ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2009 року Справа № 11/227-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шпак Володимир Іванович, представник,
довіреність №03/юр від 10.04.09;
від відповідача-2: Руденко Андрій Сергійович, представник,
довіреність №505/0109 від 19.08.09.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”, Донецька область, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009р. у справі №11/227-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім
“Уралмаш- Україна”, м.Новомосковськ Дніпропетровської області
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Скайран”,
Дніпропетровськ
до відповідача-2 закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний
завод”, Донецька область
про стягнення 1 269 336,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009р. (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №11/227-09 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Уралмаш- Україна”, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, задоволено частково.
З відповідача-2, закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”, Донецька область, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Уралмаш- Україна”, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, стягнуто 1 183 200,00 грн. основного боргу, 26 451,81 грн. пені, 12 096,51 грн. державного мита та 296,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для вирішення спору, а також, за умов невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 16.09.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) був укладений договір №1048/08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач-2 прийняти та оплатити устаткування (ковші шлаковозні).
Кількість, номенклатура та рік випуску устаткування, згідно п.2.1. договору, мають бути зазначені у специфікаціях, що є його невід’ємними частинами. /а.с.12-19/.
Пунктами 5.1.,5.2. договору поставки передбачено умови оплати за поставлене устаткування, а саме, згідно умовам, викладеним у специфікаціях. Зокрема, п.п.4.1. обох специфікацій передбачено оплату поставленого товару шляхом відкриття банком покупця (відповідач-2) за його наказом безвідзивного, підтвердженого першокласним банком документарного акредитиву з оплатою за вимогою або за фактом поставки на протязі 30 (тридцяти) банківських днів. Строк дії акредитиву за специфікаціями №1 та №2 дорівнює 45 (сорока п’яти) та, відповідно 75 (семи десяти п’яти) дням з дати його відкриття.
Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань за даним договором, відповідачем-2 був укладений договір поруки з відповідачем-1 під №06/1048-08 від 16.09.2008р., за яким товариство з обмеженою відповідальністю “Скайран” (відповідач-1 та поручитель) поручилось перед кредитором (позивачем) за виконання (або часткове виконання) закритим акціонерним товариством “Макіївський металургійний завод”, Донецька область, грошових зобов’язань за договором №1048/08 від 16.09.2008р. на загальну суму 1 183 200,00 грн./а.с.24-25/.
В межах укладеного договору №1048/08 від 16.09.2008р., відповідно до специфікацій №1 та №2 від 16.09.2008р., позивач поставив відповідачеві-2 чотири ковші шлаковозні загальною вартістю 1 183 200,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи залізничними накладними №45165541 та №45165542 з відміткою про видачу вантажу 12.09.2009р. вантажоотримувачу, згідно ст.52 Статуту залізниць України /а.с.22,23/, а також, видатковою накладною №РН-0000001 від 16.09.2008р., що підписана представником відповідача-2. /а.с.20/.
Тобто, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, товар відповідачеві-2 поставив, проте той, в свою чергу, отримане устаткування не оплатив, направлену на його адресу в порядку досудового врегулювання претензію за вих.№381/09 від 18.03.2009р. залишив без задоволення. /а.с.28-32/.
Отже, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором поставки.
Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
В ході апеляційного провадження викладені в апеляційній скарзі заперечення свого підтвердження не знайшли, є документально спростованими, у зв’язку з чим колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне:
По-перше, матеріалами справи повністю підтверджено факт поставки та отримання відповідачем-2 спірного устаткування.
По-друге, ані у своїй відповіді на претензію позивача, ані у відзиві на позов відповідач-2 факт поставки йому устаткування не заперечує, а лише зауважує на відсутності у нього підстав для виконання грошових зобов’язань за договором. Зокрема, зазначає, що позивач до установи банку за отриманням грошових коштів не звертався, відповідні документи для виконання акредитиву банку не надавав.
Відповідно до ст.1093 Цивільного кодексу України, у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
Тобто, момент відкриття та момент виконання акредитиву чинне законодавство України розрізняє, а, оскільки відповідачем-2 доказів відкриття акредитиву суду не представлено, то заперечення останнього щодо ненадання позивачем банку документів для виконання неіснуючого акредитиву є необґрунтованим.
Більш того, пунктом 8 роз’яснень Вищого Арбітражного Суду України від 23.08.94р. N02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” визначено відсутність у господарського суду підстав вимагати від позивачів доказів звернення до установи банку за одержанням заборгованості (пункт 4 статті 81 ГПК), оскільки кредитор вправі звернутись зі своїми вимогами безпосередньо до боржника, що і було зроблено позивачем у справі.
З приводу ж заявленого представником відповідача-2 клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що, оскільки позивач, скориставшись передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом, повністю відмовився від позовних вимог до відповідача-1, товариства з обмеженою відповідальністю “Скайран” (поручителя), то розгляд господарським судом першої інстанції справи №31/180-09 про визнання недійсним договору поруки №06/1048-08 від 16.09.2008р., що також фігурує і у даній справі, на результат її розгляду ніяким чином не вплине, а тому заявлене клопотання є безпідставним і задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо визнання основного боргу за договором поставки №1048-08 від 16.09.2008р. доведеним та таким, що підлягає стягненню.
Відповідно до ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно, боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, колегія суддів також не заперечує проти стягнення судом першої інстанції з відповідача 26 451,81 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань за період з 26.03.2009р. по 28.04.2009р. А, оскільки умовами специфікацій оплата товару по акредитиву передбачена або за фактом поставки на протязі 30 (тридцяти) банківських днів, або за вимогою, то в даному випадку до спірних правовідносин господарським судом вірно застосовано ст.530 Цивільного кодексу України, п.2 якої визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що наявна в матеріалах справи претензія відповідачеві-2 була пред’явлена 18.03.2009р., моментом початку нарахування пені є 26.03.2009р.
Вірним, на думку судової колегії, є також стягнення з відповідача-2, як зі сторони, з вини якої виник спір, на виконання вимог ст.ст.47,49 Господарського процесуального кодексу України та пропорційно задоволенню позовних вимог, 12 096,51 грн. державного мита та 296,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, з огляду на наведене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а, відповідно, оскаржуване рішення таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому, підстав для його скасування не знаходить.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009р. у справі №11/227-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”, Донецька область, –без задоволення.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін