Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

05 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів Жигановської О.С., Матюшенка І.В.

при секретарі Порохня М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки і піклування Житомирської міської ради про визнання недійсним договору дарування, -

встановила:

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2010 року скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.2010 року та ухвалено нове рішення. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, заявленого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 за безпідставністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним в 1\2 частині договір дарування будинку та земельної ділянки, розташованих у м. Житомирі по провулку Середньому, 9 укладеного 09.09.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 6219.

22.03.2011 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява про роз'яснення рішення апеляційного суду. Заявник зазначив, що в судовому рішенні не вказано, що за ним визнано право власності на 1 \2 частину спірного будинку, у зв'язку з чим КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" відмовило йому у реєстрації права власності на вказану частину. За таких обставин, ОСОБА_1 просить роз'яснити рішення суду та зазначити, за ким визнано право власності на 1\2 частину спірного будинку та земельної ділянки, для її подальшого оформлення.

Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

У заяві про роз'яснення повинно бути зазначено, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2008 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані у м. Житомирі по провулку Середньому, 9 \а.с. 35\.

Вказаний будинок був придбаний ОСОБА_5 22.07.1975 року на підставі договору купівлі-продажу, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_7 \а.с. 6, 36, 37-38\. Земельна ділянка передана ОСОБА_5 у власність 03.04.1998 року для будівництва, обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого підсобного господарства \а.с. 39-43 \.

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування від 09.09.2008 року \а.с. 3-4, 48-49\.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 07.12.2010 року позов ОСОБА_1 частково задоволено та визнано недійсним вищевказаний договір дарування в 1\2 частині \а.с. 167-168\. Отже, апеляційним судом були вирішені всі вимоги, які були заявлені позивачем.

За таких обставин, заява ОСОБА_8 про роз'яснення рішення апеляційного суду є безпідставною, оскільки в суді першої інстанції ним не заявлялися вимоги про визнання права власності на будь-яку частину будинку та земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст. 22 КпШС України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому, дружина та чоловік мають рівні права відносно цього майна, та у разі його поділу - частки майна дружини і чоловіка є рівними \ ст. 28 КпШС України.

Аналогічна норма міститься у ст.ст. 60, 70 CK України.

Отже, за законом ОСОБА_1 має право на 1\2 частину спірного будинку та земельної ділянки, придбаних у період шлюбу. Вказана обставина встановлена під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, і була однією з підстав для визнання частково недійсним договору дарування від 09.09.2008 року.

Керуючись ст. ст. 221, 304, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення апеляційного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: