Головуючий у 1 інстанції - Грицак Р.М. категорія –ч.2 ст.286 КК України
Доповідач- Коструба Г.І. справа № 11-154
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 липня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Декайла П.В.
суддів- Коструби Г.І., Кунця І.М.
з участю прокурора- Бурлаки Г.В.
засудженого- ОСОБА_1 .
захисника- ОСОБА_2 .
законного представника
потерпілого - ОСОБА_3 .
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 . на вирок Тернопільського міськрайсуду від 1 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року
нар., уродженець та житель АДРЕСА_1 , студент ТДЕУ, неодружений, гр.України, українець, з незакінченою вищою освітою, несудимий
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_1 . покладені обов”язки: не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Стягнуто в користь потерпілого ОСОБА_4 . 728 грн. 95 коп матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 . 5 червня 2006 р.біля 19 год 30 хв. ,керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. НОМЕР_1 по вул 15 Квітня м.Тернополя і наближаючись до регульованого пішохідного переходу , всупереч вимогам п.2.3 .б/ ПДР України проявив неуважність і,як наслідок, в порушення вимог п.8.10 Правил дорожнього руху України не зміг своєчасно зупинити керований ним автомобіль на сигнал світлофора, який забороняв йому подальший рух з метою забезпечення безпеки руху пішоходів, що перетинали проїзну частину дороги,маючи перевагу перед транспортними засобами. Внаслідок цього водій ОСОБА_1 . в порушення вимог п.18.3 ПДР України ,проїзджаючи повз пішохода ,який не встиг закінчити перехід проїзної частини і вимушено перебував на лінії , що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, не дотримався безпечного інтервалу та в порушення п.1.5 вказаних Правил на пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 ., який переходив проїзну частину дороги справа наліво на дозволений для себе сигнал світлофора, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому тіла великогомілкової кістки, тобто ушкодження , яке згідно висновку судово- медичної експертизи № 1526 від 11 серпня 2006 р. кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_1 . вимог п.п. 2.3.б/, 8.10., 18.3 та 1.5 ПДР України перебуває у прямому причинному зв”язку з настанням ДТП та спричиненням потерпілому ОСОБА_4 . тяжкого тілесного ушкодження.
В апеляції та доповненнях до неї захисник засудженого просить вирок суду скасувати і справу провадженням закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 . складу злочину. Вважає, що судом обвинувальний вирок побудований на неповно досліджених обставинах справи , мають місце істотні порушення кримінального та кримінально-процесуального закону, а тому він є незаконним, необгрунтованим і підлягає до скасування.
Так, суд першої інстанції не виконав вказівок апеляційної інстанції , зазначених в ухвалі суду від 20 червня 2007 р.; в основу вироку покладені як основний доказ показання малолітнього потерпілого ОСОБА_4 ., що є суперечливими, але ті суперечності не усунуті, хоча вони спростовуються об”єктивно здобутими по справі доказами ,зокрема, висновками судової автотехнічної експертизи № 5-472/08 від 14.11.2008 р. та висновком досвідченого спеціаліста -автотехніка № 20 від 15.11.2008 р. , який зроблений на запит захисту, і які свідчать про повну технічну неспроможність показань потерпілого фактичним обставинам справи, які мали місце 5 червня 2006 р., але суд не звернув на це уваги, відмовивши у задоволенні клопотання про приєднання до справи зазначеного висновку спеціаліста-автотехніка.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що світлофор на момент вчинення наїзду працював у режимі жовтого миготливого сигналу . Це підтвердили і свідки ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 . Вказаний факт зафіксований під час огляду місця події та при допиті працівників ДАІ, які першими прибули на місце пригоди , але йому також не було дано належної оцінки , оскільки в довідці , виданій досудовому слідству 17 липня 2006 р. Тернопільською СМЕД, зазначено режим роботи “ жовтого мигання “ з 21 год вечора до 7 год ранку, хоча така довідка, на думку захисту, свідчить лише про те, як би мав працювати світлофор, а не як він працював.
По при все, пішохід сам грубо порушив Правила дорожнього руху, а саме: п.4.14 б/ ПДР України, які забороняють пішоходам раптово виходити, вибігати на проїзну частину , в тому числі на пішохідний перехід , і поведінка потерпілого по даній справі може бути як раз прирівняна до заборонених Правилами зазначених пересувань, внаслідок чого засуджений був позбавлений можливості запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування.
