Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул.В.Пермська,2, тел. 24-56-63
_______________________________________________________________________________________
Справа №11-а-498 2009 р. Головуючий у І інстанції - Попова Н.І.
Категорія - ст.187 ч.3 КК України Доповідач у ІІ інстанції - Петрова І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 жовтня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Поступайло Н.І.,
суддів Петрової І.М., Бабича О.П.,
за участю прокурора Черниш Г.Р.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
представника засудженого ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Знам”янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.05.2009 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, учня 8 допоміжного класу Знам”янської спеціальної ЗОШ-інтернат 1-3 ступеня, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні відкритого заволодіння чужим майном (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло за наступних обставин.
3 листопада 2008 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_3, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння ОСОБА_4, що знаходиться в АДРЕСА_2, та почав вимагати у ОСОБА_4 гроші, при цьому нанісши останньому удар кулаком правої руки в область грудей, від чого той впав на землю. Коли ОСОБА_4 намагався підвестись, ОСОБА_3 завдав йому два удари ногою по тулубу, чим застосував стосовно останнього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я особи. Коли ОСОБА_4 підвівся та сів на крісло, яке стояло у дворі його домоволодіння, ОСОБА_3 перевірив кишені його піджака та з правої нагрудної кишені піджака ОСОБА_4 витягнув гроші в сумі 200 грн. та ключ від вхідних дверей будинку.
Після цього з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілому збитків на суму 200 грн.
Крім цього, 5 листопада 2008 року приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_3, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, прибув до домоволодіння ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_3, в якому перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відчинивши засов запирання вхідних дверей, ОСОБА_3 проник
у приміщення житлового будинку, де реалізуючи свій злочинний умисел, почав вимагати від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 гроші. При цьому ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 один удар кулаком в обличчя, від якого вона впала, та один удар ногою в область спини. Коли ОСОБА_6 почала робити йому зауваження та говорити, що грошей в них немає, ОСОБА_3 вдарив її кулаком по потилиці та продовжував вимагати гроші. У подальшому ОСОБА_3, продовжуючи вимагати гроші у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, схопив порожню скляну пляшку з-під пива "Оболонь" , яка стояла у веранді і наніс нею один удар в область голови ОСОБА_6 Від завданого удару пляшка розбилась і на голові ОСОБА_6 утворилась рана, з якої відкрилась кровотеча. При цьому ОСОБА_3 продовжував вимагати у них гроші.
Після цього ОСОБА_3 схопив наявну при вході в домоволодіння дерев”яну палицю та почав погрожувати ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що якщо вони не віддадуть йому гроші, то він буде продовжувати їх бити вказаною палицею. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сприймали вказані погрози як реальні та побоювались за своє життя та здоров'я, оскільки до цього він завдав їм сильні удари в різні частини тіла, зокрема, в життєво важливі органи - голову, обличчя та в живіт. У результаті завданих їм побоїв у них на тілі утворились чисельні садна, синяки, а у ОСОБА_6 - порізи шкіри голови.
Подолавши таким чином опір ОСОБА_6 і ОСОБА_5, продовжуючи свій злочинний намір, погрожуючи фізичною розправою, ОСОБА_3 увійшов до однієї з кімнат будинку та заволодів речами ОСОБА_5, завдавши їй матеріальних збитків на суму 340 гривень.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок районного суду, призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі. Крім того, посилається на те, що вину у вчинених злочинах визнав під тиском слідчого і прокурора. Також посилається на те, що на досудовому слідстві йому не надали адвоката для захисту його прав.
У судовому засіданні апеляційної інстанції засуджений підтримав апеляцію в частині пом'якшення покарання, посилаючись на те, що вину визнає, щиро кається, злочини вчинив будучи неповнолітнім.
Заслухавши доповідача, у дебатах прокурора про залишення вироку суду без зміни, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_1, яки підтримали апеляцію засудженого в частини пом'якшення покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Висновок районного суду про винність засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за вищевказаних обставин ґрунтується на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказах, перевірених у судовому засіданні.
Крім визнання засудженим своєї вини у вчиненому, його вина також підтверджується й іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду справи, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вчинення стосовно них злочинів, свідка ОСОБА_7, протоколом огляду місця події, в ході якого було оглянуте місце вчинення злочину у домоволодінні по АДРЕСА_2 (а.с. 30), протоколами огляду місця події (а.с. 6, 11), в ході яких за місцем проживання ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 були вилучені палиця та частини розбитої пляшки з-під пива, а за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 вилучені викрадені ним у ОСОБА_5 7 шт. тюлевих штор, 2 льняні штори, жіноча спідниця і плаття , які оглянуті згідно з протоколом огляду (а.с.65-66) та приєднані до матеріалів справи в якості речових доказів (а.с.67) ; протоколом особистого огляду (а.с.9), з якого видно, що при особистому огляді ОСОБА_3 у нього вилучені два ключа, які він викрав з домоволодіння ОСОБА_5; висновком судово-товарознавчої експертизи (а.с. 63), згідно з якою вартість майна, викраденого у потерпілої ОСОБА_5, складає 340 грн.
Таким чином, суд першої інстанції, виходячи з тих доказів, які він дослідив, обґрунтовано визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, а його дії правильно кваліфікував за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за ч.3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло.
Призначаючи міру покарання засудженому, районний суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття та визнання вини у вчиненому, неповнолітній вік засудженого; обставини, що обтяжують покарання: вчинення злочинів відносно потерпілих похилого віку, що перебували в безпорадному стані, як особа - характеризується негативно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в місцях позбавлення волі, але з урахуванням того, що засуджений вчинив злочин будучи неповнолітнім, правильно дійшов до висновку про можливість застосування ст. 69 КК України та призначив засудженому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 187 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Знам”янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.05.2009 року стосовно нього - без зміни.
Судді: