Красилівський районний суд Хмельницької області

м. Красилів, вул. Булаєнка, 4, 31000, (03855) 4-34-75

Справа № 2-103 /2010

20 грудня 2010 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючої : судді Чорної Л.М. при секретарі - Нахильчук С.Ф.,

за участю представників відповідача

ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника позивачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Щиборівської сільської ради, Красилівського району, ОСОБА_6 про визнання самочинної добудови до житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину житлового будинку, визнання частково недійсними свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та свідоцтва про право на спадщину за законом, поділ майна,-

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що 2.08Л981 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5 Сергійовичем.Після укладення шлюбу, з дозволу батьків відповідача, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вона вселилась та зареєструвалась в належному для них житловому будинку по вулиці Лісова, 12 в с. Щиборівка, Красилівського району.

В даному будинку народились їх з відповідачем діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Житловий будинок на час її вселення складався із 3-х житлових кімнат, зазначених на плані під №№ 7,3,1, площею 17,3 кв. м.; 15,3 кв. м.; 16,7 кв. м., кухні під №2, площею 11,9 кв. м., що розміщувалась в прибудові та веранди, площею, 10 кв. м., загальною площею 71,2 кв. м.

Будинок розміщено на земельній ділянці, площею 0,22 га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, землекористувачем якої до дня смерті був, ОСОБА_7

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 ЗК УРСР залежно від цільового призначення земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку зводити житлові, виробничі, культурно - побутові та інші будівлі і споруди.

В 1987 році, в період шлюбу із ОСОБА_5, за рахунок спільних коштів та праці, до існуючого житлового будинку ними здійснено добудову розміром 12,1 м., х 3,16 м., позначену на плані під літ. «а», що складається із кухні № 4, площею 5,5 кв. м., коридору № 5, площею 3,9 кв. м., та житлової кімнати № 6, площею 8,5 кв. м.,загальною площею 17,9 кв, м., вартістю 9575 грн.

Добудову здійснено з дозволу власників існуючого житлового будинку та землекористувачів, ОСОБА_7, та ОСОБА_6, з метою забезпечення житлових потреб її з відповідачем сім'ї, окремого проживання та ведення власного господарства. Додатково в користування її з відповідачем сім'ї, батьками останнього було виділено житлову кімнату №7, площею 17,3 кв. м., яка була поєднана із добудовою дверима.

В 1993 році, з метою розширення існуючої житлової площі та забезпечення житлових потреб її сім'ї, отримавши згоду ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за рахунок спільних із чоловіком коштів та праці, до житлового будинку та існуючої прибудови збудовано ще одну добудову розміром 8,18 м. х 4,10 м., позначену на плані літ. «а2», загальною площею 28,8 кв. м, підвал, позначений на плані літ. «а4» та веранду, позначену на плані під літ. «аЗ», вартість яких згідно довідки БТІ становить 31160 грн.

Прибудова «а2» складається із двох житлових кімнат №№ 8, 9, площею 11,1 кв. м. та 10,1 кв. м., ванної кімнати №10, площею 4,1 кв. м., та нежитлового приміщення №11, площею 3,5 кв. м., в якому облаштовано котельню.

2

Будучи ізольованими від частини будинку де залишались проживати батьки відповідача, вищезгадані прибудови, загальною площею 46,7 кв. м., з підвалом, та верандою становлять собою окрему його частину, що є доказом того, що їх будівництво здійснено з метою створення спільної власності, яка буде використовуватись як окрема частина будинку для задоволення житлових потреб її з відповідачем сім'ї.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

9 квітня 2009 року шлюб між нею і відповідачем розірвано. Після того як постало питання про поділ спільно нажитого майна, їй стало відомо, що незважаючи на вищевикладені обставини, збудована частина добудови «а» площею 17,9 кв. м., згідно свідоцтва про право особистої власності, оформлена на ім'я батька відповідача, ОСОБА_7, і після смерті останнього увійшла до складу спадщини, яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом успадкована відповідачем, у зв'язку з чим згадані свідоцтва слід визнати частково недійсними, як такі, що порушують її законні права та інтереси.

У зв'язку з тим, що прибудову«а2» разом із підвалом «а4» та верандою «аЗ» збудовано за відсутності дозволу органу місцевого самоврядування та після оформлення технічної документації і правовстановлюючих документів на будинок та прибудову під літ. «а», вони відносяться до типу самочинного будівництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Житловий будинок разом із самочинною прибудовою розташований на земельній ділянці площею 0,22 га. право власності на яку згідно державного акта на право приватної власності на землю оформлено на ім'я ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщенні на- земельній ділянці наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщенні, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч. 4 ст. 120 того ж Кодексу, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачене договором відчуження будівлі і споруди.

Таким чином, з набуттям у власність частини житлового будинку у вигляді 1/2 частини прибудови, в тому числі самочинної, згідно ст. 120 ЗК України у неї виникло право на земельну ділянку, розміром пропорційним частці в житловому будинку.

Інша частина земельної ділянки належить відповідачу ОСОБА_5, як власнику другої частини будинку. Зважаючи на те, що самочинна прибудова, під літ. «а2», підвал «а4» та веранда «аЗ» використовується за цільовим призначенням, не порушуючи при цьому будь-яких прав інших осіб та придатна для подальшого використання, приймаючи до уваги відсутність заперечень відповідача ОСОБА_6 щодо її використання, її слід визнати спільною сумісною власністю.

У зв'язку з припиненням шлюбних відносин із відповідачем ОСОБА_5, виникненням між ними особи неприязні та конфлікту щодо спільного проживання у спірній частині будинку, спільне володіння та користування нею неможливе.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності і в разі його поділу їх частки є рівними.

Відповідач ОСОБА_5, залишаючись проживати та володіти усім будинком добровільно здійснити поділ належної їм на праві спільної сумісної власності його частини та провести її узаконення відмовляється, що зважаючи на відсутність у неї іншого житла і неможливість з вини відповідача володіти та користуватись належною їй частиною будинку, змушує звернутись до суду із вимогою про її виділ в натурі.

У зв'язку з виділенням в натурі належної мені частини будинку, згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України у її власність підлягає виділу частина земельної ділянки, розміром пропорційним частці в житловому будинку.

На підставі наведеного просить визнати самочинну добудову до житлового будинку по вулиці Лісова, 12 в селі Щиборівка, Красилівського району, позначену на плані літ. «а2», площею 28,8 кв. м., що складається із житлової кімнати №8 площею 11,1 кв. м.; житлової кімнати №9, площею 10,1 кв. м.;, ванної кімнати №10, площею 4,1 кв. м.; котельні №11 площею 3,5 кв. м.; підвалу «а4» та веранди «аЗ», площею 2,6 кв. м., спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на ? частину вказаної добудови, а також визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину прибудови до житлового будинку по вулиці Лісова, 12 в селі Щиборівка, Красилівського району, позначеній на плані літ. «а», «а2», площею 46,7м., що складається із кухні № 4, площею 5,5 кв. м., коридору №5, площею

3.9кв. м., трьох житлових кімнат № 6, 8,9 площею 8,5 кв. м., 11,1 кв. м, 10,1 кв. м., відповідно, ванної кімнати №10, площею 4,1 кв. м., котельні №11, площею 3,5 кв. м., підвалу «а4» та веранди «аЗ», вартістю 20367,50 гривень.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по вулиці Лісова, 12 в селі Щиборівка від 2.03.1988 року видане на ім'я ОСОБА_7 в частині належності ОСОБА_7 на праві особистої власності частини добудови до житлового будинку, позначеній на плані під літ. «а», площею 17,9 кв. м., що складається із житлової кімнати № 6, коридору № 5, кухні №4.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.11.2005 року, реєстровий №3250, видане державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5, в частині включення до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 частини цегляної добудови до житлового будинку по вулиці Лісова, 12 в селі Щиборівка, позначеної літ. «а1», площею

17.9кв. м., що складається із житлової кімнати № 6, коридору № 5 та кухні.

В подальшому при розгляді справи позивачка змінила позовні вимоги просить визнати за нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в рівних частинах право власності на самочинну добудову до житлового будинку по вул. Лісовій, 12 в с.Щиборівка Красилівського району Хмельницької області, позначену на плані літ. «а1»,що складається з 2-х житлових кімнат № 8,9 площею 11,1 кв. м та 10,1 кв. м, ванної кімнати №10 площею 4,1 кв. м, котельні №11 площею 3,5 кв. м з підвалом «а4», веранду «аЗ» та частину прибудови до того ж житлового будинку позначену на плані літ. «а1», що складається із кухні №4 площею 5,5 кв. м, коридору №5 площею 3,9 кв. м та житлової кімнати №6 площею 8,5 кв. м.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по вулиці Лісова, 12 в селі Щиборівка від 2.03.1988 року видане на ім'я ОСОБА_7 в частині належності ОСОБА_7 на праві особистої власності частини добудови до житлового будинку, позначеній на плані під літ. «а1», площею 17,9 кв. м., що складається із житлової кімнати № 6, коридору № 5, кухні №4.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.11.2005 року, реєстровий №3250, видане державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5, в частині включення до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 частини цегляної добудови до житлового будинку по вулиці Лісова, 12 в селі Щиборівка, позначеної літ. «а1», площею

17.9кв. м., що складається із житлової кімнати № 6, коридору № 5 та кухні№ 4.

Встановити між нею та відповідачем ОСОБА_5 порядок користування частиною житлового будинку по вул. Лісовій, 12 в с. Щиборівка Красилівського району, що складається з прибудови «а2», підвалу «а4», веранди «аЗ» житлової кімнати №7 та чистини прибудови «а1» у вигляді житлової кімнати №6, коридору №5 та кухні №4 у відповідності до якого виділити в її користування житлову кімнату №8 в прибудові «а2», Виділити в користування ОСОБА_5 житлову кімнату №6 в прибудові «а1», кухнію №4, коридор №5 в прибудові «а1», ванну № 10, котельну № 11, веранду «аЗ» та підвал «а4» залишити в їх спільному користуванні.

В судовому засіданні позивачка, її представник підтримали заявлений позов, просять його задовольнити. Позивачка суду пояснила, що добудову до будинку вони з чоловіком добудували для своїх дітей, однак відповідач відмовляється її узаконити, погрожує її знесенням. Про те, що частину добудов до будинку узаконив батько відповідача вона не знала, оскільки безперешкодно в ній проживала.

Відповідач ОСОБА_5, його представник позов визнали частково. Відповідач не заперечує, проти того, що позивачка має право на проживання в зведеній ними спільно добудові до будинку батьків, яка не узаконена, і просить виділити їй у користування лише кімнату площею 10,2 кв. м, інші добудови, які будувались, були здійснені батьком і ним узаконені. Після смерті батька він один прийняв спадщину. Про те, що батько оформив на себе здійснені ним добудови позивачка знала і проти цього не заперечувала за життя батька.

Відповідачка ОСОБА_6, її представник позов визнали частково. Позивачка суду пояснила, що в 1981р. син одружився з позивачкою по справі, йому виділили одну велику кімнату в будинку, в якому проживали вони з чоловіком і дочка. Невістка захотіла собі окрему частину будинку з окремим номером, однак чоловік вирішив зробити добудову, і окрему кухню щоб не

4

було сварок, без поділу будинку. Дочка теж допомогала грішми, коли почали будувати. Добудова будувалась чоловіком, його товариші з роботи допомагали. Чоловік працював в ПМК, і мав можливість виписати будівельні матеріали. Вважає, що внуки мають право на частину здійснених сином добудов, які ним не узаконенені.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд находить позов підлягаючим частковому задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в шлюбних стосунках, в них народилось двоє дітей. Оскільки стосунки між позивачкою і відповідачем погіршились, шлюб між ними було розірвано. За час спільного проживання сторонами здійснено добудову до будинку, який належав батькам відповідача по вул. Лісовій, 12 в с. Щиборівка Красилівського району.

Позивачка стверджує, що житловий будинок на час її вселення складався із 3-х житлових кімнат, зазначених на плані під №№ 7, 3, 1, площею 17,3 кв. м.; 15,3 кв. м.; 16,7 кв. м., кухні під №2, площею 11,9 кв. м., що розміщувалась в прибудові та веранди, площею, 10 кв. м., загальною площею

71.2кв. м. Після одруження батьки відповідача виділили їм для проживання кімнату №7, площею

17.3кв.м.

В 1987 році, в період шлюбу за рахунок спільних коштів та праці, до існуючого житлового будинку ними здійснено добудову розміром 12,1 м., х 3,16 м., позначену на плані під літ. «а», що складається із кухні № 4, площею 5,5 кв. м., коридору № 5, площею 3,9 кв. м., та житлової кімнати № 6, площею 8,5 кв. м.,загальною площею 17,9 кв. м., вартістю 9575 грн. з метою забезпечення житлових потреб її з відповідачем сім'ї, окремого проживання та ведення власного господарства. Виділена кімната №7, площею 17,3 кв. м. була поєднана із добудовою дверима.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15АГ, ОСОБА_16, ОСОБА_17 пояснили, що допомагали ОСОБА_7, батькові відповідача, будувати добудову до будинку, оскільки його син оженився, а хата буда мала. Розраховувався з ними ОСОБА_7, а його дружина ОСОБА_6 готувала обіди, вечерю. ОСОБА_7 працював в той час в ПМК, мав можливість виписати цеглу, розчин бетонний, блоки, шифер, дошки. За виконану роботу з ними розраховувався ОСОБА_7 Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 в суді підтвердили, що на прохання ОСОБА_5 допомагали йому будувати гараж, будівництво якого так і не закінчили. Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_8, ОСОБА_24, ОСОБА_25., ОСОБА_26 суду пояснили, що позивачка з відповідачем будували добудову до кімнати, яку їм виділили батьки відповідача, для своїх дітей, вхід в добудову теж був окремий, скільки було добудовано кімнат сказати не можуть.

Згідно оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи вбачається, що забудовником будинку по вул. Лісовій, 12 в. с. Щиборівка Красилівського району являється ОСОБА_7, рік забудови будинку-1970, до будинку прибудована веранда «а» площею основи 12,0 кв.м, в J.98 1 році до будинку здійснена добудова «а-1», площею основи 35,9 кв. м. Вказана добудова разом із хлівом «Б», погребом «б» і гаражем « В» зазначена також в свідоцтві про право власності на будинок виданого на ім’я ОСОБА_7 02.03.1988р. виконавчим комітетом Красилівської районної ради згідно рішення №141 від 16.07.1987р. Вказані будівлі перейшли у спадок відповідачу ОСОБА_5 після смерті батька ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого за реєстровим № 3250 державним нотаріусом ОСОБА_27 15.11.2005р. Прийняття вказаної добудови «а-1» в експлуатацію на ім’я власника будинку ОСОБА_7 позивачкою не оспорювалось, хоча на той час вона проживала в будинку разом із відповідачем, що свідчить про те, що вказана добудова до будинку дійсно була здійснена ОСОБА_7, а не подружжям ОСОБА_5 і ОСОБА_4, тому позовні вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають.

Добудова «а-2» площею основи 40,2 кв. м та підвал «а-4» зазначені згідно оцінювального акту інвентарної справи зведена в 1993р., сторонами не узаконена. Зведення вказаних добудов під час шлюбу сторін підтвердили допитані в суді свідки, також не заперечується самими сторонами.

Згідно ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України і у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а також майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться

5

між ними в натурі. Сторони дійшли спільної згоди щодо користування спільно побудованої ними добудови «а-2», що не протирічить діючому законодавству. Відповідач погодився на виділення позивачці в користування кімнати №8 площею 11,1 кв. м в іншій частині позову просить відмовити.

Враховуючи, що відповідач не погоджується на добровільне узаконення зведеної за час спільного проживання з позивачкою добудови до будинку його батьків, однак погоджується на проживання та користування позивачкою лише однією кімнатою в зведеній добудові, суд находить позовні вимоги позивачки підлягаючими частковому задоволенню в частині визнання спільної сумісної власності подружжя на зведену ними самочинну добудову, яка складається з житлових кімнат № 8 площею 11,1 кв. м, № 9 площею 10,1 кв. м, ванної № 10 площею 4,1 кв. м, котельної № 11 площею 3,5 кв. м та погребу «а4» згідно постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995р. із змінами внесеними згідно ППВСУ №15 від 25.05.1998р.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10,60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 69-70 СК України, ст..ст. 368ч.3, 376 ч.5 ЦК України Постанови ПВСУ « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995р. із змінами внесеними згідно ППВСУ №15 від 25.05.1998р., суд

ВИРІШИ В:

Позов задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на самочинну добудову «а2» до житлового будинку по вул. Лісовій, 12 в с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області , яка складається з житлових кімнат № 8 площею 11,1 кв. м, № 9 площею 10,1 кв. м, ванної № 10 площею 4,1 кв. м, котельної № 11 площею 3,5 кв. м та погребу «а4».

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 діб з дня його винесення.

Суддя