Фактично, суд на свій розсуд розтлумачив вказані слідством пункти обвинувачення , в тому числі Правил дорожнього руху , а тому зробив помилкові висновки про винуватість ОСОБА_1 . , відносно якого і виніс необгрунтований обвинувальний вирок, який підлягає до скасування.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, ознайомившись з думками захисника та засудженого, які підтримали свою апеляцію і просять скасувати вирок за недоведеністю та закрити провадження у справі, законного представника потерпілого , яка заперечує проти скасування вироку і просить залишити його без змін, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 . у скоєнні злочину, за який він засуджений , обгрунтовані сукупністю належним чином оцінених доказів.
Доводи у скарзі захисника засудженого про те, що злочину він не вчиняв, є необгрунтованими.
Так, будучи допитаним на досудовому слідстві у присутності законного представника, педагога та адвоката в якості потерпілого, вже в своїх перших показаннях ОСОБА_4 . пояснив , що потрапив під автомобіль засудженого саме тому, що , переходячи регульований пішохідний перехід 5 червня 2006 р. біля 19год 30 хв на зелене світло, намагався уникнути наїзду невстановленого автомобіля , який без наміру зупинитися проїхав перехід на великій швидкості , а в цей час ІНФОРМАЦІЯ_2 під керуванням ОСОБА_1 . вже зрушила з місця.
Аналогічні показання він дав і в судовому засіданні.
Жодних суперечностей у зазначених поясненнях немає.
Той факт, що в своєму поясненні від 14 червня 2006 р. ОСОБА_4 . не вказував, яке горіло світло на світлофорі , не говорить про те , що воно є суперечливим. Крім того, неодноразові посилання захисту на пояснення дванадцятирічного потерпілого є некоректними, зокрема, ще й з огляду на те , що воно не є процесуальним документом , відповідно, не має доказової сили і на нього не може бути зроблено посилання , тим більше у вироку.
Не зазначено також у скарзі , в чому саме, на думку захисту , містяться суперечності в показаннях ОСОБА_4 ., а твердження адвоката про те , що потерпілий при відтвореннях обстановки та обставин події називав різну відстань , яку він пройшов по пішохідному переході, а саме : 7.2 та 7.3 м - лише констатують факт . В своїх аргументах захист не вказує, як саме ці показання вплинули на висновки автотехнічних судових експертиз. При цьому слід відмітити, що при проведенні першої експертизи № 1219 від 25 серпня 2006 р. за основу була взята заокруглена цифра з показань ОСОБА_4 ., а саме — 7.0 метрів, які він пройшов по переходу , а при проведенні повторної судової автотехнічної експертизи № 5-472 /08 від 14 листопада 2008 р. - 7.2 м , тобто та відстань, яка була вирахувана при повторному проведенні відтворення обстановки та обставин події 13 червня 2008 р. з потерпілим і метою проведення якої в судовому засіданні стала саме виникла необхідність перевірки і уточнення результатів допиту потерпілого.
Жодних зауважень з цього приводу у захисту протягом досудового та судового слідства не було.
Не суперечать здобутим доказам винності ОСОБА_1 . у вчиненні злочину і самі висновки зазначених експертиз, з яких вбачається , що при варіанті “А” /вихідних даних з показань ОСОБА_1 ./ однією з причин виникнення даної ДТП з технічної точки зору може бути факт невідповідності дій водія автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 . вимогам п.12.3 ПДР України. При варіанті “Б” /вихідних даних з показань ОСОБА_4 ./ - факт невідповідності дій водія автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2 вимогам п.8.10 ПДР України /т.1 а.с. 102 — 107/.
Якщо вважати, що для пішоходів ввімкнений зелений сигнал світлофора, то в цьому випадку водій автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був керуватися вимогами п.п. 1.5 ч.1, 1.10 , 8.7.3. а/, 8.10. ПДР , а саме: наближаючись до пішоходного переходу , на якому перебувають пішоходи і для яких ввімкнутий зелений сигнал світлофора , зупинитись не ближче 10 м до пішоходного переходу і тим самим не створювати небезпеку чи перешкоду для руху пішоходів , тобто дії водія автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2 А6 не відповідають вимогам п.1.5., 8.10. ПДР України /т.2 а.с. 143- 145/.
