Красилівський районний суд Хмельницької області

м. Красилів, вул. Булаєнка, 4, 31000, (03855) 4-34-75

Справа № 2-3036/10

Рішення

Іменем України

12 квітня 2011 року м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Чорної Л.М.,

при секретарі Нахильчук С.Ф.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника служби у справах дітей ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власним житлом, визнання особи втратившою право на житло, виселення, зобов’язання знятись з реєстрації, стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

в обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він являється власником квартири АДРЕСА_1 «Б» у м. Красилові Красилівського району.

В березні 2008 року до своєї власної квартири він прописав свою доньку ОСОБА_5, яка жодного дня не проживала в ній.

Після цього у цьому ж році він дозволив відповідачу ОСОБА_4 тимчасово пожити у його квартирі, поки останній не знайде собі постійне житло, договір найму житла з ним не укладав. Протягом 2 років він постійно просить ОСОБА_4 звільнити його квартиру, у відповідь лише обіцянки та образи. Враховуючи неправомірні дії відповідачів, які завдають йому психоемоційних хвилювань, переживань за свої майбутнє і власне майно, оскільки ОСОБА_4 поміняв в квартирі замок у вхідних дверях, знищив його особисті речі,що змушує звернутись до суду з цим позовом.

Просить усунути перешкоди у користуванні власною квартирою і виселити ОСОБА_4 з квартири у м.Красилів по вулиці В.Стуса, 2«Б» кв.57, стягнути з останнього матеріальну шкоду в сумі 2500 гривень та моральну шкоду в розмірі 2500 гривень, визнати ОСОБА_5 втратившою право користування житловим приміщенням і знятись з реєстрації за вказаною адресою, з відповідачів також просить стягнути на свою користь судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

У судовому засіданні позивач,представники позивача заявлені вимоги підтримали, просять їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_4, який про час та місце судового засідання повідомлений завчасно, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У відповідності до ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала, суду пояснила, що позивач добровільно дозволив їй зареєструватись у його квартирі разом із дитиною, хоча вона там не проживала. Позивач також дав дозвіл на проживання в квартирі ОСОБА_4, який зробив ремонт, поставив лічильники, вони разом з ним проплатили борги за комунальні послуги, які мав позивач, тому вона вважає, що має право залишитись прописаною у квартирі батька, хоча фактично проживає в квартирі своєї матері.

Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 «Б» у м. Красилові Красилівського району, Хмельницької області.

Ці обставини підтверджуються технічним паспортом, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно виданим 31.01.2004 року серії САА № 259536, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.01.2004 року серії ЯАА № 962882, актом - обстеження матеріально побутових умов позивача від 07 вересня 2010 року та довідкою № 3366 від 08.09.2010 року виданою Красилівською житлово - експлуатаційною, конторою.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 пояснили, що позивач являється власником квартири АДРЕСА_3 «Б» кВ м. Красилові. На даний момент в квартирі ніхто не проживає,оскільки квартирант ОСОБА_4 виселився, а дочка ОСОБА_5 ніколи не проживала в даній квартирі, лише зареєстрована за вказаною адресою.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає-право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися

2

належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК, ст. 48 Закону "Про власність").

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379,382 ЦК).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Оскільки такої угоди позивача з відповідачем ОСОБА_4 укладено не було, тому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення будь - яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України за тимчасово відсутньою особою житлове приміщення зберігається на протязі 6 місяців.

3 вищенаведеного встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 та її малолітня дитина в квартирі належній

позивачу фактично ніколи не проживала, тому у відповідності до ст.72 ЖК України визнається такою особою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки .

Відповідач ОСОБА_4 добровільно виселився з належної позивачу квартири, що підтвердила в судовому засіданні представник позивача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги позивача до відповідача про стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі по 2500 гривень необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано суду доказів того, яке саме майно знаходилось в квартирі і чи було воно пошкоджене відповідачем ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки позивачем, його представником не надано підтвердження завдання йому моральної та • матеріальної шкоди вказані вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.71,72ЖКУкраїни, ст.ст.10,60,61,212-215, 224 -226,228, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов частково задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 «Б» у м.Красилів Красилівського району Хмельницької області.

Зобов'язати ОСОБА_5 знятись з реєстрації за адресою: м.Красилів, вул. В.Стуса, 2 «Б» кв.57 Красилівського району.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Красилівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя