, колегія суддів вважає необхідним видати ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Аквілон» довідку про повернення зайво сплачено державного мита за платіжним дорученням № 314659 від 01.06.2009 року у розмірі 117,64 грн., яке залучено до матеріалів справи № 28/186/09.
На підставі викладеного та керуючись п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2009 року у справі №28/186/09 частково скасувати та прийняти нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд», м. Запоріжжя, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвесбуд», м. Запоріжжя, суму основного боргу в розмірі 16233,92 грн., 3487,04 грн. – пені, 2892,77 грн. інфляційних втрат та 434,86 грн. трьох відсотків річних. Видати наказ.
В частині стягнення 13000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд», м. Запоріжжя, 360,49 грн. державного мита за позовом та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАЗінвестбуд», м. Запоріжжя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон», м. Запоріжжя, 65,00 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельна компанія «Аквілон» довідку про повернення зайво сплачено державного мита за платіжним дорученням № 314659 від 01.06.2009 року у розмірі 117,64 грн., яке залучено до матеріалів справи № 28/186/09.
Постанову у повному обсязі підготовлено та підписано 20.07.2009 року.
Яценко О.М.