Справа 22ц-247 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
№
Категорія : інші справи Мусіяко Т.В.
позовного провадження
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 р колегія судців Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Василенко Л.І. Бабенка В.М.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Звенигородської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок,
встановила:
10.04.2006р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Звенигородської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок.
В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, що йому на праві приватної власності належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі - продажу від 23.01.1988 р. загальний розмір належної йому 1/3 частини будинку становить 23,2 м. кв. У 1988 р.він звернувся до виконавчого комітету Звенигородської міської ради про отримання дозволу на перебудову сараю на господарську будівлю. Відповідно до рішення НОМЕР_1 від 11.02.1988 р. він отримав дозвіл на будівництво господарської споруди.
В 1988 р. він розпочав будівництво господарської будівлі, проте у зв'язку з народженням дітей його сім'я потребувала поліпшення житлових умов, тому він самочинно побудував житловий будинок розміром 7,24 м х 8,26 м, загальною площею 59,81 м. кв.
10.12.2002 р. він звернувся з заявою до Звенигородської міської ради про надання йому дозволу на перебудову господарського приміщення в житловий будинок.
Згідно до довідки НОМЕР_2 від 12.05.2003 р. Звенигородська СДПЧ - 12 не заперечує проти узаконення житлового будинку.
Відповідно до висновку Звенигородської СЕС земельна ділянка АДРЕСА_1 придатна для будівництва житлового індивідуального будинку.
Рішенням Звенигородського міськвиконкому НОМЕР_3 від 26.05.2004 р. йому безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 150 кв. м. Відповідно до прийнятого рішення він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 166,08 кв. м.
З огляду на викладене просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 р. в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.
При цьому вказується, що суд не врахував, що на час коли ним було розпочато спірне будівництво діяли інші будівельні норми. Крім того, що він фактично здав в експлуатацію житловий будинок відповідно до технічної документації.
Звенигородська міська рада у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнала, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу, районний суд виходив з того, що позивач не звертався до відповідача з заявою про відведення відповідної частини земельної ділянки під будівництво житлового будинку та з заявою про виготовлення проекту відведення відповідної частини земельної ділянки під вказане будівництво, відсутній дозвіл на будівництво та затверджений проект. Враховуючи викладене та те, що будівництво спірного будинку проведено з істотним порушенням норм і правил суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно позивачу на праві приватної власності належить 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_2 належить 1/4 частина вказаного домоволодіння, а ОСОБА_3 5/12 його частини.
Рішенням виконавчого комітету Звенигородської міської ради НОМЕР_1 від 11.02.1988 р. ОСОБА_1 надано дозвіл на переобладнання сарая по АДРЕСА_1(а. с 12).
Проте позивач фактично самочинно побудував житловий будинок розміром 7,24 м х 8,26 м, загальною площею 59,81 м. кв.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням сесії Звенигородської міської рада від 27.10.2004 р. НОМЕР_4 - 2 ОСОБА_1 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з послідуючим виготовленням державного акту та затвердження його на сесії міської ради по АДРЕСА_1, площею 150 кв. м.
10.11.2004 р., на підставі вказаного рішення, позивачеві видано держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 166,08 кв. м.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що у позивача відсутній дозвіл на будівництво спірного будинку, відсутній проект та при будуванні були допущені порушення будівельних норм і правил, у зв'язку з чим відповідач не визнає заявлені ним позовні вимоги.
Так, згідно до висновку відділу містобудування, архітектури та житлово -комунального господарства Звенигородської районної державної адміністрації НОМЕР_5 від 20.10.2006 р. спірний житловий будинок неможливо використовувати як садибний житловий будинок без окремого під'їзду до садиби шириною проїжджої частини 3,5 метра, розташованої на відстані від будівель 5,0 та без централізованого водопостачання і каналізації а. с 123.
При цьому рішенням НОМЕР_6 від 26.07.2006 р. Звенигородської міської рада відмовлено у відведенні земельної ділянки під проїзд до будинковолодіння заявника АДРЕСА_1, через територію будинковолодіння № 47 по цій же вулиці у зв'язку з відсутністю погодження всіх співмешканців житлового будинку № 47 а. с 70.
Як вбачається з висновку КП «Облархбюро» Звенигородської проектно -виробничої група № 181 від 25.05.2006 р. та схематичного плану, при будівництві спірного житлового будинку порушено протипожежну відстань до сусіднього господарського приміщення, а саме замість 8 м в натурі відстань становить 4,20 м а. с 58-59.
Відповідно до висновку Звенигородського РВ ГУ МНС України в Черкаській області № 283 від 20.10.2006 р. беручи до уваги вимоги норм та правил пожежної безпеки реконструкція господарської будівлі під житловий будинок є недопустимою, оскільки не збережені існуючі відстані між будівлями на сусідських земельних та не витриманий протипожежний розрив до сусідських будівель та споруд а. с 122.
Висновок Звенигородської СЕС від 26.05.2006 р. анульований і не має юридичної сили а. с 124.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання права власності за позивачем на спірний будинок.
Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.