Справа № 2-128/10

Номер провадження -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Галагана О.В.,

при секретарях : Байрашевої В.О., Волченко І.В., Непик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявлють самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно -

ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_5 (в послідуючім змінила прізвище на ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, яким в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просить визнати за нею право власності на майно: на 1А частину будівлі корпусу № 37 літ. УУ1У2 загальною площею 865 кв.м., розташованої в місті Кіровограді по вулиці Добровольського, будинок № 2-р, ХА частину земельної ділянки площею 914,4 м , розташованої в м. Кіровограді по проїзду Петровського, 17, автомобіль НОМЕР_1; автомобіль НОМЕР_2 та стягнути з відповідача на її користь 28131 грн. 85 коп. грошової компенсації за автомобіль НОМЕР_3.

На обґрунтування вимог вказала, що вона з відповідачем 17 березня 2000 року зареєструвала шлюб, від спільного проживання з ним мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В січні 2008 року відповідач застосував до неї фізичну силу, побивши її біля нежитлового приміщення, що розташоване в м. Кіровограді по вулиці Добровольського, 2, після чого вона вимушена була разом із своїм сином переїхати проживати до своєї матері в будинок на вулицю Дунайська, 40 в м. Кіровограді, де проживає і по теперішній час.

За період шлюбу нею та відповідачем було набуте наступне майно: автомобіль НОМЕР_4 вартістю 80 000 грн., автомобіль НОМЕР_3 вартістю 300 000 грн., автомобіль НОМЕР_2 вартістю150 000 грн; автомобіль НОМЕР_5 вартістю 82 000 грн. автомобіль «Тайота-Кемрі», реєстраційний номер НОМЕР_6 вартістю 161 736,3 грн., автомобіль НОМЕР_7 вартістю 70 000 грн., комплекс будівель, що знаходяться в місті Кіровограді по вул. Добровольського, 2-р., вартість яких згідно висновку про вартість об'єкта оцінки ПП «Експертне агентство» від 08 липня 1996 року становить 151 034,4 грн, та земельну ділянку, що розташована на території міста Кіровограда, проїзд Петровського, 17 площею 914,4 кв.м., вартість якої становить 4503,00 грн. Після припинення спільного проживання вона намагалась мирним шляхом розділити з відповідачем їх спільне майно подружжя, проте відповідач їй відмовив у такому розділу та навпаки намагається його продати. За вказаних обставин просила позов задовольнити, (т.1 а.с 2-3 первісної позовної заяви).

За ухвалою Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04 березня 2009 року в зв'язку із зміною прізвища позивача було здійснено заміну позивача ОСОБА_5 на ОСОБА_1 (т.1 а.с 45 ухвала суду).

ц

01 квітня 2009 року позивач ОСОБА_1, змінивши позовні вимоги за первісним позовом, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просить визнати за нею право власності на майно: на 14 частину нежитлових будівель корпус №73 під літерою УЗ загальною площею 296,9 кв.м., розташованих по вулиці Добровольського, будинок №2-р в м. Кіровограді», автомобіль НОМЕР_8 вартістю 80 000 грн., автомобіль НОМЕР_5 вартістю 82 815 грн., автомобіль НОМЕР_9 вартістю 65683 грн., стягнути з відповідача на її користь 200 604 грн. грошової компенсації за автомобіль НОМЕР_3, автомобіль «Тайота-Кемрі», реєстраційний номер НОМЕР_6, автомобіль НОМЕР_2. Інші позовні вимоги за первісним позовом щодо розподілу комплексу будівель корпус № 37 літ. УУ1У2 загальною площею 865 кв.м., розташованої в місті Кіровограді по вулиці Добровольського, будинок № 2-р та земельної ділянки 914,4 м2, розташованої в м. Кіровограді по проїзду Петровського, 17 залишені без зміни

На обґрунтування вимог позивач додатково вказала, що за рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.02.2009 року шлюб із відповідачем розірвано, 24.02.2009 року нею отримано свідоцтво про розірвання шлюбу.

Щодо припинення спільного проживання з відповідачем позивач зазначила, що 2 грудня 2008 року після неодноразових сварок вона разом із своїм сином вимушена була переїхати проживати до своєї матері на вулицю Дунайська, 40 в м. Кіровограді.

Відносно набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на вище вказаний комплекс нежитлових будівель посилається на рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 16.11.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ДП «Кіровоградський ремонтний завод», ПП « Комакс» , ТзОв « Танор», ОСОБА_8, ПП «Будівельна компанія »ОСОБА_9, ТзОВ «Полімед-Серівс» про виділ майна в натурі, згідно якого ОСОБА_10 було виділено в натурі та визнано за ним право власності на даний комплекс будівель, при цьому ОСОБА_2 як сторона по зазначені справі вказаний як фізична особа, а не приватний підприємець.

Оплата за вказане майно була здійснена з розрахункового рахунку приватного підприємця ОСОБА_2, при цьому вона та відповідач ОСОБА_2 внесли на рахунок ОСОБА_2 спочатку - 10% від вартості вказаного нерухомого майна, а потім - останню суму грошей, які ними була отримана від прибутку їхньої діяльності як підприємців. З огляду на вказане, спірне майно, а саме комплекс будівель корпусу № 37 літ. УУ1У2 загальною площею 865 кв.м. та корпус №73 під літерою УЗ загальною площею 296,9 кв.м. являються спільне майном подружжя, на яке вона, як подружжя, має право на його 14 частину.

Щодо набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку позивач додатково вказала на п.10 нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 з ОСОБА_11 17 травня 2002 року, згідно якого у ОСОБА_2 як покупця право власності на придбану земельну ділянку виникло з моменту нотаріального посвідчення вказаного договору, що відповідає і вимогам ст.128 ЦК України в редакції 1963 року, згідно якої передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З огляду на вказане, укладеним договором купівлі -продажу спірної землі ( п.10). було прямо передбачено перехід права власності на майно, не залежно від того, зареєстрований даний договір покупцем в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсах».

Щодо спірних автомобілів, позивач зазначила, що їй стало відомо, що під час шлюбу відповідач без її згоди автомобілі НОМЕР_3, НОМЕР_10 продав ОСОБА_3, а автомобіль «Тайота-Кемрі», реєстраційний номер НОМЕР_6 - ОСОБА_4, а відтак вона має право на отримання від відповідача грошової компенсації за вказані автомобілі. (т.1 а.с 87-91 -зміни до позову від 01 квітня 2009 року).

17 липня 2009 року позивач частково змінивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 260 959 грн. грошової компенсації за автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_11, НОМЕР_10, виділивши відповідачу ОСОБА_2 у власність автомобіль НОМЕР_5 вартістю 82 815 грн. Позовні вимоги та їх обґрунтування щодо визнання за нею права власності на Уг частину нежитлових будівель корпусу № 37 літ. УУ1У2 загальною площею 865 кв.м., на Уг частину нежитлових будівель корпус №73 під літерою УЗ загальною площею 296,9 кв.м., розташованих в місті Кіровограді по вулиці Добровольського, будинок № 2-р, на Уг частину земельної ділянки площею 914,4 м2, розташованої в м. Кіровограді по проїзду Петровського, 17, автомобіль «Камаз» реєстраційний номер НОМЕР_12 вартістю 80 000 грн, автомобіль СПЄУГОІЄІ: АУЄО ТС581І реєстраційний номер НОМЕР_13 вартістю 65683 грн. залишені без зміни. Позивачем також змінена вартість автомобілів НОМЕР_3 вартістю 210 330грн., автомобіль НОМЕР_2 вартістю 194 750грн; автомобіль НОМЕР_5 вартістю 82 815грн. автомобіль «Тайота-Кемрі», реєстраційний номер НОМЕР_6 вартістю 179 707грн..

На обґрунтування вимог щодо набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на вище вказаний комплекс нежитлових будівель позивачем додатково вказав, що саме за рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 16.11.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ДП «Кіровоградський ремонтний завод», ПП «Комакс» , ТзОв « Танор», ОСОБА_8, ПП ««Будівельна компанія «Левша»», ТОВ «Полімед-Серівс» про виділ майна в натурі, згідно якого ОСОБА_2 було виділено в натурі та визнано за ним право власності на даний комплекс будівель, має бути визначено правовий режим цього майна як майна фізичної особи, а не як фізичної особи підприємця, при цьому вставлені вказаним рішенням суду обставини повторному доказуванню не підлягають, (т.1 а.с 200-205 зміни до позову від 17 липня 2009 року).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та 24 березня 2009 року подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно, згідно якого в порядку поділу спільного майна подружжя просить виділити йому в натурі автомобіль ГАЗ АС (33302 АХУ 1 ЗНГ, 2008 року випуску, реєстраційний номер В А 6918 АМ, вартістю 75 000 грн., а в ОСОБА_1 - автомобіль КАМА35410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14, вартістю 80 000 грн., автомобіль НОМЕР_15 вартістю 75 000 грн., стягнувши з неї на його користь 40 000 грн. грошової компенсації за Уг частину автомобіля КАМА35410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14.

На обґрунтування вимог вказав, що у період спільного проживання із ОСОБА_1 ними було придбано автомобіль НОМЕР_4, ГАЗ АС О3302 АХУ 1 ЗНГ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_16, СПЄУГОІЄІ АУЄО ТС581І реєстраційний номер НОМЕР_13, свідоцтва про реєстрацію на які були оформлені на ОСОБА_5 та які маються в наявності. Також були придбані автомобілі НОМЕР_3, автомобіль «ДАФ 65» реєстраційний номер ВАЗ 151АЕ, автомобіль «Тайота-Кемрі», реєстраційний номер НОМЕР_6, які у період шлюбу за згодою ОСОБА_1 були продані, оскільки матеріальне становище в сім'ї вимагало таких дій.

Щодо вимог ОСОБА_1 про поділ та визнання права власності на нерухоме майно -комплекс нежитлових будівель, розташованих в м. Кіровограді по вулиці Добро вольського, 2-р та земельну ділянку, розташовану по проїзду Петровському, 17 в м. Кіровограді просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на наступне.

Комплекс будівель ним було придбано як фізичною особою підприємцем для здійснення підприємницької діяльності. Даний факт підтверджується протоколом № 33 про хід торгів на аукціоні з продажу майна, що перебуває в податковій заставі від 17.04.2007 року, протоколом №45 про хід торгів на аукціоні з продажу майна, що перебуває у податковій заставі від 15.05.2007 року, договором купівлі-продажу майна №33/45 від 07.06.2007 року, а відтак майно приватного підприємця чи фізичної особи підприємця не являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу.

4

Земельна ділянка також не підлягає розділу, оскільки вона ні йому, ні ОСОБА_1 не належить, на підтвердження чого посилається на довідку Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсах» від 25.02.2009 року №05\218, згідно якої зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 914.4 кв.м., що розташована по проїзду Петровського, 17 в м. Кіровограді від 05.03.2002 року № 9883 зареєстрований на ОСОБА_11, що відповідає вимогам до ст.126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, згідно якої право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом. (т.1 а.с.72-75 зустрічна позовна заява, а.с.57-60 заперечення проти позову).

04 червня 2009 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, подав уточнення до зустрічного позову, згідно яких просить визнати за ним право власності на автомобіль ГАЗ АС О 3302 АХУ13НГ, 2008 року випуску вартістю 82 815 грн., ОСОБА_1 -автомобіль КАМАЗ-5410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14, вартістю 80 000 грн., автомобіль НОМЕР_17 вартістю 65 683 грн.., стягнувши із неї на його користь 31434 грн. грошової компенсації за 2/5 частини вартості автомобіля КАМА35410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14. (т.1 а.с. 144-147 уточнення до зустрічної позовної заяви).

ОСОБА_1 зустрічний позов ОСОБА_2В визнала частково, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені нею у первісному позові та змінах до нього.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні суду підтвердили, що вони у ОСОБА_2 придбали: ОСОБА_3 - автомобіль НОМЕР_3, автомобіль «ДАФ 65» реєстраційний номер ВАЗ 151АЕ, а ОСОБА_4 - автомобіль «Тайота-Кемрі», реєстраційний номер НОМЕР_6, при цьому про вказане знала ОСОБА_1, з якою ОСОБА_2 проживав однією сім'єю.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони 17 березня 2000 року зареєстрували шлюб, від спільного проживання мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. За рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.02.2009 року шлюб сторін розірвано, 24.02.2009 року позивач ОСОБА_5 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу, змінивши після реєстрації шлюбу прізвище на ОСОБА_1. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження, свідоцтвом про народження, рішенням суду, свідоцтвом про розірвання шлюбу (т.1 а.с. 6,41,229-230).

У відповідності до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У відповідності до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Під час шлюбу сторонами на праві спільної сумісної власності подружжя було набуте наступне майно :

01.02.2006 року сторонами був придбаний вантажний автомобіль КАМАЗ 5410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14, на який свідоцтво про реєстрацію КХС 783945 від 01.02.2006 року було видане на ОСОБА_5,

у жовтні 2008 року - вантажний автомобіль БАР СР 75.310, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18, зареєстрований на ОСОБА_2

у вересні 2006 року - вантажний автомобіль БАР 65.210 СР, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВАЗ 151 АЕ , зареєстрований на ОСОБА_2

11.09.2008 року - вантажний автомобіль ГАЗ АС О 33 02 АХУ 1 ЗНГ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_19 свідоцтво про реєстрацію СР Д 007164 від 11.09.2008 року, на який видане на ОСОБА_5,

26.11.2008 року автомобіль ТОУОТА ОСОБА_12, 2.4, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, зареєстрований на ОСОБА_2,

п

10.12.2008 року - СЬЄУГОІЄІ АУЄО ТС581І реєстраційний номер НОМЕР_13, свідоцтво про реєстрацію ВАС000182 від.12.12.2008 року, який був оформлений на ОСОБА_5 - нині ОСОБА_1 Вказані обставини сторонами визнані та об'єктивно підтверджуються даними УДАІ УМВС України в Кіровоградській області (т.1 а.с 61-повідомлення ДАІ, 62-64,77 - облікові картки АМТ).

Із пояснення сторін було встановлено, що в наявності є автомобілі: КАМАЗ 5410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14, СЬЄУГОІЄІ АУЄО ТС581І, 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_13, та автомобіль ГАЗ АС О 33 02 АХУ 1 ЗНГ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_19.

У судовому засіданні сторони дійшли згоди щодо розподілу вказаних автомобілів та визначення їх вартості: а саме, що ОСОБА_1 буде виділено в натурі та визнано право власності на автомобіль КАМАЗ-5410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14, вартістю 80 000 грн., автомобіль СЬЄУГОІЄІ; АУЄО ТС58ГІ реєстраційний номер НОМЕР_13 вартістю 65 683 грн.., а ОСОБА_2 - ГАЗ АС О 3302 АХУ13НГ, 2008 року випуску вартістю 82 815 грн. Всього таким чином вартість вказаного майна становить 228498 грн., ідеальна доля кожного із сторін як подружжя становить 114 249 грн.

Таким чином, розмір грошової компенсації за частку майна, що підлягає до стягнення повинна становити 31434грн. ((80000+65683)-114249грн.),

Під час шлюбу сторонами на праві спільної сумісної власності подружжя було також набута земельна ділянка площею 914,4 кв.м., що розташована в м. Кіровограді по проїзду Петровського,17, грошова оцінка якої складала 4502,75 грн. Вказані обставини підтверджуються договором купівлі-продажу, укладеного 17.05.2002 року між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстровано в реєстрі за № 1496, при цьому вказана земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кіровоградською міською Радою 05 березня 2002 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на праві приватної власності на землю за № 9883 (т.1 а.с.7).

В порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України ОСОБА_2, маючи документ що посвідчує право власності на земельну ділянку, не вжив мір щодо здійснення його державної реєстрації. Вказані обставини підтверджуються інформацією Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсах» від 25.02.2009 року №05\218, згідно якої вбачається, що вказана земельна ділянка перебуває на реєстраційному обліку за ОСОБА_11 згідно даних про державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.03.2002 року реєстраційний № 9883 (а.с. 65 - інформація).

Проте, такі дії відповідача ОСОБА_2 не можуть слугувати позбавленням позивача ОСОБА_1 права власності на частину вказаної земельної ділянки, оскільки її придбання було здійснено на підставі нотаріально посвідченої цивільно-правової угоди, згідно якої право власності на земельну ділянку у покупця, а відтак і у неї як у одного із подружжя, виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Вказане узгоджується із п.Ю вказаного договору купівлі -продажу земельної ділянки від 17.05.2002 року та відповідає вимогам ст.131, ст..132 ЗК України, згідно яких передбачено набуття громадянами у власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами, ст. ст..140 ЗК України, згідно якої передбачено, що припинення права власності у разі відчуження земельної ділянки за рішенням власника, який мав право власності на земельну ділянку, засвідчене державним актом та ст.128 ЦК УРСР в редакції 1963 року, згідно якої передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. З огляду на вказане, судом встановлені підставі для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на Уг частину земельної ділянки, що розташована в м. Кіровдоаді по проїзду Петровського,17, грошова оцінка якої за 914.4 кв.м. складала 4502,75 грн.

Підлягають виключенню із розподілу між сторонами комплекс будівель, що знаходиться в місті Кіровограді по вулиці Добровольського,2-р та складається з нежитлових будівель корпусу №37 (ОСОБА_9. У У1 У2), загальною площею 865,3 кв.м., загальною вартістю 152544 грн. 74 коп. та корпусу №73 (ОСОБА_9. УЗ), площею 296,9 кв.м., загальною вартістю 62396 грн. 80 коп, як такі що не являються спільною сумісною власністю сторін.

Зібраними доказами доведеним є те, що вказаний комплекс будівель належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.11.2007 року. (а.с 9-11 рішення суду).

Вказане рішення Кіровського райсуду м. Кіровограда від 16.11.2007 року було ухвалено по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ДП «Кіровоградський ремонтний завод», ПП « Комакс», товариства з обмеженою відповідальністю «Танор», ОСОБА_8, ПП «Будівельна компанія»Левша», товариства з обмеженою відповідальністю «Полімед-Серівс» про виділ майна в натурі.

Відповідно до вказаного рішення суду було: виділено в натурі та присвоєно окрему

адресу (м. Кіровоград, вул. Добровольського, буд. 2-р) 3/500 часткам комплексу будівель -

нежитлової будівлі корпус №37 (ОСОБА_9. У У1 У2), загальною площею 865,3 кв.м. та нежитлової

будівлі корпус №73 (Літ УЗ), загальною площею 296,9 кв., які знаходяться за адресою:

місто Кіровоград, вул. .Добровольського, буд. 2 та належать на праві спільної часткової

власності ОСОБА_2; припинено право спільної часткової власності на 3/500 частки

комплексу будівель нежитлової будівлі корпус №37 (ОСОБА_9. У У1 У2), загальною площею 865,3

кв.м. та нежитлової будівлі корпус №73 (Літ УЗ), загальною площею 296,9 кв., які

знаходяться за адресою: місто Кіровоград, вул.. Добровольського, буд. 2-р, між ОСОБА_2

ОСОБА_14 та співвласниками Державним підприємством "Кіровоградський

ремонтний завод" - 1137/2000 частки, Приватним підприємством "КОМАКС" - 3/100 частки,

Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТАНОР" - 1/5 частки, ОСОБА_8

ОСОБА_15 - 1/250 частки, ОСОБА_7 - 1/200

частки, Приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша" -1/10 частки, Товариством

з обмеженою відповідальністю "Полімед-Сервіс" - 1/2000 частки; визнано право

власності на комплекс будівель - нежитлові будівлі корпус №37 (ОСОБА_9. У У1 У2), загальною площею 865,3 кв.м. та нежитлової будівлі корпус №73 (Літ УЗ), загальною площею 296,9 кв., які знаходяться за адресою: місто Кіровоград, вул.. Добровольського, буд. 2-р за ОСОБА_2.

ОСОБА_16 даного рішення встановленим є те, що зазначене нерухоме майно, на час звернення до суду з позовом про виділення майна в натурі, належало ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, на підставі договору купівлі-продажу майна від 07.06.2007 року за №33/45, зареєстрованого Обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 11.07.2007 року, (т.1 а.с.150-151 договір, 152-153 протоколи про прилюдні торги).

Вказаний договір купівлі-продажу майна укладався між Сторонами 1 - Правобережна товарна біржа, що діяла на підставі Статуту та протоколу №1 від 19.10.2005 року засідання конкурсної комісії, створеної відповідно до наказу ДПА України від 24.03.2005 року, та Наказу ДПА України №294 від 26.06.2002 року "Про затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі" в особі генерального директора ОСОБА_17 та Акредитована Брокерська контора Правобережної товарної біржі, яка діяла на підставі свідоцтва про акредитацію на біржі №10-БК від 03.01.2007 року секція "Об'єкти податкової застави", в особі ОСОБА_18 з одного боку, Сторона 2 - Державна податкова інспекція у місті Кіровограді, в особі в/о начальника ДПІ ОСОБА_19, що діяв на підставі ЗУ "Про Державну Податкову Службу України", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом а державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 року та Постанови КМ України №538 від 15.04.2002 року "Про затвердження порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі" з другого боку, Сторона 3 -Фізична особа-підприємець ОСОБА_2. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія ВОІ №500174 від 19.03.19992 року, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради з третього боку.

Як вбачається з рахунку-фактури №СД-0000034 від 17.04.2007 року, платіжного доручення №58 від 18.04.2007 року, платіжного доручення №59 від 18.04.2007 року, рахунку-фактури №СД-0000055 від 15.05.2007 року, платіжного доручення №69 від 15.05.2007 року, платіжного доручення №70 від 15.05.2007 року, рахунку-фактури №СД0000150 від 10.05.2007 року, платіжного доручення №61 від 10.05.2007 року, платіжного доручення №62 від 10.05.2007 року усі розрахунки стосовно придбання спірного нерухомого майна здійснювались ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем, з розрахункових рахунків фізичної особи-підприємця. І придбавалось вказане нерухоме майно безпосередньо для зайняття підприємницькою діяльністю. ( т.1 а.с. 154- 159 рахунки, платіжні доручення, а.с. 166 -довідка ). Вказані обставини позивачем ОСОБА_1 не спростовані, а навіть підтвердженні у її зміненій позовній заяві від 01 квітня 2009 року та від 17 липня 2009 року, з огляду яких вбачається її посилання на те, що оплату за вказаний комплекс будівель був здійснений із розрахункового рахунку приватного підприємця ОСОБА_2 Доказів того, що на придбання вказаного майна були витрачені їх спільні як подружжя грошові кошти, нею надано не було, (т.1 а.с. 85, 201 зміни до позову).

Таким чином, спірне нерухоме майно було придбано фізичною особою-підприємцем і за кошти фізичної особи-підприємця, то згідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року за №11 - майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому, за вказаних обставин в цій частині позовних вимог суд позивачу відмовляє.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за автомобіль ТОУОТА ОСОБА_12 2.41, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20 та вантажні автомобілі БАР СР 75.310 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18 та БАР 65.210 СР, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВАЗ 151 АЕ

У судовому засіданні встановленим є те, що відповідач ОСОБА_2 09 грудня 2008 року ТОУОТА ОСОБА_12 2.41, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20 продав своєму батькові ОСОБА_4, а 26 грудня 2008 року вантажні автомобілі БАР СР 75.310, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18 та БАР 65.210 СР, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВАЗ 151 АЕ продав ОСОБА_3, Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнали факт придбання ними у ОСОБА_2 вказаних автомобілів.

Вказані обставини також підтверджуються обліковою карткою АМТ ВА9676 АМ, згідно якої 26.12 2008 року вантажний автомобіль БАР СР 75.310 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18, був зареєстрований за ОСОБА_3, якому видано свідоцтво про реєстрацію ВАС001396 від 26.01.2008 року, обліковою карткою АМТ ВА3151АЕ, згідно якої 26.12.2008 року вантажний автомобіль БАР 65.210 СР, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВАЗ 151 АЕ був зареєстрований за ОСОБА_3, якому було видано свідоцтво про реєстрацію ВАС001395 від 26.12.2008 року, обліковою карткою АМТ ВА2379 АО, згідно якої 09.12.2008 року автомобіль ТОУОТА ОСОБА_12 2.41, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20, був зареєстрований за ОСОБА_4, якому було видане свідоцтво про реєстрацію СРД510255 від 09.12.2008 року з особливою відміткою про право керування автомобілем ОСОБА_2 ( т. а.с 63, 64 — картки).

Зібраними доказами доведеним є те, що відчуження вказаних автомобілів мало місце у в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі, за згодою останньої, шляхом укладання біржових договорів купівлі-продажу від 26.12.2008 року №877049, 06.12.2008 року, 26.12.2008 року №877041 (т.1 а.с. 160-165 біржові договори).

На підтвердження того, що вона, ОСОБА_1 не давала та фактично і не могла дати своєї згоди відповідачу ОСОБА_2 на відчуження вище вказаних автомобілів посилалась на те, що їх спільне проживання як подружжя було припинено 02 грудня 2008 року. Проте вказане не являється безперечним твердженням з огляду на наступне. Сама позивач ОСОБА_1 своєму первісному позові від 23 січня 2009 року вказує на припинення

р

спільного проживання на січень 2008 року, і лише у процесі розгляду справи у змінах до позову від 01 квітня 2009 року вказує на 02 грудня 2008 року. І з прослуханого у судовому засіданні диску із записом судового засідання щодо розгляду справи про розірванню шлюбу сторін ними було вказано на те, що припинення їхнього спільного проживання мало місце у грудні 2008 року. ( т.1 а.с. 2- первісний позов, т.1 а.с. 87 - зміни до позов).

Безпідставними є посилання позивача у своїх доводах про припинення 02 грудня 2008 року спільного проживання з відповідачем на довідку квартального комітету № 4 м. Кіровограда, виданої їй 14 лютого 2009 року за підписом голови квартального комітету ОСОБА_9, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_20 суду пояснила, що дійсно у довідці зазначила 02 грудня 2008 року, як дату її проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, проте із опиту сусідів вказана дата не підтвердилась т.1 а.с. 128-довідка).

Не являються достовірними доказом свідчення свідка ОСОБА_21 - сусідки матері позивачки ОСОБА_1, яка суду пояснила, що ОСОБА_1 з перших чисел грудня 2008 року стала ставити свій автомобіль у дворі своєї матері, спостерігаючи вказане це з своїх вікон, які виходять на двір матері ОСОБА_12, оскільки йшлось про автомобіль Спеугоіеі АУЄО ТС581І, яким позивач фактичне могла користуватись лише із 12 грудня 2008 року з огляду на дату його реєстрації у органах ДАІ.

Позивач посилалась, як на доказ припинення шлюбних відносин її звернення до міліції, проте, з огляду відповідей на її звернення вони можуть з достовірністю слугувати лише про місце проживання позивачки на день її звернення до міліції.

Окрім того, позивач ОСОБА_1, викладаючи обставини щодо продажу відповідачем ОСОБА_2 ОСОБА_22 09.12.2008 року автомобіля ТОУОТА Сапну 2.41 одночасно зазначає, що під час шлюбу був придбаний автомобіль СЬеугоІеІ АУЄО ТС581І, фактичне придбання якого мало місце 10 грудня 2008 року, його реєстрація в органах ДАІ була проведена 12 грудня 2008 року. Позивачем було визнано, що цю купівлю автомобіля на її ім'я здійснив ОСОБА_2, що було також підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_23 - матері позивачки, свідком ОСОБА_24 - сином відповідача, який пояснив що був присутній при покупці його батьком вказаного автомобіля. Отже, фактичне припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ніяким чином не могло бути 02.12.2008 року, як на то вказує позивачка. З огляду на вказане, цілком логічними є свідчення свідка ОСОБА_4 - батька відповідача, який суду пояснив, що оскільки ОСОБА_1, яка хотіла мати у користуванні автомобіль, була не задоволеною що здійснення покупки автомобіля ТОУОТА ОСОБА_12 не на її ім'я, на сімейній нараді в її присутності було прийнято рішення, що передачі йому вказаного автомобіля з послідуючим придбанням на її ямі іншого автомобіля, що в послідуючім завершилось придбанням для неї автомобіля СЬеугоІеІ АУЄО.

Вказані обставини ОСОБА_1 спростовані не були. Отже, відповідач здійснюючи у період спільного подружнього проживання, під час шлюбу відчуження автомобіля ТОУОТА ОСОБА_12 третій особі діяв за згодою позивачки. З огляду на вказане сумнівними щодо їх достовірності являються покази свідка ОСОБА_25 відповідачки щодо того, що її донька з 02 грудня 2008 року припинила спільне проживання із своїм чоловіком , оскільки ці покази не узгоджуються із вище вказаними доказми та наданими самою позивачкою.

Із пояснень позивачки ОСОБА_1 було також встановлено і те, що день народження їх сина ОСОБА_26 27 грудня 2008 року вони святкували як завжди усією родиною: її матір'ю, його батьками та синами від першого шлюбу. Із пояснень свідка ОСОБА_27-двоюрідної сестри відповідача встановленим є те, що і вона 27 грудня вітала сина сторін із днем народження, про розрив сторін дізналась лише у лютому - березні 2009 року.

Із пояснень свідка ОСОБА_24 - сина від першого шлюбу відповідача було встановлено, що у січні 2009 року вони сім'єю святкували день народження позивачки (згідно паспорта це дата 11 січня 2009 року), яка отримала від відповідача у дарунок золотий ланцюжок. Вказані обставини позивачкою не спростовані.

н

Із пояснень свідка ОСОБА_28 - сусіда сторін на протязі 7 років по провулку Петровський, 17, було встановлено, що він у грудні 2008 року на передодні нового року запрошував їх до своєї бані, при цьому вона йому повідомила, що ОСОБА_2 поїхав переоформлювати автомобілі. Проте, що сторони розлучились дізнався лише у весною 2009 року.

Із пояснень свідка ОСОБА_29 - сусіда сторін було встановлено, що він бачив позивачку в будинку по провулку Петровський, 17 за кілька днів до подій пов'язаних із новорічною «метушнею», у 2009році за вказаною адресою її не бачив.

Із пояснень свідка ОСОБА_3- кума сторін, встановленим є те, що позивачка знала про продаж йому автомобілів БАР 75 та 65, бо була дома, коли він із ОСОБА_2 їхав в ДАІ їх переоформляти, оскільки у такий спосіб був проведений взаємозалік за ті кошти, які він давав ОСОБА_2, коли у нього були проблеми у бізнесі. Пояснив також і те, що на Різдво носили вечерю, і лише на прикінці січня 2009 року позивачка скаржилась його дружині на погіршення стосунків із ОСОБА_2.

Свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31 (однофамілець сторін) суду пояснили, що сторони являються їх роботодавцями та те, що 5 грудня 2009 року на зборах вони повідомили працівників про закриття фірми, при цьому ОСОБА_31 була в сльозах, проте через кілька днів було повідомлено про відновлення роботи на фірмі. В послідуючім ОСОБА_31 стала їздити на роботу на Шевролеті.

При аналізі вище вказаних доказів цілком очевидним є що сторони фактичне спільне проживання як подружжя 02 грудня 2008 року не припиняли, а продовжували його принаймні до кінця грудня 2008 року. З огляду на вказане у позивачу не має достатніх та безперечних підстав стверджувати, що відповідач за відсутності її згоди здійснив відчуження легкового автомобіля ТОУОТА ОСОБА_30 та двох вантажних автомобілів БАР 75 та 65.

Відповідно до норми ч.2 ст. 65 СК України - при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація біржових договорів (угод) купівлі-продажу транспортних засобів чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.І ст. 209 ЦК України правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що нотаріальному посвідченню та державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Оскільки згідно вимог цивільного законодавства України нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору купівлі-продажу транспортного засобу не передбачена, відповідно і згода на укладання вказаних вище договорів, одного із співвласників, а в даному випадку згода позивачки, не повинна бути письмовою та нотаріально посвідченою.

Окрім того, відповідно до ст. 65 СК України п.2 "При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина чи чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договір недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей довіру виходить за межі дрібного побутового. Тобто закон дає чітке трактування, якби мав діяти один з подружжя в разі, якщо вважає, що майно продане без його згоди. Доказів того, що договори про купівлі -продажу, за якими було відчужено вище вказані автомобілі, були визнані недійсними як такі, що укладені відповідачем без її, позивачем не було надано. Було взято до уваги, що ОСОБА_31 подала до суду позов про визнання договорів недійсними, які залишені без розгляду судом за її ж заявою.

ОСОБА_1622 Постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007р. передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між

подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. У судовому засіданні відповідачем було визнано лише вартість автомобілів ТОУОТА ОСОБА_30, БАР СР 75.310, 2008 року випуску, та БАР 65.210 СР, 1999 року випуску та БАР СР 75.310 , 2002 року випуску, але на час їх придбання, при цьому позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження визначення вартості вказаних автомобілі на час розгляду справи, що не уможливлює визначення можливого розміру грошової компенсації. При цьому прийнято до уваги, що позивач неодноразово змінювала їх вартість, не даючи ніякого відповідного обґрунтування таких своїх вимог. У змінах до позову від 01 квітня 2009 року їх вартість визначалась позивачем на автомобіль «ДАФ 75» - 300000 грн., автомобіль «Тайота-Кемрі» - 179707 грн., автомобіль «ДАФ 65» - 150000 грн., а у змінах до позову від 17 липня 2009 року їх вартість визначалась позивачем за автомобіль «ДАФ 75» - 210330 грн., автомобіль «Тайота-Кемрі» - 179707 грн., автомобіль «ДАФ 65» - 194750 грн.. (.1 а.с. 85 зміни до позову, т.1 а.с. 201 - зміни до позову ). Хоч вказані автомобілі перебувають у володінні третіх осіб, проте, доступ до них мається.

Вказані факти відповідають правовідносинам сторін, що регулюються цивільним законодавством і дають підстави для часткового задоволення вимог позивача ОСОБА_1 за її первісним позовом та зміненими позовними вимогами та повного задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Прийнято до уваги, що зібраним доказами доведеним є те, що на праві спільної сумісної власності подружжя було набуте майно та за їх за взаємною згодою ОСОБА_1 буде виділено в натурі та визнано право власності на автомобіль КАМА35410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14, вартістю 80 000 грн., автомобіль НОМЕР_21 вартістю 65 683 грн.., а ОСОБА_2 - ГАЗ АС О 3302 АХУ13НГ, 2008 року випуску вартістю 82 815 грн. із стягненням із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 грошової компенсації 31 434 грн., а за ОСОБА_1 буде визнано право власності на 1А частину земельної ділянки, розташованої в м. Кіровограді по проїзду Петровського, 17.

Підлягають відмові у задоволенні вимоги позивач ОСОБА_1 про розділ комплексу будівель, оскільки вказане спірне нерухоме майно придбавалось фізичною особою-підприємцем і за кошти фізичної особи-підприємця. А відтак не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за автомобіль ТОУОТА ОСОБА_30 2.41, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20 та вантажні автомобілі БАР СР 75.310 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18 та БАР 65.210 СР, 1999 року випуску, реєстраційний номер ВАЗ 151 АЕ , оскільки не позивачем не було надано безперечних достовірних доказів не було доведено в суді про те, що відчужені вказаних автомобілів мало місце не у період перебування у шлюбі, не у період їх спільного подружнього проживання та без згоди останньої.

Судом роз'яснювалось сторонам норми ст.ст. 10,60 ЦПК України, однак сторони послались на відсутність інших доказів по справі та просили її розглянути на підставі наданих ними доказів.

При вирішенні справи суд керується ст.57, ст.61, ст.63, ст.65, ст.70 СК України, ст.125, ст.131, ст.132 ЗК України, ст.128. ЦК УРСР, ст..209, ст..657 ЦК України, п.22, п.23, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року за №11 ст. 88, ст. 213 - ст.215 ЦПК України. Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно задовольнити частково.

Лґ

нг

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на майно задовольнити частково.

В порядку поділі спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2:

виділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль «Камаз-5410», 1989року випуску, свідоцтво про реєстрацію КХС783945, державний номер НОМЕР_12, вартістю 80 000 грн. та автомобіль СЬЄУГОІЄІ АУЄО ТС581І, № кузова Ь80ТС58Ш8У132297, державний номер НОМЕР_22, вартістю 65683 грн.;

виділити в натурі та визнати право власності ОСОБА_2 на автомобіль «Газель», моделі ГАЗ АС О 3302 АХУ 1 ЗНГ, державний номер НОМЕР_23, 2008року випуску, шасі(рама)№ Х9633020082318257 вартістю 82815грн.

визнати право власності ОСОБА_1 на 1А частину земельної ділянки із загальної площі 914,4кв.м., розташованої в м. Кіровограді по проїзду Петровського, 17.

визнати право власності ОСОБА_2 на Уг частину земельної ділянки, із загальної площі 914,4кв.м., розташованої в м. Кіровограді по проїзду Петровського, 17,

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 31434грн. грошової компенсації вартості автомобіля «Камаз-5410», 1989р.в., д. н. ВА0412АС.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 про поділ комплексу будівель, що знаходиться в місті Кіровограді по вулиці Добровольського,2-р та складається з нежитлових будівель корпусу №37 (ОСОБА_20. У У1 У2), загальною площею 865,3 кв.м. та корпусу №73 (ОСОБА_20. УЗ), загальною площею 296,9 кв.м., автомобіля ТОУОТА ОСОБА_30 2.41, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_20 та вантажні автомобілі БАР СР 75.310 , 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_18 та БАР 65.210 СР, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_24.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 693грн. 27коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Повний текст рішення буде виготовлено через п'ять днів з дня його проголошення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда