ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2011 р. Справа № 2-а-2740/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю:
представників позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача –ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
публічного акціонерного товариства «Сигма»
до державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У червні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Сигма», яке в ході розгляду справи змінило назву організаційно-правової форми на публічне акціонерне товариство (надалі – позивач), звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій ДПІ по зменшенню позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 337 508 грн. та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 26.01.2010 р. № 0000302301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 337508 грн., у тому числі за квітень 2009р. на 47547 грн., за вересень 2009р. на 289961 грн..
За даним позовом ухвалою суду від 02.06.2010р. було відкрито провадження у справі №2а-2740/10/2170.
Провадження у справі №2а-2740/10/2170 було зупинено ухвалою суду від 17.12.10р. у зв’язку із призначенням по справі судово-економічної експертизи, а поновлено ухвалою від 01.06.11р. після надходження до суду 30.05.11р. висновку вказаної експертизи.
Ухвалою суду від 21.06.2011р. по справі №2а-2666/11/2170 за позовом ПАТ «Сигма» до ДПІ у м.Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011р. №0001290700, адміністративні справи №2а-2740/10/2170 та №2а-2666/11/2170 об’єднані в одне провадження для спільного розгляду та вирішення.
Спірне повідомлення-рішення від 26.01.2010 р. № 0000302301/0 винесено на підставі акту від 14.01.10р. №54/23-2/14120788 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, вересень 2009р.. Висновки даного акту перевірки про завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2009р. на суму 47547 грн. та за вересень 2009р. на суму 289961 грн. ґрунтуються на непідтвердженні факту сплати позивачем до бюджету ПДВ у вказаних сума по постачальникам у другому та першому ланцюгах, яких неможливо перевірити внаслідок визнання їх банкрутом та незнаходження за юридичною адресою.
Спірне повідомлення-рішення від 28.03.2011р. №0001290700, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 768834,66 грн., у тому числі за вересень 2009р. на 289601,33 грн., за листопад 2009р. на 239000, за грудень 2010р. на 133333,33 грн. та за червень 2010р. на 106900 грн., винесено на підставі акту від 17.03.2011р. №766/07-0/14120788 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період вересень, грудень 2009р., червень 2010р.. Висновки ДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування за вказані періоди також ґрунтуються на неможливості підтвердження факту сплати позивачем ПДВ до бюджету по постачальникам у другому та першому ланцюгах, яких неможливо перевірити внаслідок незнаходження їх за юридичною адресою.
Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками актів перевірок та спірними рішеннями з тих підстав, що всі операції позивача із придбання товарів у вказаних в акті перевірки контрагентів були цілком законними та реальними, придбання товару за цими операціями та сплата ПДВ у складі ціни цього товару підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість товару до складу валових витрат цього періоду, а сплачений цим продавцям ПДВ до податкового кредиту декларацій з ПДВ, і включити його до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту, а отже і для отримання бюджетного відшкодування, підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість. Висновки відповідача про неможливість підтвердження сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгам проходження товарів не можуть бути підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ, оскільки у платника податку відсутній механізм та не передбачений обов’язок по контролю за декларуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Позивач також вказує на той факт, що до бюджетного відшкодування за квітень 2009 року сума ПДВ по операціям з ПП «Унімет» в розмірі 47547 грн. не включалась, так як не була фактично оплачена, а тому ДПІ безпідставно зменшила відшкодування за квітень 2009 року на суму 47547 грн. з посиланням на операції з вказаним постачальником.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позовні вимоги, в яких вказує на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ платником податку є сплата ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів (робіт, послуг) починаючи від виробника або експортера цих товарів (робіт, послуг). Проведеними перевірками по ланцюгам поставок позивачу товарів до виробника не вдалось встановити факту надмірної сплати ПДВ по ряду постачальників позивача у першому та другому ланцюгах, а тому спірні повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування на суми, які залишились не підтвердженими зустрічними перевірками, є правомірними, оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, яка оплачена платником.
Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскільки повноваження податкового по зменшенню заявленого платником податків бюджетного відшкодування з ПДВ реалізуються шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення, то заявлені позивачем позовні вимоги про визнання неправомірними дій ДПІ по зменшенню бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 337508 грн. та на суму 768834,66 грн. за своїм правовим змістом повністю відповідають позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2010 р. № 0000302301/0 та від 28.03.2011р. №0001290700, якими ці суми відшкодування зменшені.
Підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 26.01.2010 р. № 0000302301/0 полягають у наступному.
Згідно акту перевірки від 14.01.10р. №54/23-2/14120788 позивачем на підставі податкових декларацій з ПДВ, було заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2009 року 337569 грн. а за вересень 2009р. 424304 грн..
Наведені в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за квітень, вересень 2009р. відповідають наданим позивачем податковим деклараціям з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.
З наведеного вбачається, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за вказані періоди 2009 року взагалі, а спірними є факти підтвердження частини цього відшкодування за квітень 2009р. на суму 47547 грн., за вересень 2009р. на суму 289 961 грн., і саме на ці суми спірним повідомленням-рішенням позивачу зменшено бюджетне відшкодування.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 47547 грн. за квітень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що одним з основних постачальників позивачу шлакоподібних відходів ливарного виробництва у січні, лютому 2009 року було ПП «Унімет» (м. Запоріжжя) на загальну суму ПДВ 97240 грн., постачальником якого в свою чергу було ТОВ «Мега-Строй ЛТД» на загальну суму ПДВ 50679,96 грн., яке згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська від 24.12.09р. №9047/10/23-204 неможливо перевірити внаслідок визнання цього підприємства банкрутом господарським судом Дніпропетровської області 26.08.09р. по справі №Б15/186-09.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 289 961 грн. за вересень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що одним з постачальників позивачу шлакоподібних відходів ливарного виробництва у липні, серпні 2009р. було ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» (м. Запоріжжя) на загальну суму ПДВ 289961 грн., яке згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м.Запоріжжя від 19.11.09р. №17495/7/23-211/920 за юридичною не знаходиться, у зв’язку з чим неможливо провести перевірку по цьому підприємству для підтвердження відомостей отриманих від позивача.
Підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011р. №0001290700 полягають у наступному.
Згідно акту перевірки від 17.03.2011р. №766/07-0/14120788 позивачем на підставі податкових декларацій з ПДВ, було заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за вересень 2009р. 424304 грн., за листопад 2009р. 255213 грн., за грудень 2009р. 346317 грн., за червень 2010р. 528660 грн..
Наведені в акті перевірки суми бюджетного відшкодування за вересень, листопад, грудень 2009р. та червень 2010р. відповідають наданим позивачем податковим деклараціям з ПДВ за ці періоди із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування.
Отже, спірним рішенням від 28.03.2011р. №0001290700 відповідачем зменшені заявлені позивачем суми відшкодування за вказані періоди 2009 та 2010 року лише частково.
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 289 601 грн. за вересень 2009 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що одним з постачальників позивачу шлакоподібних відходів ливарного виробництва у серпні 2009р. було ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» (м. Запоріжжя), яке згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м.Запоріжжя від 26.10.10р. №18559/7/23-211/920 є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ПП «ТК «Нова Січ». Згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м.Запоріжжя від 13.01.11р. №601/7/23-211/1038 провести зустрічну перевірку ПП «ТК «Нова Січ» неможливо, так як дане підприємство має стан 23 – місцезнаходження не встановлено, і це підприємство не має власних основних засобів, виробничих потужностей.
На ці ж самі підстави посилається ДПІ в акті перевірки від 28.03.2011р. №0001290700, обґрунтовуючи висновки про неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПВД в сумі 239000 грн. за листопад 2009р. та в сумі 133333,33 грн. за грудень 2009р..
Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 106900 грн. за червень 2010 року ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, ПП «Росбалт» (м.Запоріжжія), яке у травні 2010 року надало позивачу послуги на суму ПДВ 106900 грн. по пуско-налагоджувальним роботам для введення в експлуатацію дробильно-сортувального устаткування, відповідно до відповіді ДПІ у Жовтневому р-ні м.Запоріжжя від 13.07.10р. №5420/7/07-004 не знаходиться за юридичною адресою, не має власних основних засобів, виробничих потужностей, а тому провести зустрічну перевірку цього підприємства неможливо.
Таким чином, згідно акту перевірки від 14.01.10р. №54/23-2/14120788 та від 17.03.2011р. №766/07-0/14120788 висновки ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування ПДВ у вищевказаних періодах ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача у першому та другому ланцюгах поставок, про які ДПІ була повідомлена іншими податковими інспекціями.
Наведені в актах перевірок обставини діяльності ТОВ «Мега-Строй ЛТД», ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг», ПП «ТК «Нова Січ» та ПП «Росбалт» на думку ДПІ є цілком достатніми та законними підставами для винесення спірних повідомлень-рішень.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи неправомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ, суд виходить з наступного.
На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме нормою пункту 7.7 статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.
Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, видаткових та товарно-транспортних накладних, договорів, актів про походження шлакоподібних відходів ливарного виробництва чорних металів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм прямим постачальникам.
Аналіз наданих позивачем податкових накладних, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.
Про дотримання позивачем визначеного Законом №168/97 порядку формування податкового кредиту по операціям з ПП «Унімет» ТОВ, «ЗАП-Екостальтрейдинг» також вказується і у висновку судово-економічної експертизи №1/13 від 29.04.2011р. (операції позивача із ПП «Росбалт» не були предметом дослідження експерта).
Крім того, за висновком експерта сума ПДВ в розмірі 47547 грн. по операціям позивача в січні, лютому 2009 року із ПП «Унімет» станом на час подання декларації з ПДВ за квітень 2009 року позивачем оплачена не була і до розрахунку бюджетного відшкодування за цей місяць позивачем не включалась, що підтверджує пояснення позивача по цій сумі, та свідчить про безпідставність зменшення бюджетного відшкодування на суму 47547 грн. за квітень 2009 року внаслідок операцій позивача із ПП «Унімет» в січні, лютому 2009 року.
В судовому засіданні представники ДПІ підтвердили той факт, що позивач в січні, лютому 2009 року не проводив оплати в адрес ПП «Унімет» на суму 47547 грн., і ця сума не увійшла до бюджетного відшкодування за квітень 2009 року.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов’язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;
На виконання вимог суду про підтвердження реальності вищевказаних операцій з ПП «Унімет», ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» та ПП «Росбалт» позивач, окрім видаткових та податкових накладних, договорів, банківських виписок про оплату товару з урахуванням ПДВ, додатково надав наявні в нього документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених позивачем операцій з придбання у цих постачальників товарів, а саме:
- товарно-транспортні накладні, які засвідчені печатками вантажовідправників - ПП «Унімет» та ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» у м.Запоріжжя;
- посвідчення якості та акти про походження брухту та відходів виробництва кольорових і чорних металів на кожну партію, засвідчених підписом уповноваженої особи та печаткою продавця, із зазначенням вантажовідправника, найменування партії, одержувача, автомобіля, що перевозив партію товару, реквізити ТТН, маса партії, ступінь забруднення, габарити, джерело утворення цих відходів;
- посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту чорних металів на кожну партію;
- акти звіряння розрахунків позивача із ПП «Унімет» від 31.12.08р. та від 31.01.09р.;
По операціям з ПП «Росбалт» окрім рахунку-фактури №00000337 від 25.005.10р. та податкових накладних №315 від 19.05.10р. та № 320 від 20.05.10р. на загальну суму 641400 грн. у т.ч. ПДВ 106900 грн., банківських виписок про плату вказаної суми, позивач надав договір №51/4 на проектні, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи з цим підприємством від 15.04.2010р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Р-00000029 від 25.05.10р. про виконання пуско-налагоджувальних робіт, необхідних для вводу в експлуатацію дробильно-сортувальної установки, а також специфікацію обладнання дробильно-сортувальної установки та технічне завдання для замовлення вказаної установки.
Директор позивача в судовому засіданні пояснив, що дана дробильно-сортувальна установка була придбана у ПП «Росбалт» і це ж підприємство здійснювало роботи по її монтажу та запуску. На даний час ця установка функціонує на виробничому майданчику позивача у м.Запоріжжя, по Північному шосе, 20-е.
Ці пояснення керівника позивача ДПІ не заперечувала.
ДПІ також не заперечує того факту, що проведеними перевірками не встановлено в діях позивача порушень податкового законодавства при віднесені до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП «Росбалт» при придбання вищевказаної установки.
Слід також зазначити, що ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду ДПІ не посилалось на той факт, що до складу податкового кредиту позивачем були віднесені суми, сплачені у зв'язку з придбанням товарів та послуг, що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.
Також позивач надав суду копії листів ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» в адрес ДПІ Орджонікідзевського р-ну м.Запоріжжя від 06.11.08р., від 18.11.08р., від 28.11.08р., від 15.12.09р., в яких даний постачальник підтверджує податковому органу проведені ним операції з позивачем, та долучив до цих листів товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, видаткові та податкові накладні.
