Справа № 22Ц-2447 \2007 р.          Головуючий у суді 1 інстанції   Роздобудько О.М.

Категорія 44                                     Доповідач у суді 2 інстанції Березовенко Р.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді    Назарчук Р.А.

суддів:   Березовенко Р.В., Оношко Г.М.,

при секретарі   Колесник Н.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Березанської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київської області . (№95) на рішення Березанського міського суду Київської області від 6 червня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Березанської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області, третя особа без самостійних вимог: Державна виконавча служба у Баришівському районі та місті Березані Київської області про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2007 року позивач ОСОБА_1. пред'явив у суд вищезазначений позов, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 4875 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Позивач зазначав, що рішенням Березанської міської ради Київської області від 19 серпня 2004 року йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1, з яких 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.

На зазначеній земельній ділянці знаходились бетонні конструкції відповідача, які він добровільно не забрав.

Рішенням Березанського міського суду від 11 лютого 2005 року відповідача зобов'язано звільнити його земельну ділянку від бетонних конструкцій.

15 березня 2005 року Державною виконавчою службою у Баришівському районі та місті Березані Київської області було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного рішення суду, яке добровільно виконане не було.

Позивач, посилаючись на те, що протягом 2005-2006 років не зміг на належній йому земельній ділянці, призначеній для ведення особистого селянського господарства, площею 0,05 га вирощувати, а потім реалізовувати буряк, просив стягнути з відповідача 4875 грн. матеріальної шкоди, виходячи з того, що у 2005 році він при реалізації вирощеного буряка мав би отримати 3000 грн. доходу, а в 2006 році - 1875 грн. доходу.

Заподіяння моральної шкоди обґрунтовував тим, що він тривалий час морально страждав, в зв'язку з порушення його прав, як власника земельної ділянки та заподіянням йому матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити позов.

Рішенням Березанського міського суду від 6 червня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково.

Стягнуто з Березанської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київської області (№ 95) на користь ОСОБА_1. 4875 грн. матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди, а всього 8875 грн. і 81 грн. судових витрат та в дохід держави 281 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в позові, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежної оцінки доказів по справі та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням   нового рішення про відмову позивачеві в позові з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що неправомірними діями відповідача позивачеві заподіяно матеріальну шкоду, оскільки він на належній йому для ведення особистого селянського господарства земельній ділянці площею 0,05 га,'що по АДРЕСА_1 в 2005-2006 роках з вини відповідача не міг вирощувати, а потім реалізовувати буряк і в зв'язку з цим у 2005 не одержав доходу на суму 3000 грн., а у 2006 році - 1875 грн.

Суд також вважав, що у зв'язку з порушенням відповідачем прав ОСОБА_1., як власника земельної ділянки, йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах і встановлених судом обставинах справи та законі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділячку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

З матеріалів справи, характеру правовідносин сторін та змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що відсутні правові підстави для відшкодування матеріальної і моральної шкоди позивачеві відповідачем.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1. державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_1одержав 8 вересня 2006 року. Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010633600207.

За наведених обставин у позивача не виникло право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди в зв'язку з неодержанням доходу від реалізації моркви, яку він мав виростити на вищезазначеній земельній ділянці в 2005-2006 році, оскільки право приступати до використання земельної ділянки у нього виникло з 8 вересня 2006 року.

Колегія суддів вважає, що. вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно витлумачив та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ст. 307, пп.3 і 4 ст. 309,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Березанської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київській області (№ 95)   задовольнити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 6 червня 2007 року скасувати   і ухвалити   нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Березанської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місці Києві та Київської області (№95), третя особа без самостійних вимог: Державна виконавча служба у Баришівському районі та в місті Березані Київської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.