Справа № 2а-107/2006 р., 2а-5/2007 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2007 року Крюківський районний суд М.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді -Дядечко І.І., при секретарі - Монт А.Ю., за участю: позивачки - фізичної особи - ОСОБА_1,
представника позивачки за довіреністю - ОСОБА_2, представників відповідача - державного органу - Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції - Печовал С.М., Спишик Т.О., Охнарович Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання податкового повідомлення недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, де просить винести постанову, якою визнати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції в Полтавській області № НОМЕР_1 недійсним.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом вона є спадкоємцем після смерті спадкодавця на земельну частку (пай), майновий пай, що перебувають у колективній власності КСП «Світанок», та на грошові заощадження у банку. Отже, до позивачки перейшли майнові права батька (спадкодавця), доходи від яких не включаються до складу загального місячного або річного оподаткування. 10.07.2006 року Кременчуцькою ОДПІ на її адресу надіслано податкове повідомлення, яким визначено суму податкового зобов'язання в сумі 8024, 75 грн. Дане повідомлення було оскаржене нею до начальника Кременчуцької ОДПІ та голови Державної податкової адміністрації в Полтавській області, однак скарги залишено без задоволення, податкове повідомлення - без змін. Вважають, що податкове повідомлення виписано незаконно, оскільки позивачка не є учасником колективного сільськогосподарського підприємства.
Представники відповідача в судовому засіданні позовними вимогами не погодились, при цьому вказали, що оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якою встановлено кілька ставок для оподаткування доходів, отриманих платником податку внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, немайнових прав. Ставка оподаткування встановлюється залежно від об'єкта спадщини та ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем. ОСОБА_1 подала до Кременчуцької ОДПІ декларацію про доходи, одержані нею з 1 січня по 31 грудня 2005 року, як за основним місцем роботи, та і в інших підприємствах та організаціях. Згідно декларації, сума нарахованого доходу за основним місцем роботи складає 9190, 25 грн., утримано податку - 1135, 89 грн. Доходи, одержані не за місцем основної роботи, відображені в декларації в сумі 97273, 07 грн. (спадщина: житловий будинок - 26426 грн., земельна частка (пай) - 40971, 97 грн., майновий пай - 15058 грн., грошові заощадження - 14817, 10 грн.), податок з яких утримано в розмірі 2698, 40 грн. Кременчуцькою ОДПІ, згідно поданої декларації, здійснено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту. За результатами такого розрахунку підлягає сплаті до бюджету 8024, 75 грн. На підставі цього розрахунку Кременчуцькою ОДПІ позивачці виписане податкове повідомлення про обов'язок сплатити податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Вважають, що оскільки ОСОБА_1 у 2005 році одержано у спадщину земельний сертифікат (майнове право, яке з метою оподаткування розглядається як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним право), а не державний акт на право власності на землю, то вона в поданій до податкової інспекції за місцем своєї податкової адреси річній декларації, в якій зазначила вартість такого успадкованого земельного сертифіката, повинна сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 %.
Суд, вислухавши позивачку, її представника, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані докази приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 27.12.2005 року державним нотаріусом Котелевської державної нотаріальної контори Ковпак В.І., спадкоємицею майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дочка ОСОБА_1 (позивачка).
Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з:
· права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» Котелевського району Полтавської області, у розмірі 4, 11 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка надана для сільськогосподарського використання та належала померлому на підставі сертифікату на право на земельну часту (пай) НОМЕР_2, виданого Котелевською райдержадміністрацією 22.09.1997 року та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № НОМЕР_3. Грошова оцінка права на земельну частку (пай) у землі становить 40971, 97 грн.;
· майнового паю в розмірі 15058, 00 грн., який перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» с.Ковалеве Котелевського району Полтавської області, що належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай НОМЕР_4;
· грошових заощаджень з відповідними процентами та компенсаціями, що знаходяться в НОМЕР_6 АДРЕСА_1 філії-Котелевське відділення № 6263 ВАТ «Державний ощадний банк» Котелевського району Полтавської області, по основному рахунку № НОМЕР_5 та компенсаційному рахунку № НОМЕР_7.
10.07.2006 року Кременчуцькою ОДПІ на ім'я позивачки виписано податкове повідомлення № НОМЕР_8, згідно з яким їй необхідно сплатити податкове зобов'язання в сумі 8024 грн.75 коп.
Попередньо позивачкою до Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції було оскаржено податкове повідомлення від 03.05.2006 року № НОМЕР_9 про визначену до сплати суму податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8024, 75 грн.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги начальника Кременчуцької ОДПІ Лазька A.M. НОМЕР_10 №НОМЕР_11 податкове повідомлення від 03.05.2006 року № НОМЕР_9 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішенням про результати розгляду скарги голови Державної податкової адміністрації у Полтавській області Вертелецького В.М. НОМЕР_12 податкове повідомлення від 03.05.2006 року № НОМЕР_9, а також рішення Кременчуцької ОДПІ НОМЕР_10 №НОМЕР_11, прийняте за розглядом первинної скарги - залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, що передбачено ст. 1258 ЦК України.
Статтею 1261 ЦК України, встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Згідно до ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Отже, позивачка, яка за законом є спадкоємицею першої черги після померлого батька, прийняла спадщину, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, майнового паю в розмірі 15058, 00 грн., які перебувають у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» с. Ковалеве Котелевського району Полтавської області, та грошових заощаджень з відповідними процентами та компенсаціями, про що їй, у відповідності до вимог глави 89 ЦК України, видано Свідоцтво про право на спадщину за законом.
Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Котелевською райдержадміністрацією 22.09.1997 року та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № НОМЕР_3, ОСОБА_3, який є членом колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», отримав право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Світанок», розміром 5.66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). При цьому, в даному Сертифікаті прямо зазначено, що лише право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, спадкування, застави. При видачі громадянину державного акта на право приватної власності на
земельну ділянку цей сертифікат повертається до Котелевської районної державної адміністрації.
Відповідно до п. 16, 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Стаття 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачає, що спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом мають право на земельну частку (пай).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.
Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Суд не може погодитися з посиланнями відповідача на те, що позивачкою в спадщину отримано корпоративні права спадкодавця з наступних підстав.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначена термін корпоративні права, як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до ст.ст.7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. При цьому, в ст.9 вказаного Закону прямо вказано, що пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Згідно наданих письмових доказів, спадкодавець - ОСОБА_3 помер, будучи членом колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок».
Відповідно до ч.І ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до ч.4 ст. 166 ЦК України у разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу. Так, судом встановлено, що згідно зі Статутом колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», членство в кооперативі припиняється у разі смерті члена кооперативу, при цьому не передбачено спадкування членства в підприємстві.
Отже, з наданих письмових доказів вбачається, що позивачка не є членом КСП «Світанок», що також підтверджується її поясненнями в судовому засіданні, оскільки нею на підставі ст. 1261 ЦК України отримано право на спадщину, до складу якої входить лише майновий пай спадкодавця, який перебуває у колективній власності КСП «Світанок», і який має бути їй виплачено.
Таким чином, позивачка, яка є спадкоємницею майна ОСОБА_3 за законом першої черги, отримала в спадщину право на земельну частку (пай) у землі, майновий пай в розмірі 15058, 00 грн., які перебувають у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок» С.Ковалеве Котелевського району Полтавської області, та грошові заощадження з відповідними процентами та компенсаціями. Дані права у відповідності до Цивільного кодексу України та з врахуванням викладених вище обставин є майновими правами спадкодавця.
Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: а) об'єкт нерухомого майна; б)об'єкт рухомого майна; в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею; г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу; д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Згідно з п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами, внесеними Законом України N 2505-IV від 25.03.2005 р.) об'єкти спадщини при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення оподатковуються: а) за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б" пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення; б) за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, до суми коштів, яка не перевищує суму, що дорівнює стократному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя; в) за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості власності, визначеної у підпункті "г" пункту 13.1 цієї статті, що успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя; вартості власності, визначеної у підпункті "в" пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення; суми перевищення коштів над сумою стократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на початок року, в якому така спадщина успадковується членом сім"ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя.
Пунктом 7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено ставку податку в розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.
Відповідно до п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
Пунктом 7.4. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.
Відповідно до п.22.3. ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1. статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
З 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати становить 262 гривні на місяць, що визначено ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».
Таким чином, згідно з декларацією про доходи, одержані ОСОБА_1 в період з 1 січня по 31 грудня 2005 року, позивачкою вірно оподатковано доходи, отримані не за основним місцем роботи, у вигляді спадщини, а тому взагалі відсутня сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету.
Тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись ст.ст.7, 11, 71, 159-163 КАС України, ст.ст.ЮО, 166, 1216, 1217, 1218, 1219, 1222, 1226, 1228, 1258, 1261 ЦК України, ст.ст.125, 126, п.16, 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п.1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.7, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ст.ст.7, 13, 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.83 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2005 рік», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання податкового повідомлення недійсним - задовольнити.
Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції в Полтавській області № НОМЕР_1- визнати недійсним.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.