Справа №2-7660/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    08 жовтня 2009 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді: Кваші С.В.,

при секретарі: Сокіл Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії, про стягнення депозитного вкладу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    19.08.2009р. позивачка звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії,  про стягнення депозитного вкладу в сумі 16979,00 доларів США, що еквівалентно 132529,58грн., за спричинену моральну шкоду в сумі 10000,00грн., пеню за несвоєчасно виконане зобов’язання 7015,00 доларів США, що еквівалентно 54775,58грн., а також   витрати пов’язані зі сплатою   інформаційно – технічного забезпечення в сумі 30,00грн.  

    В судовому засіданні позивачка  підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

    Представник відповідача  в судовому засіданні суду пояснив, що не згоден з позовною заявою повністю та просить в її задоволені відмовити, хоча не заперечує що суму вкладу винні позивачці.  Неповернення депозитного вкладу виникло з введенням тимчасової адміністрації банку мораторію із – за кризових явищ в країні.  

Суд, вислухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, а саме: копію договору, копію квитанції, копію заяви, копію додаткового договору і інші матеріали справи, на підставі ст. ст. 610, 611, 629, 1060 ЦК України, вважає позов таким, що підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

    Так судом встановлено, що  10 лютого 2009 року позивачка уклала договір  банківського вкладу «Інвестиційний» №1004/0308511001479002 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії, строком по 11 серпня 2009р. Згідно умов договору, вкладник (позивачка по справі) передала, а ТОВ «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії прийняв на зберігання грошові кошти в сумі 11979,00 доларів США на  строк з 10.02.2009р. по 11.08.2009р., з процентною ставкою 11,5% річних. 10 лютого 2009р. між позивачкою та відповідачем був  укладений ще один договір банківського вкладу «Інвестиційний» №1004/0308519001479001, згідно умов якого позивачка передала відповідачу грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США, строком з 10 лютого 2009 року по 11 серпня 2009р., з процентною ставкою 11,5% річних.  26 травня 2008р.  також між позивачкою та відповідачем укладений договір банківського вкладу «Постійний вкладник» №1/0403673002515001, строком по 19 червня 2009р., з процентною ставкою 11,8% річних, згідно умов якого позивачка передала відповідачу 3000,00 доларів США.  

    В судовому засіданні встановлено, що позивачкою з банківського вкладу №1/0403673002515001 від 26.05.2008р. була отримана частина вкладу, в сумі 1000,00 доларів США. Загальна сума по всім трьом договорам становить 16979,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 132529,58грн.

    У строки закінчення дії договорів  позивачка   звернулась до відповідача  з письмовою заявою про намір одержати свої вклади, як особа, яка має право одержати свої вклади на першу вимогу незалежно від строку дії договору, однак їй було  відмовлено повернути  вклади, мотивом стала світова фінансова криза та мораторій.

    Відповідно до ст. 1060 ч. 1 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу, або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку – строковий договір. Ця угода між банком та клієнтом є видом договірних зобов’язань і тому за порушення зобов’язання однією стороною вона повинна відповідати за нормами ЦК України.

    Суд з урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги позивачки щодо стягнення спричиненої моральної шкоди в сумі 10000,00грн., пені за несвоєчасно виконане зобов’язання 7015,00 доларів США, що еквівалентно 54775,58грн., вважає що в задоволені її вимог в цій частині позову необхідно відмовити, обмежившись сумою стягнення, оскільки самим договором п. 3 не визначена сума пені, також відсутні докази спричинення моральної шкоди позивачці неповерненням банківського строку.  

      На підставі ст. 88 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії на користь держави підлягає стягненню витрати пов’язані зі сплатою державного мита у розмірі 1325,29грн.  та інформаційно – технічного забезпечення на користь позивачки у розмірі 30,00грн.  

    Керуючись ст. ст. 610, 611, 629, 1060 ЦК України, ст. ст. 5-8, 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_1  – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії на користь ОСОБА_1  суму депозитного вкладу у розмірі 16979,00 доларів США, що еквівалентно 132529,58грн., а також витрати пов’язані зі сплатою   інформаційно – технічного забезпечення в сумі 30,00грн.  

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Миколаївської філії на користь держави державне мито 1325,29грн.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області, відповідно до ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

    Суддя Заводського районного

                     суду м. Миколаєва                                                       С.В. Кваша