Жовтневий  районний суд міста Харкова

Справа № 2-4153/09

  РІШЕННЯ

(заочне)

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого — судді Кицюка В.П., при секретарі — Черних Л.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку “Синтез” про стягнення суми банківського вкладу,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до акціонерного банку (далі – АБ) «Синтез» про стягнення суми банківського вкладу.

В  обґрунтування  позову ОСОБА_1. зазначив, що 15.05.2008 р. між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № НОМЕР_2, на підставі якого відповідач прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти позивача у сумі 25000 доларів США на строк до 20.05.2009 р.

         18.05.2009 р. представник позивача за письмовим  дорученням  ОСОБА_2 звернулася до  Харківської філії  відповідача з заявою про повернення суми вкладу, у зв’язку  з закінченням  20 травня 2009 р. строку  дії  договору.  

          Проте  відповідач  суму   вкладу  позивачу  не  повернув   і   не  надав  йому  письмового  повідомлення  про невиконання  вимоги  з  зазначенням  причин.

          Посилаючись  на  вищезазначені  обставини, а  також положення  ст. ст. 525, 629, 1058  ЦК  України,  просив  стягнути    АБ «Синтез»   на його користь  суму  вкладу    в розмірі 25 000 дол. США.

          В ході судового розгляду справи    позивач  в особі представника  за  письмовим дорученням  ОСОБА_3.  збільшив  свої позовні вимоги, з урахуванням  яких  просив суд стягнути з відповідача на його  користь  вклад у сумі 25000 доларів США, три проценти річних від суми вкладу за весь час прострочення його повернення у сумі 215 доларів США 75 центів, проценти за безпідставне  користування вкладом у сумі 791 долар США  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. 00 коп.

         У судовому засіданні представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю  ОСОБА_4  позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив  їх задовольнити з підстав, викладених у позовній  заяві.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до положень ст.ст.74, 76 ЦПК України,  про що  свідчить зворотне повідомлення  про вручення  судової  повістки   на 28 вересня 2009 року   та   копії   уточненої позовної  зави , про причини неявки  в судове засідання не повідомив,  що є його обов’язком  відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України. Зі згоди представника позивача  суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

 Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що  позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

             Відповідно  до   ч . 1 ст. 60  ЦПК України кожна  сторона  зобов’язана довести  ті обставини, на які  вони  посилається як на підставу своїх  вимог  і заперечень.

            Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення  ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

            З матеріалів  справи  вбачається,  що 15 травня 2008 р.  між позивачем  і відповідачем  було укладено  договір банківського вкладу № НОМЕР_2, на підставі якого відповідач прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти позивача у сумі 25000 доларів США на строк до 20.05.2009 р. (  а.с.5-7).

             Пп. 2 п. 3.2.  договору передбачено, що  при  знятті  всієї  суми  Вкладу та/або його  частин, не  залежно  від дати  повернення   та  причини  повернення  грошових коштів,  Вкладник  повинен  повідомити  Банк  не пізніше ніж за  два робочих  банківські  дні  до дати отримання  коштів.

           На виконання  цих  умов  договору  ОСОБА_1 в особі свого  представника  за письмовим дорученням  ОСОБА_2.  18 травня 2009 року  звернувся  до  Харківської  філії  АБ «Синтез»  з заявою про  повернення  суми  вкладу ( а.с.9).

До теперішнього часу вимога позивача не задоволена.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) визначено як кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

   В силу приписів ч. 1 ст. 1058 ЦК України та п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516, банки повертають вклади та сплачують проценти на них у порядку та строки, що визначені умовами договору банківського вкладу між вкладником і банком.

  Пунктом 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516, передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу і нараховані за ним проценти у іноземній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний рахунок в іноземній валюті,  або на  умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника -  в іншій  іноземній  чи  національній  валюті.

 Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а ст. 525 ЦК України прямо встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Пунктом 1.3. укладеного між позивачем і відповідачем договору банківського вкладу передбачено, що датою повернення вкладу позивачу є 20.05.2009 р.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що оскільки позивач подав відповідачу заяву з вимогою про повернення йому вкладу 18 травня 2009 р. , відповідач був зобов'язаний на виконання  вищезазначених вимог  закону та п. 1.3. договору банківського вкладу повернути вклад у повному обсязі  ще 20.05.2009 р.

            Окрім того,  згідно  з п. 5.1, п. 5.2   договору  передбачено, що   за несвоєчасне  повернення  Вкладу  або відсотків  за його користування  з  вини  Банку   Банк  сплачує вкладнику штраф   за кожний день затримки.  У  випадку  порушення своїх  зобов’язань  за договором  сторони  несуть  відповідальність, визначену  цим Договором  та  чинним в Україні  законодавством.

           Зобов’язання  з повернення  вкладів  є грошовим  зобов’язанням. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Відповідач  зобов’язаний  був повернути  позивачу   вклад  не пізніше  20 травня 2009 року.  Отже,   починаючи   з 21 травня 2009 року має  місце  прострочення   виконання  відповідачем   зобов’язань  з  повернення  вкладу.  Позивачем  заявлено вимогу про стягнення  трьох відсотків річних  станом  по 02 вересня 2009 року ( 105 днів) , незважаючи на те, що свої зобов’язання  відповідач не виконав  до теперішнього часу. Згідно з  ч. 1  ст. 11  ЦПК  України  суд розглядає   цивільні справи  лише  в межах  заявлених сторонами вимог  і на  підставі  доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь  у справі.

          За таких обставин,   а також враховуючи, що  в даному випадку інший розмір процентів річних за прострочення повернення вкладу позивачу ні законом, ні укладеним між позивачем і відповідачем договором банківського вкладу не був встановлений, суд вважає, що  за час прострочення повернення вкладу відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від суми вкладу, що складає  215 доларів США 75 центів.

                Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Частиною 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

     Договором банківського вкладу, укладеним між позивачем і відповідачем,  а також актами цивільного законодавства розмір процентів за користування грошима вкладника у випадку безпідставного збереження їх банком не встановлено. Три проценти річних, зазначені у ч. 2 ст. 625 ЦК України, не можуть вважатися такими процентами, оскільки вони є самостійним способом забезпечення виконання зобов'язань та формою цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язання.

            Згідно  з ч. 1 ст. 8 ЦК  України, якщо  цивільні відносини  неврегульовані ЦК, іншими актами  цивільного  законодавства або договором, вони регулюються тими  правовими   нормами  ЦК, інших  актів  цивільного законодавства,  що  регулюють  подібні  за змістом    цивільні  відносини.

            Відповідно  до  п. 2  ч. 1 ст. 1061  ЦК  України, якщо  договором  не встановлений розмір процентів, банк зобов’язаний виплачувати проценти  у розмірі  облікової  ставки НБУ.

             Постановою  НБУ  України  № 343 від 12.06.2009 року  облікова ставка  НБУ  установлена в  розмірі 11% річних.

             За таких обставин відповідач зобов'язаний сплатити позивачу проценти за користування безпідставно збереженими грошима позивача у сумі 791 долар США 00 центів.

Відповідач  в судове засідання не з’явився, заперечень щодо позовних  вимог  ОСОБА_1.  та доказів, які  б  спростовували  доводи позивача, що є його   обов’язком відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, суду не надав.

             Стороні,  на користь якої  ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені  нею  і документально підтвердженні  судові витрати,  Окрім того,  згідно з  ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено  від сплати  судового збору, він  стягується  з відповідача  в дохід держави пропорційно до задоволеної  чи  відхиленої  частини. Виходячи з ціни позову та положень  п. а ст.. 3 Декрету Кабінету Міністрів України   № 7-93 від 21 січня 1993 року «Про державне мито», суд стягує  з АБ «Синтез»  в дохід держави  судовий збір в розмірі 1700 грн.

             На підставі  викладеного,  керуючись ст.ст. 4, 525, 625, 629, 633, 1058, 1060, п. 1.6., п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516,  пп. 4 п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р., ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, ст. 41, ч. 1 ст. 64 Конституції України ,

                                                      ВИРІШИВ:

    Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Акціонерного банку “Синтез” на користь  ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 25000 доларів США, три проценти річних від суми вкладу за весь час прострочення його повернення у сумі 215 доларів США 75 центів, проценти за користування вкладом у сумі 791 долар США 00 центів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного банку “Синтез” в дохід держави судовий збір в розмірі 1 700 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

  СУДДЯ –