ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2011 р. Справа № 2-а-3591/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні,

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2011 року приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач), в якому просила скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 07.06.11р.:

- №0000821702 про нарахування зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб’єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 138 117,49 грн., у т.ч. 110493,99 грн. – за основним платежем та 27623,50 грн. – за штрафними санкціями;

- №0000831702 про нарахування зобов’язань по податку на додану вартість на загальну суму 10966,25 грн., у т.ч. 8773 грн. – за основним платежем та 2193,25 грн. – за штрафними санкціями.

Спірні рішення винесені на підставі акту ДПІ від 26.05.2011р. №1732/17-2/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.10.07р. по 30.09.10р..

За висновками акту перевірки позивач зависив валові витрати за 2008, 2009 рік та 1-3 квартали 2010 року на загальну суму 736626,61 грн. внаслідок включення до їх складу сум на придбання продукції у ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг», а також зависив податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 8456 грн. по операціям з ПП ОСОБА_2 та занизив податкові зобов’язання з ПДВ на суму 103 грн. - по операціям з ТОВ агрофірма «Марьянівка», на суму 214 грн. - по операціям з ТОВ торгово-промислова палата «Славутич».

Відповідно до позовної заяви та пояснень позивача і його представника в судовому засіданні, позиція позивача полягає у тому, що спірні повідомлення-рішення винесені безпідставно, порушень законодавства, які стали підставою для їх винесення, позивачем не допущено.

Згідно наданих ДПІ письмових заперечень на позові вимоги, позиція ДПІ полягає у тому, що всі спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Більш детально позиції сторін викладені нижче при досліджені правомірності спірних рішеннь.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного:

Згідно акту перевірки №1732/17-2/НОМЕР_1 загальна сума завищення валових витрат в розмірі 736626,61 грн., яка стала базою для нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб на суму 110493,99 грн. (736626,61 грн. х 15%), складається з наступних сум:

- 42280 грн. – витрати за 2008 рік по придбанню сільгосппродукції у ПП ОСОБА_2;

- 110034,33 грн. – витрати за 2009 рік на придбанню сільгосппродукції у ПП «Агропрайд»;

- 584311,49 грн. – витрати за 2010 рік на придбання сільгосппродукції у ПП «Агропрайд» (з січня по липень) та у ПП «Стилет-ЮГ» (серпень-вересень).

Неправомірність включення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за сільгосппродукцію ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд та ПП «Стилет-Юг» ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що проведені позивачем господарські операції з цими постачальниками є нікчемними, оскільки реального товару за ними не поставлялось, а надані позивачем на перевірку первинні документи від цих контрагентів є недійсними.

Такий висновок ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: постачальник позивача - ПП «Стилет-Юг» не має основних засобів, складських приміщень, транспортне та торгівельне обладнання, основний вид діяльності – будівництво будівель; контрагенти ПП «Стилет-Юг» - ТОВ «АВ Груп» та ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» згідно актів Бориспольської ОДПІ від 18.02.11р. не здійснювали реальної господарської діяльності, документували безтоварні операції з метою штучного формування податкового кредиту для інших контрагентів; усі операції купівлі-продажу ПП «Стилет-Юг» не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». ДПІ також посилається на постанову СВ ПМ ДПА у Херсонській області про порушення кримінальної справи за ч.2 ст.205 КК України по факту створення невстановленими особами ряду підприємств, у тому числі ПП «Стилет-Юг» та ПП «Агропрайд», з метою проведення незаконних операцій.

Що стосується невизнання відповідачем витрат по ПП ОСОБА_2 то ДПІ в акті перевірки зазначає, що згідно інформації від Каховської ОДПІ даний приватний підприємець не подав декларацію по податку на додану вартість, і провести зустрічну перевірку по цьому підприємцю неможливо, оскільки він не знаходиться за місцем своєї реєстрації.

