У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення, , -

в с т а н о в и в:

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2009 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволено, виселено ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_4. з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також стягнуто судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що  судом були порушені норми п. 1 ч. 1 ст. 215 ЦПК України , оскільки ОСОБА_3. в своїй позовній заяві просила виселити її та сина Олександра, а в рішенні суду предметом розгляду стала вимога про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

Крім того, апелянт зазначає, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2009 року не забезпечує захист права відповідача на житло, а отже, на думку апелянта, порушує ст. 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України, що є підставою для скасування рішення суду відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3. просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2009 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим та таким, що вказує на повне і всебічне з'ясування обставин, на які сторони посилались, підтверджуючи їх відповідними доказами.

В засіданні апеляційного суду представник позивача та третьої особи просили апеляційну скаргу відхилити, рішення місцевого суду залишити без змін.

    Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,  перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

            Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з положень ст. 61 ЦПК України і вказав, що вже є рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2008 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3., ОСОБА_6. про визнання за нею права на проживання  в спірній квартирі.  Той факт, що вселення відповідачки відбулося зі згоди ОСОБА_6., та те, що  ОСОБА_2,  останнім часом сплачує комунальні платежі, не може бути підставою для надання їй та її сину права користування квартирою.            

  Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Судом по справі встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 грудня 2007 року ОСОБА_3. є власником АДРЕСА_1(а.с. 8, 9).

Спірна квартира до її продажу з 1996 року на праві приватної власності належала ОСОБА_6, в цій квартирі проживають без реєстрації ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 липня 2008 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6., ОСОБА_3. про визнання за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_4. права на проживання в квартирі відмовлено і судом при розгляді даної справи встановлено відсутність підстав для визнання за ОСОБА_2 та її сином права користування спірною квартирою.

         Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, способи захисту яких передбачені ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

         Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд.

          З пояснень представника позивачки вбачається, що вона тривалий час не має можливості вселитись у власну квартиру, здійснювати догляд за нею, та проводити ремонтні роботи, оскільки в ній без реєстрації  проживає відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_4., які порушують її права, як власника майна на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись придбаною квартирою.   

Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять  апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.

 Доводи апеляційної скарги відносно того, що в позові позивачем  зазначені вимоги про виселення відповідача, а в повному рішенні зазначено про вселення, не можуть бути  підставою для скасування рішення суду, оскільки предметом розгляду справи в суді першої інстанції були вимоги  про усунення перешкод в користуванні  житловим приміщенням та виселення, про що і зазначено в вступній та  резолютивній частині рішення, проголошеного  в день розгляду справи. Тому законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення  суду  не може бути скасоване з одних лише формальних  міркувань. Зазначена в повному рішенні суду описка може бути виправлена, відповідно до ст. 219 ЦПК України.

  Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім цього апеляційним судом не встановлено таких порушень судом норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору між сторонами.      

     За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не  містять передбачених законом  підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК  України,  апеляційний  суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.   

    Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2009 року  - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                         Судді: