АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: 33/790/257/17 Головуючий І інстанції -

Справа № 616/960/16-п Риков М.І.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Міненкова Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді Міненкової Н.О., за участю секретаря Лашакової Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року ,-

в с т а н о в и л :

Постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 січня 2017 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонер, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік та стягнення судового збору у розмірі 320 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2016 року біля 13 год. 30 хв. в с. Шевченкове Великобурлуцького району Харківської області, ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ-21065», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох понятих, оскільки визнав свою вину та підтвердив, те що випив 50 гр. вина, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.

Не погодившись із рішенням судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, та провадження у справі про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що він не вживав алкоголь напередодні, працівники поліції шляхом обману змусили його написати пояснення яке було їм вигідне. При цьому дії інспекторів патрульної поліції не оскаржує, факту зазначення в протоколі «випив 50 гр. вина» та відмову від проходження тесту не заперечує.

ОСОБА_2 в призначенне судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі в зв'язку з знаходженням на лікуванні захворювань органів слуху.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддею повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і апеляційний суд.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

За таких обставин, посилання ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі обставин справи, оскільки встановлював факт керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а не наявність в його діях складу порушення п. 2.5 ПДР України, за яким було складено протокол, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, яке виразилося у його відмові від огляду на стан сп'яніння, чим порушено вимоги п.2.5 ПДР України, про що свідчить його власний підпис у протоколі про адміністративне правопорушення АП2 № 226387 від 15.12.2016 року, де він сам зазначив, що відмовляється від експертизи. Крім того, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що в нього не було бажання їхати з місця де його зупинили поліцейські 30 км. до лікувального закладу у смт. Великий Бурлук.

Протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 226387 від 15.12.2016 року, складений саме за відмову ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, у присутності двох свідків; або лікарем закладу охорони здоров'я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп'яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

За наявності таких кваліфікуючих ознак компетентними особами складається протокол про адміністративне правопорушення п.2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.

Дані обставини про порушення водієм ОСОБА_2 наведених вимог п.2.5 ПДР України, встановлені судом першої інстанції обґрунтовано.

Крім того вина ОСОБА_2 підтверджується його поясненням у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 226387 від 15.12.2016 року де він зазначав що: «випив 50 гр. вина, управляв автомобілем, от экспертизы отказуюсь о повторності предупрежден» (а.с. 1), а також поясненнями свідків (а.с. 4-5).

Безпідставними є посилання ОСОБА_2, на те, що працівники поліції, користуючись його станом здоров'я (дуже поганий слух) він не все розумів з того, що йому говорили шляхом обману змусили його підписати протокол, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів того, що його ввели в оману та того, що він звертався зі скаргою або з позовом до Національної поліції України у зв'язку з порушенням його прав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, апеляційний суд критично ставиться до наданого висновку Велико Бурлуцької ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки висновок про те що «обстеження від 28.12.2016 ВХ № 9577 - Т/16 етиловий, метиловий, ізопропіловий спирт» зазначені після підпису лікаря та гербової печатки, а слова «не виявлені» містяться на зворотній стороні висновку та не містять ні підпису лікаря ні гербової печатки медичного закладу.

На переконання апеляційного суду, суддя районного суду дотримався вимог закону, всебічно й повно дослідив усі обставини справи та зробив обґрунтований висновок про наявність вини у вчиненні ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, враховуючи, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоровю, та тяжкість ймовірних наслідків.

Враховуючи дані обставини, суд з огляду на матеріали адміністративної справи, обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 287, 288, 293, 294, 295 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 30 січня 2017 року про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, із стягненням судового збору - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду Харківської області Н.О. Міненкова