ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
13.10.2009 | Справа №2-8/3104-2009 |
За позовом Прокурора м. Ялти, м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, м. Сімферополь
до відповідачів –
1. Виконавчого комітету Алупкинської міської Ради, м. Алупка
2. Алупкінської міської ради, м. Алупка
треті особи -
1. Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", м. Ялта
2. Приватне підприємство "Агробуд", м. Дніпропетровськ
3. Комунальне підприємство Ялтинське Бюро технічної інвентаризації, м. Ялта
про визнання недійсним рішення та свідоцтва
Суддя Чумаченко С.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з'явився.
Від відповідачів – не з'явилися.
Від третій осіб –
1. Дорошенко О.Ф. представник по довіреності від 23.12.08р. №3107
2. не з'явився.
3. не з'явився.
Суть спору: Позивач - прокурор м. Ялти в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Виконавчого комітету Алупкинської міської Ради і Алупкінської міської ради із позовною заявою, просить суд:
- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 06 червня 2008 року №348 «Про оформлення права власності за Алупкінською міською радою на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в»;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності Алупкінської міської ради від 18 червня 2008 року серії САВ №641874.
Третя особа Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" – представила суду відзив на позовну заяву, просить суд задовольнити позовні вимоги, у зв'язку із тим, що самочинно збудовані будівлі на протизсувних спорудах є порушенням прав останнього.
Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим надала суду пояснення, просить суд розглянути справу без свого представника і задовольнити позовні вимоги.
07 жовтня 2009 року через канцелярію суду, надійшло клопотання Алупкінської міської ради з проханням розглянути справу без участі представників відповідачів.
Справа слуханням відкладалась в порядку ст. 77 Господарського Процесуального Кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
06 червня 2008 року виконавчим комітетом Алупкінської міської ради прийнято рішення №348 «Про оформлення права власності за Алупкінською міською радою на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в».
18 червня 2008 року на підставі рішення виконкому від 06 червня 2008 року №348 Алупкінською міської раді видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в, загальною площею 397,8кв.м..
Прокуратурою м. Ялти під час перевірки додержання містобудівного законодавства в діяльності виконкому Алупкінської міської ради встановлені сутті порушення, у зв'язку із чим останній звернувся до суду про визнання недійсним рішення від 06 червня 2008 року №348 і свідоцтва від 18 червня 2008 року.
Суд розглянувши матеріали справи вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.
По перше, відповідно до ст.3 Кодексу Адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осію із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до п.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Так, відповідачем у даній позовній заяві дійсно зазначений суб’єкт владних повноважень, але даний спір не має публічно-правового характеру, оскільки предметом спору у даній справі є відновлення порушеного права.
Тобто, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Прокуратура м. Ялти звернулося до господарського суду АР Крим і інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності.
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч.2 ст.2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
У п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.
Таким чином, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.
Органами Державної архітектурно-будівельної інспекції відповідно ст.ст.29, 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», п.2 Положення про Державний архітектурний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.93 №225, п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.06 №1434, здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Згідно п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.06 №1434 Державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, який є органом виконавчої влади, та йому підпорядковується.
Відповідно до п.1 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.07 №317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.07 за №16/1-1459-ЕП, основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Оскільки на розгляд суду винесено питання про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради, яким фактично визнано право власності на самовільно збудований об'єкт нерухомості, а позивач - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим відповідно до чинного законодавства наділена функцією контролю і нагляду з питань будівництва, містобудування та архітектури, то прокурор м. Ялти обґрунтовано звернувся з позовом в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, та йому підпорядковується.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим 24 червня 2007 року винесено Постанову №02 про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудування.
Відповідно до постанови №02 від 24 червня 2007 року встановлено, що будівництво дерев'яних будівель, по вул. Дворцове шосе,20 на майданчику міського пляжу Алупка, здійснюється ПП «Агробуд» без затвердження проектної документації і дозволу на проведення будівельних робот.
06 червня 2008 року виконавчим комітетом Алупкінської міської ради прийнято рішення №348 «Про оформлення права власності за Алупкінською міською радою на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в».
18 червня 2008 року на підставі рішення виконкому від 06 червня 2008 року №348 Алупкінською міської раді видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в, загальною площею 397,8кв.м..
Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, як свідчить ст.22 Закону України «Про основи містобудування», здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування.
Згідно до ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови.
Законодавство України про містобудування, відповідно до ст.6 Закону України «Про основи містобудування», складається з Конституції України, названого Закону, законів України «Про планування та забудову території», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про планування та забудову території» дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
За вказаною нормою закону, здійснення будівельних робіт на об’єктів містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самочинним будівництвом.
Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.
Таким чином, лише суд може прийняти відповідне рішення щодо визнання права власності на самочинно побудований об’єкт.
Крім того, до матеріалів справи представлений лист Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" №2021від №21 серпня 2008 року, відповідно до якого останній повідомляє, що спірне капітальні споруди побудовані на берегоукріплювальних спорудах, що входять в комплекс протизсувних споруд м. Алупка від пан. «Південний Урал» до санаторію «Гірське сонце».
Берегоукріплювальні споруди м. Алупка від пан. «Південний Урал» до санаторію «Гірське сонце» з часу прийняття їх до експлуатації, Акт державної приймальної комісії від 29 грудня 1988 року, знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на праві господарського відання та є державною власністю.
Також, представник Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" пояснив, що будь-яких погоджень на будівництво дерев'яних та інших будівель на ділянці берегоукріплювальних споруд від буни №5 до буни №5а і погоджень щодо прийняття самочинно збудованої будівлі в комунальну власність Алупкінської міської ради Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язанні діяти тільки на підставі та в межах компетенції.
Відповідно до ч. 2 Роз’яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Враховуючи на вищезазначене суд вважає що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 06 червня 2008 року №348 «Про оформлення права власності за Алупкінською міською радою на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в» підлягають задоволенню.
Також, позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності Алупкінської міської ради від 18 червня 2008 року серії САВ №641874, яке було видане на підставі рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 06 червня 2008 року №348.
Однак, відповідно до п.9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р № 01-8/98р «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані зі здійсненням права власності і його захистом» свідоцтва про право власності на певний об’єкт майна, не можуть виступати і предметом спору, таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
В свою чергу, пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачена підвідомчість Господарським судам справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Як визначається у Роз’ясненні Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000, нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Отже, суд вважає, що оскаржуване свідоцтво, видане Алупкінській міській ради на підставі Рішення №348 виконавчого комітету Алупкінській міський ради від 06 червня 2008 року, не підпадає під визначення акту ані нормативного ані локального характеру у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Само по собі свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб’єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Адже, у відповідності до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Таким чином, позовні вимоги в цієї частині позову задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 13.10.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України,
суд
ВИРIШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 06 червня 2008 року №348 «Про оформлення права власності за Алупкінською міською радою на нежитлову будівлю літ. «А», розташовану за адресою м. Алупка, вул. Дворцове шосе,20в».
3. Стягнути з виконавчого комітету Алупкінської міської ради (вул. Червоноармійська,32 м. Алупка) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 21,25грн. державного мита і 59грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
5. Стягнути з Алупкінської міської ради (вул. Червоноармійська,32 м. Алупка) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 21,25грн. державного мита і 59грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.
6. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Свідоцтва про право власності Алупкінської міської ради від 18 червня 2008 року серії САВ №641874 – відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.