Ці листи ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» спростовують інформацію, викладену в листі ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м.Запоріжжя від 19.11.09р. №17495/7/23-211/920 про незнаходження цього підприємства за юридичною адресою і неможливість його перевірки, на яку посилається ДПІ в акті перевірки від 14.01.10р. №54/23-2/14120788.
Слід також зазначити, що викладена в акті перевірки від 14.01.10р. №54/23-2/14120788 інформація стосовно ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» суперечить відомостям про це підприємство, що викладені в акті перевірки від 17.03.2011р. №766/07-0/14120788.
Крім того, як вже зазначено вище, зменшення бюджетного відшкодування за вересень 2009р. на суму 289961 грн. здійснено повідомленням-рішенням від 26.01.2010 р. № 0000302301/0 внаслідок проведених позивачем у липні, серпні 2009р. операцій з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» на загальну суму ПДВ 289961 грн.. В той же час спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2011р. №0001290700 ДПІ знову зменшує позивачу бюджетне відшкодування за квітень 2009р. по операціям з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг», які проведені та оплачені у липні, серпні 2009р. на суму 289601,33 грн..
Виходячи з того, що загальна сума ПДВ по операціям позивача з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» за липень, серпень 2009 року згідно акту перевірки від 14.01.10р. №54/23-2/14120788 склала всього 289961 грн., то слід дійти висновку, що повідомленнями-рішеннями від 26.01.2010 р. № 0000302301/0 та від 28.03.2011р. №0001290700 відповідач двічі зменшив бюджетне відшкодування позивача за квітень 2009 року на одну й ту суму ПДВ, яка була віднесена по податкового кредиту липня, серпня 2009р. по операціям з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг».
Представники ДПІ в судовому засіданні підтвердили помилковість подвійного зменшення спірними рішеннями бюджетного відшкодування позивача за вересень 2009р. на суму 289601,33 грн..
Висновком судово-економічної експертизи №1/13 від 29.04.11р. підтверджується обсяг задекларованого та оплаченого позивачем податкового кредиту липня, серпня 2009р. по операціям з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» на загальну суму ПДВ 289601,34 грн. (стор.8 висновку).
Цим же висновком експерта підтверджується і той факт, що всі операції позивача за спірні періоди з ПП «Унімет» та ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» знайшли своє належне відображення як в бухгалтерському так і податковому обліку позивача.
Факт того, що податковий кредит по операціям з ПП «Унімет», ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» та ПП «Росбалт» формувався позивачем на підставі податкових накладних, які виписані платниками податків, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.
Проаналізувавши всі надані позивачем документи по поставкам від ПП «Унімет» та ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдинг» шлакоподібних відходів ливарного виробництва, а також по наданню позивачу послуг підприємством «Росбалт» з пуско-налагоджувальних робіт по введенню в експлуатацію дробильно-сортувальної установки, суд приходить до висновку, що реальність цих операцій доведена позивачем належними та достатніми доказами.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів у першому, другому третьому та четвертому ланцюгах поставок, то як вже зазначено вище, ці обставини носять суперечливий характер та спростовуються документами, наданими позивачем.
Суд зазначає, що будь-які негативні обставини діяльності контрагентів і їх вплив на право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких обставин.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх контрагентів, в матеріалах справи відсутні.
Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з’ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності вказаних контрагентів на момент проведення з ними господарських операцій.
ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.
Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача у першому та другому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування за спірні періоди.
Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону №168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.
ДПІ не заперечує того факту і підтверджує його актами вказаних перевірок , що за спірні періоди до відшкодування з бюджету позивачем заявлені суми ПДВ, які не перевищують суми цього податку, фактично сплачені позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що підтверджує дотримання позивачем вимог пп. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97.
Твердження ДПІ про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі №168/97.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані періоди з урахуванням сум ПДВ, сплачених постачальникам «ЗАП-Екостальтрейдинг» та ПП «Росбалт», свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність зменшення відповідачем спірними рішеннями задекларованого позивачем бюджетного відшкодування, та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2010 р. № 0000302301/0 та від 28.03.2011р. №0001290700.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Сигма» до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 26.01.2010 р. № 0000302301/0.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 28.03.2011р. №0001290700.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 серпня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.1