АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 а - 659/ 2009 р. Головуючий у суді І інстанції - Шелесько В.Д.
Категорія: ст. 186 ч.2 КК України Доповідач - Бевз Ю.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року. Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Бевза Ю.Л.,
суддів - Деревінського С.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора - Чабанюк Т.В.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2009 року яким,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Млинок Онуфріївського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, що перебуває в цивільному шлюбі, маючого неповнолітню дитину, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого Онуфріївським районним судом Кіровоградської області:
1. 15.05.2006 року за ст.186 ч.1,ст.75 КК України до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
2. 15.10.2007 року за ст.185 ч.2, ст.71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 26.12.2008 року умовно-достраково на 11 місяців 19 днів,
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4-х років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточне покарання призначене у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 20 квітня 2009 року, близько 15 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи разом з ОСОБА_2 у лісопосадці навпроти домоволодіння АДРЕСА_2, достовірно знаючи, що у кишені штанів ОСОБА_2 маються гроші, скориставшись тим, що ОСОБА_2 знаходиться в стані сильного алкогольного сп'яніння, засунув руку у кишеню його штанів, звідки витягнув гроші у сумі 200 грн. та почав відходити від ОСОБА_2
В цей час ОСОБА_2, впевнившись, що ОСОБА_1 витягнув гроші з його кишені, став вимагати останнього повернути йому гроші, але ОСОБА_1 знехтував його вимогами і з викраденими грошима втік та розпорядився ними на власний розсуд.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та постановити новий, справедливий вирок, вказуючи на те, що суд безпідставно взяв до уваги покази потерпілого, які не послідовні і не повірив його показам. За всіма ознаками скоєний ним злочин відноситься до крадіжки і викрадення 130 грн. не можна вважати тяжким злочином.
Крім того, суд не врахував, що його співмешканка вагітна і, що на утриманні він має неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції і заперечення на неї, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабежу) і повторно, ґрунтується на достовірних та узгоджених між собою доказах, на підставі яких судом правильно встановлені фактичні обставини справи.
Сам ОСОБА_1 на протязі всього досудового слідства ( а.с. 6-7, 25, 42-45,64-68) визнавав, що скоїв відкрите викрадення грошей потерпілого ОСОБА_2, вказуючи на те, що гроші з кишені потерпілого він витяг таємно, але коли відходив від потерпілого, то останній кричав йому щоб він повернув гроші, на що він не відреагував.
Потерпілий ОСОБА_2 і в ході досудового слідства і в суді вказував на те, що впевнившись у тому що ОСОБА_1 витягнув з кишені його штанів гроші у сумі 200 грн., він став кричати щоб той повернув гроші, але ОСОБА_1 на його крик не відреагував, достовірно чуючи його.
Із протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с. 33-34) вбачається, що при виконанні цієї слідчої дії, ОСОБА_1 також вказував на те, що коли він витягнув гроші з кишені потерпілого і став відходити від нього, то потерпілий почав кричати йому щоб він віддав гроші, але на крик потерпілого він не відреагував і з місця скоєння злочину пішов та викраденими грошима розпорядився на власний розсуд.
За таких обставин суд вірно прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 у скоєнні грабежу і його дії правильно кваліфіковано за ст.186 ч.2 КК України.
Свої дії по викраденню грошей у потерпілого ОСОБА_1 почав здійснювати таємно, але коли ОСОБА_2 виявив пропажу грошей і тут-же став вимогати від ОСОБА_1 віддати назад викрадені гроші, а ОСОБА_1 на це не відреагував, достовірно чуючи вимоги потерпілого, то таємне викрадення грошей переросло у їх відкрите викрадення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше судимий за скоєння грабежу і кражі чужого майна, та скоєний ним останній грабіж є повторним.
Покази потерпілого ОСОБА_2 в тій частині, що викрадені кошти були купюрами по 20 грн., об'єктивно підтверджується і показами засудженого ОСОБА_1, який вказував на те, що після викрадення він рахував гроші і вони були купюрами по 20 грн., а одна з них купюрою 10 грн.
Обґрунтовано суд прийшов до висновку, що у ОСОБА_2 було викрадено ОСОБА_1 200 грн., так як з урахуванням дачі потерпілим послідовних показів стосовно фактичних обставин справи, його покази не викликають сумнівів. Покази засудженого ОСОБА_1 не послідовні, противоричиві. В ході досудового слідства він вказував на те, що він витяг з кишені ОСОБА_2 гроші в сумі 130 грн., а в судовому засіданні заявив, що гроші у ОСОБА_2 випали з кишені і він їх забрав у сумі 130 грн. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 намагається уникнути відповідальності за дійсно скоєне ним.
Цим обставинам судом дана належна оцінка і вона являється правильною.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість скоєного, особу засудженого, пом'якшуючи його вину обставини, в тому числі і вказані в апеляції, обставину, яка обтяжує його вину, і обґрунтовано прийшов до висновку, що його виправлення можливе лише в умовах позбавлення волі в призначений строк.
Злочин, скоєний ОСОБА_1, відноситься до категорії тяжких злочинів незалежно від суми викраденого, а залежно від способу його скоєння - відкрите викрадення чужого майна, скоєне повторно.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
Керуючись ст.ст. 365 - 367 КК України колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2009 року відносно нього - залишити без змін.
Судді: підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Ю.Л. Бевз