Крім того, аналіз акту перевірки в частині формування позивачем податкового кредиту з ПДВ свідчить про те, що саме на вказаній інформації від Каховської ОДПІ ґрунтуються також і висновки ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2008 року по операціям із ПП ОСОБА_2 на суму 8456 грн., які донараховані позивачу спірними повідомленням-рішенням №0000831702.

Оскільки підставами для нарахування позивачу зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб на суму 138 117,49 грн. та по податку на додану вартість на суму 8456 грн. спірними рішеннями №0000821702 та №0000831702 послугували одні й ті ж операції позивача з ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг», суд оцінює правомірність цих рішень разом.

Позивач не погоджується з вищевказаними висновками ДПІ і зазначає, що її підприємницька діяльність пов’язана із сезонними поставками овочів та фруктів у різні заклади відпочинку АРК Крим. Таку діяльність вона здійснює разом з чоловіком – ОСОБА_4, який також є приватним підприємцем і особисто здійснює закупівлю для них обох необхідної сільгосппродукції на оптових сільгоспринках області, зокрема на оптовому ринку у с.В.Копані, у певного кола осіб, які займаються заготівлею овочів та фруктів. Робота побудована таким чином, що замовлення від закладів відпочинку надходять по телефону, і в такому ж режимі робляться замовлення постачальниками, а вже на ринку робиться перевантаження товару у належний їй з чоловіком вантажний автомобіль, і чоловік здійснює доставку продукції до закладів відпочинку, з якими розрахунки проводяться у безготівкову порядку. Серед постачальників продукції у квітні 2008 року дійсно був приватний підприємець ОСОБА_2, який реалізовував сільгосппродукцію на ринку в с.В.Копіні. Цей підприємець був зареєстрований платником ПДВ, сплачував цей податок поквартально, і виписував податкові накладні. У 2009 та 2010 роках закупівля сільгосппродукції здійснювалась у осіб, які представляли ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг». Справжність цих підприємств та статус їх як платників ПДВ були перевірені, і ніяких зауважень не виникло. Розрахунки з цими постачальниками були загалом у безготівковому порядку, за виключенням декількох платежів готівковими коштами. Позивач зазначає, що проведені з вказаними постачальниками операції із придбання сільгосппродукції є цілком реальними та законними операціями, придбання товару за цими операціями та сплата ПДВ у складі ціни цього товару підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість товару до складу валових витрат, а сплачений цим постачальникам ПДВ до податкового кредиту декларацій з цього податку. На момент проведення цих операцій позивач не мав можливості передбачити можливі порушення цими постачальниками податкової дисципліни, і не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів. Позивач зазначає, що висновки про нікчемність угод позивача із придбання продукції у ПП «Агропрайд», ПП «Стилет-Юг» та подальшої реалізації продукції закладам відпочинку, є необґрунтованими і не підтверджені відповідними судовими рішеннями. Представник позивача також зауважив, що нарахування позивачу зобов’язань із ПДВ по операціям з ОСОБА_2 здійснено із порушенням строку давності, визначеного податковим законодавством, оскільки позивач задекларував податковий кредит з ПДВ по цим операціям у декларації за квітень 2008 року, яка була подана до 20 травня 2008 року, а акт перевірки складений 26.05.2011 року, тобто після спливу 1095 днів з моменту подачі декларацій з ПДВ за квітень 2008 року.

Наведені відповідачем в акті перевірки №1732/17-2/НОМЕР_1 доводи неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин постачання товару позивачу фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок формування приватними підприємцями валових витрат був встановлений розділом 4 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92, статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, а порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97.

Згідно ст.13 Декрету №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

          Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями видаткових та податкових накладних, банківських виписок, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем в адрес ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг».

Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованих позивачем по операціям із ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг».

Разом з тим, будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених первинних документів по операціям з ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг», які відповідно до Законів №168/97 та №334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, а також сплата позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ, є обов’язковими але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту та валових витрат суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту та валових витрат;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

На виконання вимог суду з метою підтвердження реальності проведених операцій із придбання продукції у ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг» позивач надав наявні в нього документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених позивачем операцій з цими постачальниками, а також надав документи, що підтверджують факт використання позивачем власного вантажного автотранспорту для її транспортування та факти реалізації придбаної у цих постачальників продукції кінцевим споживачам.

Від ДПІ були отримані документи щодо державної реєстрації вказаних постачальників на час операції із позивачем та на час розгляду даної справи; документи щодо декларування цими постачальниками своїх зобов’язань з ПДВ в періодах, в яких проведені операції із позивачем.

Так, окрім видаткових та податкових накладних, до матеріалів справи позивачем також долучені копії документів, які підтверджують факти реалізації сільгосппродукції, отриманої від ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг» в адрес ТОВ ТПК «Славутич», ЗАТ санаторій «Золотий колос», заклад ФПСУ ОУСЦ «Спартак», виконком Лівадійської селищної ради, ДЗ СС «Південнобережний» (договори, видаткові та податкові накладні. рахунки-факту, банківські виписки про надходження оплати).

Факт перебування у володінні позивача та її чоловіка позивача – ОСОБА_4 з березня 2008 року вантажного автомобіля, яким здійснювалось транспортування сільгосппродукції від постачальників до покупців підтверджений наданою суду копією свідоцтва про реєстрацією вантажного фургону марки «Рено», нотаріально посвідченою довіреністю від власника цього автомобіля від 21.03.2008р. та тимчасовим реєстраційним талоном, оформленим на ім’я ОСОБА_4.

Позивач надав наявні в нього копії документів, які підтверджують факт реєстрації ПП ОСОБА_2 у 2008 році платником єдиного податку та платником ПДВ, а також витяг з Реєстру платників ПДВ, згідно якого реєстрація ПП ОСОБА_2 як платника ПДВ була анульована 25.05.2009р. у зв’язку із неподанням протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з цього податку.

З наданих суду довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається наступне: ПП «Агропрйд» зареєстровано 10.06.08р., записи про підтвердження відомостей про цю юридичну особу вносились державним реєстратором до цього реєстру 29.11.2010р., 28.12.2010р., державна реєстрація змін до установчих документів цього підприємства внесена 09.02.11р., запис про відсутність цієї юридичної особи за юридичною адресою внесений 24.02.2011р.. Відносно ПП «Стилет-Юг» в реєстрі містяться 8 записів з яких 28.12.10р. – про підтвердження відомостей про юридичну особу, 09.02.11р. – про реєстрацію змін до установчих документів, 09.03.11р. – про відсутність цієї юридичної особи за юридичною адресою. ПП Мокринський ОСОБА_5 зареєстрований 25.07.06р., а 24.01.2007р. внесений останній запис про реєстрацію змін до відомостей про цю фізичну особу.

За повідомленням адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в Херсонській області ОСОБА_2 продовжує бути зареєстрованим за адресою, яка містить у Державному реєстрі.

З метою підтвердження реальності операцій позивача із вказаними постачальниками був викликаний та допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що він також є приватним підприємцем і разом зі своєю дружиною – ОСОБА_1 (позивач) вони разом займаються одним бізнесом - постачання овочів та фруктів до баз відпочинку в АРК Крим, які перевозять власним вантажним автомобілем. Оскільки у них є маленька дитина, за якою доглядає дружина, то питаннями закупівлі та транспортування сільгосппродукції займається він особисто. Продукція закуповувалась на оптових сільськогосподарських ринках у ряду осіб, які представляли ПП «Агропрйд» та ПП «Стилет-Юг», а також у 2008 році продукція закуповувалась у ПП ОСОБА_2. З керівниками ПП «Агропрайд» - ОСОБА_6 та ПП «Стилет-Юг» - ОСОБА_7 він спілкувався особисто під час документального оформлення проведених поставок, у тому числі і в офісі цих підприємств по вул..40 років Жовтня у м.Херсоні.

Вжити судом заходи по виклику в якості свідків ПП ОСОБА_2 та керівників ПП «Агропрайд», ПП «Стилет-Юг» результатів не дали.

Надані суду копії податкових декларацій з ПДВ ПП «Агропрайд», ПП «Стилет-Юг» із додатком №5 за періоди, в яких проведені операції із позивачем, свідчать про те, що ці постачальники звітували до ДПІ, декларували операції з придбання та реалізації товарів, у тому числі і реалізацію товарів в адрес позивача.

Аналіз наданих суду документів в їх сукупності не дають суду підстав стверджувати, що задекларовані позивачем операції із придбання сільгосппродукції у ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг» носили безтоварний характер і реального товару за ними не передавалось.

Суд вважає, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України ДПІ не довело належними доказами висновки акту перевірки про «безтоварність» господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг».

Посилання ДПІ на факт порушення вищезазначеної кримінальної справи висновок про «безтоварність» вказаних операцій не доводять.

Належні докази, які б підтверджували факт фіктивної діяльності вказаних постачальників, відсутні.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх постачальників в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з’ясувати всі обставини діяльності вказаних постачальників на момент придбання у них товарів.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що позивач міг знати, або мав реальну можливість з’ясувати наведені в акті перевірки обставини діяльності ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг» на момент придбання у них сільгосппродукції.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг» не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем показників валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванню валових витрат та податкового кредиту з урахуванням сум, сплачених в адрес ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг», свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з цими постачальниками не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З’ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірними повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань по податку з доходів фізичних осіб на суму 138 117,49 грн. та по податку на додану вартість на суму 8456 грн., встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій, суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП ОСОБА_2, ПП «Агропрайд» та ПП «Стилет-Юг».

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів із вищевказаними постачальниками законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки №1732/17-2/НОМЕР_1 висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, суд вважає обґрунтованими посилання представника позивача на пропуск відповідачем строку, протягом якого відповідач мав право нарахувати позивачу податкові зобов’язання з ПДВ по операціям з ПП ОСОБА_2.

Так, у пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ, який діяв до 31.12.2010 року, зазначено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні положення містяться і в Податковому кодексі України (п.102.1 ст.102), що набув чинності з 01.01.2011р..

Як вже зазначено вище, податкові зобов’язання з ПДВ на суму 8456 грн. нараховані внаслідок завищення позивачем на цю суми податкового кредиту квітня 2008 року по операціям із ПП ОСОБА_2.

На стор 32 акту перевірки №1732/17-2/НОМЕР_1 зазначено, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2008 року подана позивачем до ДПІ 19.05.08р. за №74141.

Отже, податкові зобов’язання з ПДВ за квітень 2008 року могли бути визначені відповідачем не пізніше 19.05.2011р..

З наведено слідує, що нарахування позивачу спірним рішенням №0000831702 від 07.06.11р. зобов’язань з ПДВ за квітень 2008 року на суму 8456 грн. здійснено неправомірно.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2011р. №0000821702 – повністю, а рішення №0000831702 в частині нарахування ПДВ в сумі 8456 грн. та штрафної санкції в розмірі 2114 грн. (8456 х 25%).

Разом з тим, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000831702 в частині нарахування ПДВ в сумі 317 грн. та штрафної санкції на суму 79,25 грн. (317 х 25%), оскільки ці зобов’язання нараховані позивачу на підставі викладених в акті перевірки №1732/17-2/НОМЕР_1 висновків ДПІ про заниження податкових зобов’язання з ПДВ на суму 103 грн. - по операціям з ТОВ агрофірма «Марьянівка» та на суму 214 грн. - по операціям з ТОВ ТПК «Славутич», і позивач не заперечував проти цих висновків податкового органу ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011р. №0000831702 підлягає скасуванню частково на суму 10570 грн., з яких 8454 грн. – за основним платежем, а 2114 грн. – за штрафними санкціями.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 07.06.2011р. №0000821702.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 07.06.2011р. №0000831702 в частині нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 10570 грн., у тому числі 8456 грн. – за основним платежем та 2114 грн. – за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 листопада 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.8