Справа N 22ц 1 - 2007 року. Головуючий 1 інстанції Косяк В.В.
Категорія - 23. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
УХВАЛА
іменем України.
15 січня 2007 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Варміш О.С.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
установила:
23 серпня 2005 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений позов.
Його обґрунтовувала тим, що є власником приміщення (у минулому квартира НОМЕР_1), переобладнаного в магазин і розташованого на першому поверсі 3-ри поверхового будинку АДРЕСА_1.
Відповідач з дружиною мешкають в квартирі НОМЕР_2, яка знаходиться у тому ж будинку над магазином.
1 липня 2005 року приміщення магазину було залите фекальними водами, внаслідок чого прийшли в непридатний для використання стан й потребували ремонту стіни і підлога торгового залу, кабінету, коридору й ванної кімнати.
Вартість ремонтних робіт склала 5 641 гривню.
Причиною залиття приміщення стало засмічення відповідачем каналізаційного стояка, у зв'язку з чим у приміщенні позивача стався витік фекальних вод.
Посилаючись на відмову відповідача покрити збитки, просив суд стягнути їх за судовим рішенням.
Крім того, через указані обставини та протиправну поведінку відповідача, який заподіяв йому тілесні ушкодження, він морально страждав, вимушений був звертатися в лікувальний заклад за медичною допомогою та до правоохоронних органів за захистом.
Через таке просив стягнути ще й компенсацію за моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.
2
Відповідач просив у позові відмовити, оскільки його вини у заподіяні збитків та моральної шкоди немає.
рішенням місцевого Ленінського районного судом. Миколаєва від З серпня 2006 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 3 714 гривень у відшкодування збитків, 1 000 гривень - моральної шкоди, 240 гривень - витрат пов'язаних із залученням спеціаліста будівельника та 59 гривень 90 копійок судового збору, а всього 4 773 гривні 50 копійок.
Не погоджуючись із таким процесуальним документом, сторони його оскаржили й просили скасувати, На думку позивача, суд помилково зменшив розмір відшкодування збитків та моральної шкоди, відповідач же, вважав, що його вини у заподіянні позивачеві майнової та моральної шкоди немає, а тому суд безпідставно стягнув з нього відшкодування.
Апеляційні скарги слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що відповідач засмітив спільний для приміщення магазину та його квартири каналізаційний стояк, внаслідок чого стався вилив фекальних вод в приміщення, належне позивачеві. У зв'язку з цим, тільки що відремонтоване приміщення магазину знову потребувало ремонту, й позивач вимушений буде нести витрати у розмірі 3 714 гривень на цей ремонт, морально страждав.
Тому, за правилами ст. ст. 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачеві заподіяну майнову та моральну шкоду.
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обгрунтованими й законними.
Так, статті 1166, 1167 ЦК України встановлюють обов'язок особи по відшкодуванню у повному обсязі завданої нею шкоди іншій особі.
При цьому, перша із статей за своєю конструкцією передбачає презумпцію винуватості відповідача, а друга - необхідність доведення його вини в заподіянні шкоди.
Виходячи із зазначених положень, беручи до уваги недоведеність відповідачем того, що шкода завдана не з його вини, і навпаки, доведеність того, що внаслідок його протиправних дій, які виразилися у засміченні каналізаційного стояка, колегія доходить висновку про те, що відповідач ї є тією особою, яка заподіяла майнову та моральну шкоди позивачеві, а тому повинен відшкодувати їх у повному обсязі.
Щодо винної у заподіянні збитків позивачеві особи, розміру відшкодування збитків та компенсації за моральну шкоду, то суд вірно їх визначив, виходячи із:
· висновку спеціаліста будівельника від 11 липня 2005 року ( а.с- 10 -32 ), при цьому, взявши до уваги виконання ремонтних робіт самим позивачем;
· комісійного акту від 1 липня 2005 року про причини залиття квартири позивача ( а.с-7);
свідчень ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с- 73- 80);
3
- консультативного висновку Бюро судово-медичної експертизи № 32 від 4 липня 2005 року.
За такого підстав для задоволення апеляційних скарг немає.
Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу, повністю спростовуються наявними у справі матеріалами, а тому не можуть слугувати для скасування або зміни оскарженого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відхилити.
Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від З серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом 2 місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом.