Справа №2-а-1156/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 року Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді - Шевченко І.І.
при секретарі Камхі А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
позивач просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови їй надати статус інваліда війни неправомірними, визнати її інвалідом війти та видати їй відповідне посвідчення, посилаючись на те, що у 1986 році вона працювала на посаді дератизатора – дезинфектора у Кагарлицькому райветсанвідділенні Київського обласного ветеринарно – санітарного загону, що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до наказу Кагарлицькому райветсанвідділення № 18а від 12.05.1986 р. вона була відряджена на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС для проведення дератизаційних робіт на тваринницьких фермах, підсобних приміщеннях і населених пунктах с. Бураковка, с. Копачів (3 зона відчуження) з 12.05.1986 р. по 13.05.1986 р.
Підтвердження перебування її у відрядженні у вищевказаних населених пунктів є шляховий лист, в якому зазначено, що вона працювала у Кагарлицькому райветсанвідділенні Київського обласного ветеринарно – санітарного загону на посаді дератизатора – дезинфектора і приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Під час відрядження її до с. Бураковка та с. Копачів для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вона була залучена до складу формувань Цивільної оборони Київської області.
На підтвердження свого статусу громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 видане Київською облдержадміністрацією 05 листопада 1996 року.
Згідно витягу із акту огляду у МСЕК серії КИО-І № 110054 вона визнана інвалідом ІІ групи з 27 січня 2000 року.
Відповідно до п.9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 - ХІІ в редакції Закону України № 1770-ІV від 15.06.2004 року, особи, які залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи – належать до інвалідів війни.
Відповідно до ст..18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статус інваліда війни підтверджується посвідченням, порядок виготовлення та видачі, якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
У відповідності до абз. 2 п. 7 положення «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім‘ї загиблого» видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам – органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.
20 липня 2009 року вона звернулася з письмовою заявою до відповідача про надання їй статусу інваліда війни у відносності до вимог п. 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 –ХІІ, в редакції Закону України № 1770 - ІV від 15.06.2004 року. До заяви були додані необхідні документи, які підтверджують інформацію про залучення її до формувань Цивільної оборони, експертний висновок про встановлення зв’язку хвороби та отримання нею інвалідності.
21 липня 2009 року листом за вх. № 856 відповідач відмовив їй в наданні статусу інваліда війни, пославшись на те, що для визначення статусу їй потрібно додати довідку, яка містить інформацію про залучення особи до складу формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував вона під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, видану органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та Міністерством Оборони України.
Вважає дану позицію відповідача, органу, якому делеговані державою функції визначення відповідного статусу особи як інвалід війни, неправомірною, а відтак незаконною, а тому вона вимушена звернутися до суду для поновлення їїї порушених прав.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859, сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту, а також добровільні рятувальні формування належать до регіональних і місцевих сил цивільного захисту.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився та подав до суду заперечення, в якому зазначено, що статус встановлюється на підставі довідки, яка містить інформацію про наказ або розпорядження про залучення особи до формувань цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконувала громадянка під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Однак, практика реалізації пункту 9 ст. 7 вищезазначеного закону виявила складність застосування цієї норми щодо працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, або були прикомандировані до воєнізованих формувань ЦО, оскільки не всі роботи, до виконання яких залучались зазначені особи можуть бути віднесені до завдань формувань Цивільної оборони. В довідці не має відомостей про роботу, яку виконувала позивач під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Даний позов не визнає, оскільки на даний час не має правових підстав для встановлення статусу інваліда війни, що приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
Вислухавши позивача, її представника та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заявлений позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 02 квітня 1979 року по 04 березня 1993 року позивач працювала на посаді дератизатора – дезинфектора у Кагарлицькому райветсанвідділенні Київського обласного ветеринарно – санітарного загону, що підтверджується копією трудової книжки.
Відповідно до наказу Кагарлицькому райветсанвідділення № 18а від 12.05.1986 р. позивач була відряджена на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС для проведення дератизаційних робіт на тваринницьких фермах, підсобних приміщеннях і населених пунктах с. Бураковка, с. Копачів (3 зона відчуження) з 12.05.1986 р. по 13.05.1986 р.
Підтвердження перебування позивача у відрядженні у вищевказаних населених пунктів є шляховий лист, в якому зазначено, що вона працювала у Кагарлицькому райветсанвідділенні Київського обласного ветеринарно – санітарного загону на посаді дератизатора – дезинфектора і приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Підставою видачі довідки слугував Закон України «Про Цивільну оборону України», Положення про Цивільну оборону України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 року № 299, розпорядження начальника Цивільної оборони Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 26.04.1986 р. № 01/1, від 30.04.1986 р. № 2, від 19.05.1986 р. № 52 та інші), архівні дані і матеріали по ЦО за 1986 рік, які зберігаються в управлінні, висновки Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2007 року по справі № 4/137.
Під час відрядження позивача до с. Бураковка та с. Копачів для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вона була залучена до складу формувань Цивільної оборони Київської області.
На підтвердження свого статусу громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_1 видане Київською облдержадміністрацією 05 листопада 1996 року.
Згідно витягу із акту огляду у МСЕК серії КИО-І № 110054 позивач визнана інвалідом ІІ групи з 27 січня 2000 року, хвороба якої пов’язана з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п.9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551 - ХІІ в редакції Закону України № 1770-ІV від 15.06.2004 року, особи, які залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи – належать до інвалідів війни.
Відповідно до ст..18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статус інваліда війни підтверджується посвідченням, порядок виготовлення та видачі, якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
У відповідності до абз. 2 п. 7 положення «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім‘ї загиблого» видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам – органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.
На підтвердження статусу громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач має посвідчення першої категорії серія НОМЕР_1 С, яке видане Київською облдержадміністрацією 05.11.1996 року.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 - ХІІ із змінами та доповненнями до осіб, які належать до інвалідів війни особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов‘язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Ст.. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551 - ХІІ посвідчення та нагрудні знаки для осіб, на яких поширюється чинність цього Закону вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня 2004 року № 1859, сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту, а також добровільні рятувальні формування належать до регіональних і місцевих сил цивільного захисту.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позицію відповідача, органу, якому делеговані державою функції по відмові у визначені відповідного статусу особи як інвалід війни стосовно ОСОБА_1 неправомірною та зобов‘язує визнати позивача ОСОБА_1 інвалідом війни та видати їй відповідне посвідчення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст.. 7 п. 9, 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», суд, -
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови ОСОБА_1 надати статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кагарлицької РДА надати ОСОБА_1 статус інваліда війти та видати їй відповідне посвідчення.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі..
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.І. Шевченко