ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
22.09.2009 | Справа №2-15/3165-2009 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Десантників, 1, ідентифікаційний код 14309008)
До відповідача Державного підприємства «Склопластик» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Десантників, 1, ідентифікаційний код 25146165)
Про стягнення 11238,45 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Облетова Г.В., довіреність № 001/8 від 14.10.2008 р., у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Склопластик» про стягнення 11238,45 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору про надання послуг по забезпеченню внутрішньооб’єктного пропускного режиму та охорони складів замовника від 25.01.2006 р. ним були виконані зобов’язання належним чином – надані відповідні охоронні послуги, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи не виконав неналежним чином та у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 8530,16 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 538,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 229,75 грн., пеню в розмірі 1939,74 грн.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
У судовому засіданні 22.09.2009 р. представником позивача надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 1939,74 грн.
Судом вказана заява прийнята до розгляду.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
25 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (Виконавець) та Державним підприємством «Склопластик» (Замовник) був укладений Договір про надання послуг № 191/06-002. (а.с. 12-13)
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Виконавець зобов’язується здійснювати зовнішню охорону прийнятих встановленим порядком складів «Склопластик», розташованих на території ВАТ ФСК «Море», згідно затверджених Замовником зразків відтисків, пломб та печаток, представлених в караульне приміщення.
У відповідності з пунктом 3.1 Договору охоронювані склади ДП «Склопластик» площею 237 кв.м, вартість послуг охорони за 1 кв.м виробничої площі на 2006 р. складає 7,15 грн. з ПДВ.
Розрахунки за послуги здійснюються на розрахунковий рахунок Виконавця – 25% від суми щоквартально. Оплата за квартал здійснюється до 10 числа першого місяця кварталу, що настав.
На виконання умов договору позивачем надавалися відповідні охороні послуги, про що свідчить додані до матеріалів справи акт виконаних робіт від 29.09.2006 р. на суму 4265,04 грн. та акт виконаних робіт від 28.12.2006 р. на суму 4265,12 грн. (а.с. 16-17), підписані повноважними представниками обох сторін.
Крім того, на оплату наданих послуг позивачем були виставлені відповідні рахунки: від 29.09.2006 р. на суму 4265,04 грн. та від 28.12.2006 р. на суму 4265,12 (а.с. 14-15).
Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт позивачем, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 8530,16 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті наданих позивачем охоронних послуг не виконав належним чином у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8530,16 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 229,75 грн., 3% річних у розмірі 538,80 грн.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом неодноразово запрошувався від позивача докладний розрахунок стягуваної суми у відповідності до вимог чинного законодавства з обов’язковим зазначенням періодів нарахування. Проте позивачем зазначені вимоги суду виконані не були.
Наданий до позовної заяви розрахунок стягуваної суми не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки не вбачається можливим встановити період, за який здійснюється нарахування процентів, інфляційних втрат.
Судом період виникнення заборгованості, а отже і розрахунок самостійно не може бути визначений, що являє собою вихід за межі позовних вимог.
Так, ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування стягуваних з відповідача сум.
Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.
Позивачем не надано суду доказів поважності причин невиконання вимог суду щодо надання витребуваних судом документів (детального розрахунку стягуваних сум), необхідних для вирішення спору, отже суд вважає за необхідне залишити позов Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» в частині стягнення з відповідача 229,75 грн. інфляційних втрат, 538,80 грн. 3% річних без розгляду.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку. (частина 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 22.09.2009 р. представником позивача надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 1939,74 грн.
Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.
Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, якими наділений представник Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» Облетова Г.В. дозволяють відмовитися від позову, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, а отже заява Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1939,74 грн. пені підлягає припиненню.
Державне мито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.09.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом4 частини 1 статті 80, пунктом 5 частини 1 статті 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Склопластик» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Десантників, 1, ідентифікаційний код 25146165) на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Десантників, 1, ідентифікаційний код 14309008) 8530,16 грн. заборгованості, 77,42 грн. державного мита та 237,19 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені в розмірі 1939,74 грн. провадження у справі припинити.
4. В частині стягнення 229,75 грн. інфляційних втрат, 538,80 грн. 3% річних позов залишити без розгляду.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.