Як вбачається з матеріалів справи, суперечливими були пояснення саме підсудного , в тому числі щодо швидкості автомобіля , яким він пересувався. Так , на початку досудового слідства він заявляв , що швидкість ІНФОРМАЦІЯ_2 -6 була 20км/год \т.1 а.с. 43-45/, а вже при повторному проведенні відтворення обстановки та обставин події від 14 червня 2006 р.— 30-35 км/год /т.2 а.с. 97-100/.
В цілому , судові автотехнічні експертизи встановлюють причину настання ДТП лише з технічної, науково-обгрунтованої точки зору, а суд вже на підставі правового аналізу матеріалів справи і з врахуванням висновку експерта-автотехніка вирішує питання про причину ДТП в цілому /головного , вирішального фактору, що спричинив пригоду/.
Таким чином, суд в додаток до досліджених доказів правильно послався у вироку ще й на п.18.3 ПДР України щодо необхідності водіям дотримуватись безпечного інтервалу і правильно розцінив зазначені докази як достовірні, оскільки вони підтверджуються сукупністю інших доказів, спростувавши, водночас, показання свідків ОСОБА_5 ., ОСОБА_6 . щодо роботи світлофора в режимі жовтого миготіння як такі, що дані з метою сприяння підсудному уникнути кримінальної відповідальності, а також показання свідка ОСОБА_8 ., який повідомив в судовому засіданні, що перебував на місці події о 20.00 год 5 червня 2006 р. і що саме в цей час горіло жовте світло на світлофорі , хоча фактично повідомлення про ДТП надійшло в чергову частину в 21.20 год., а тому його пояснення є неспроможними.
З довідки Тернопільської спеціалізованої монтажно-експлуатаційної дільниці від 17 липня 2006 р. № 162 також вбачається, що на момент ДТП 5 червня 2006 р. о 19.30 год світлофор на пішохідному переході працював в режимі : “зелений — жовтий — червоний “.
Свідки ОСОБА_9 . та ОСОБА_10 . , які є працівниками зазначеної організації, пояснили, що світлофор по вул. 15 Квітня м.Тернополя працює в звичайному режимі з 7 ранку до 21 вечора, і лише з 21 вечора — у миготливому режимі. Його похибка за місяць не перевищує 20 -30 хвилин . В день ДТП даних щодо зміни роботи, а саме : переключення світлофора в мигаючий жовтий режим з 7 .00 ранку до 21.00 вечора не надходило і дані в довідці відповідають дійсності.
Навіть за умови, що світлофор працював в режимі миготиння жовтого сигналу, відповідно до п.18.3, 18.4 ПДР , проїзджаючи повз пішоходів, які не встигли закінчити перехід проїзної частини і вимушено перебувають на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, водії повинні дотримувати безпечного інтервалу.
Винність засудженого стверджується також:
• протоколом огляду місця події, в якому зафіксоване вказане ОСОБА_1 . місце наїзду керованого ним автомобіля на ОСОБА_4 ., що розташоване на пішохідному переході /т.1 а.с.11-13/;
•
• протоколом огляду транспортного засобу, де зафіксовані пошкодження на автомобілі, характер яких підтверджує показання потерпілого щодо наїзду на нього та його падіння на ліве крило автомобіля /т.1 а.с. 128-130/;
• висновками експерта судово - медичної експертизи № 1526 та додаткової судово-медичної експертизи № 2027, згідно яких ОСОБА_4 . отримав тяжкі тілесні ушкодження, утворення яких від потрапляння у ДТП не виключається /т.1 а.с. 75-77/ і є характерними для наїзду легкового автомобіля / т.1 а.с. 115- 116/.
Об”єктивно та всебічно дослідивши та належним чином оцінивши докази, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України , врахував тяжкість вчиненого злочину, врахував і дані, котрі характеризують засудженого , а тому обгрунтовано прийшов до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України , колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1 . - ОСОБА_2 . залишити без задоволення , а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 — без змін.
Головуючий — (підпис)
Судді - (два підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.І.Коструба