ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"08" жовтня 2009 р. | № 9/155-38. |
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АІС АЗЧ МАРКЕТ”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Володимир-Великий”, м. Володимир-Волинський
про стягнення 856,67 грн. заборгованості з врахуванням пені, інфляційних втрат, 3% річних та відсотків за користування чужими коштами
СУДДЯ Соломка Л.І.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача: Сташевський С.Б. - представник, довіреність від 10.07.2009 р.;
Від відповідача: н/з.
Права та обов’язки представнику позивача роз’яснено відповідно до ст.22 ГПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.
У судовому засіданні 08.10.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»звернулось до господарського суду з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимир Великий»про стягнення 865,67 грн. заборгованості по договору поставки №75/1 від 27.07.2007 р., в тому числі: 500,04 грн. основного боргу, 134,53 грн. пені відповідно до п.4.9 договору, 128,61 грн. інфляційних втрат, 20,70 грн. 3% річних, 81,79 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивача подав клопотання, згідно якого повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 500,04 грн., тому провадження у справі в цій частині просив припинити.
Відповідач відзиву на позов не подав, позову не оспорив, про поважні причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 29.08.2009 р. уповноваженій особі Свистун.
Оскільки явка представника відповідача у судове засідання не визнавалась обов’язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
27.07.2007 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) укладений договір поставки №75/1, згідно якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця запасні часини до автомобілів відповідно до видаткових накладних на кожну партію товару, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити Товар (а.с.10-12). Строк дії договору встановлено до 31.12.2007 р. з умовою пролонгації його дії на 1 календарний рік, якщо жодна із сторін не побажає його розірвати (п.6.3).
На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №Луцк-03292 від 16.09.2008 р. передав відповідачу товар на загальну суму 1 470,24 грн. (а.с.13).
Згідно п.2.2 договору оплата вартості партії товару здійснюється на умовах відстрочки платежу, в гривнях, прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 15 банківських днів з моменту передачі товару та на підставі виставленого рахунку-фактури. Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідач частково оплатив поставлений товар в розмірі 970,20 грн., що стверджується банківськими виписками за 11.12.2008 р., 02.03.2009р., 10.03.2009 р. (а.с.17-19), однак станом на день подачі позову до суду сума заборгованості склала 500,04 грн.
Відповідно до ст.193 ГК України сторони повинні виконувати зобов’язання належним чином і у встановлений договором строк.
Водночас, станом на день розгляду справи позивач повідомив про сплату відповідачем залишку суми боргу в розмірі 500,04 грн., тому провадження у справі в цій частині просив припинити.
Враховуючи наведене, провадження у справі на суму 500,04 грн. основного боргу слід припинити відповідно до п.1№ ст.80 ГПК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
На цій підставі позивачем згідно розрахунку (а.с.8-9) правомірно нараховано за період з 08.10.2008 р. по 31.07.2009 р. 20,70 грн. –3 % річних та 128,61 грн. індексу інфляції, які підлягають до стягнення з відповідача.
Згідно п.4.9 договору у випадку порушення Покупцем терміну оплати, передбаченого п.2.2 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що належить до сплати платежу за кожен день прострочки.
Частина 1 ст.223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом.
За змістом п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Ст.256 Цивільного кодексу містить тлумачення терміна «позовна давність». Це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про збільшення позовної давності сторонами не укладався. Водночас, відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Відповідач заяви про застосування позовної давності не подавав, тому суд застосовує спеціальну позовну давність для стягнення пені строком в 1 рік відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, в межах якої підлягає до стягнення пеня, нарахована відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України у сумі 60,05 грн. згідно розрахунку суду.
Крім того, відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати відсотки. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно розрахунку позивача розмір відсотків за користування відповідачем коштами у розмірі 500,04 грн. за період з 08.10.2008 р. по 31.07.2009 р. становить 81,79 грн.
Водночас, укладеним між сторонами договором поставки №75/1 від 27.07.2007 р. не обумовлено такого виду відповідальності як нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, у звґязку з чим суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині.
Таким чином, позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення в частині стягнення 128,61 грн. інфляційних втрат, 20,70 грн. 3% річних та 60,05 грн. пені.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то державне мито в сумі 102 грн. та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього незалежно від результатів вирішення спору (ч.2 ст.49 ГПК України).
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 44-49, п.1№ ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Володимир-Великий” (44700 м. Володимир-Волинський, вул. Луцька,117, р/р 26006229866001 у ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Луцьк, МФО 303440, код ЄДРПОУ 21748702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АІС АЗЧ МАРКЕТ” (юридична адреса: 04073 м. Київ, пров. Балтійський, 20, поштова адреса: 04119 м. Київ, вул. Зоологічна, 5а, р/р 26000060406575 у ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Луцьк, МФО 300711, код ЄДРПОУ 33100549) 209,36 грн., в тому числі: 20,70 грн. 3% річних, 128,61 грн. інфляційних втрат, 60,05 грн. пені та 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита і 315 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі на суму 500,04 грн. припинити.
4. В решті позову відмовити.
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту рішення - 13.10.2009 р.