ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Київ справа № П/800/141/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

Кравцова О.В.,

Смоковича М.І.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання Авдошин М.С.,

за участю:

представника позивача -Веселовського П.І., Лаптієва А.М.,

представника відповідача -ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України справу за адміністративним позовом Голови Верховної Ради України Рибака Володимира Васильовича до народного депутата України ОСОБА_10 про дострокове припинення повноважень народного депутата України, -

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2013 року Голова Верховної Ради України, користуючись повноваженнями, передбаченими статтею 223 Закону України від 10 лютого 2012 року № 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України", звернувся до суду з адміністративним позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_10 у зв'язку із здійсненням ним діяльності, несумісної зі статусом народного депутата України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, будучи 28 жовтня 2012 року обраним народним депутатом України по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу від політичної партії Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", прийнявши Присягу народного депутата України, та розпорядженням Голови Верховної Ради України від 13 грудня 2012 року №1548 зарахованим на роботу до Верховної Ради України для здійснення депутатських повноважень на постійній основі з 12 грудня 2012 року, по теперішній час не вжив передбачених чинним законодавством заходів щодо зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, хоча така діяльність є несумісною з діяльністю народного депутата. При цьому ОСОБА_10 допускає порушення Конституції та законів України, зокрема: статті 78 Основного Закону, статті 3 Закону України "Про статус народного депутата України", статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

У судовому засіданні представники позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримали та пояснили, що Комітетом Верховної Ради України, Головою парламенту не допущено жодних порушень чинного законодавства при наданні висновку та зверненні до суду щодо припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_10, в тому числі умов та порядку, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про Регламент Верховної Ради України". Пояснили, що народний депутат ОСОБА_10 займався адвокатською діяльністю - був захисником у кримінальній справі.

Представники відповідача проти позову заперечили. Суду пояснили, що ОСОБА_10 адвокатською діяльністю з 2008 року не займається, а тому порушень щодо несумісності депутатського мандата не допускав. Зазначений факт підтверджують тим, що відповідач у органах податкової служби як підприємець не зареєстрований, робоче місце адвоката у нього відсутнє, договори про надання правової допомоги ним не укладалися. Вважають, що Комітетом Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, спікером парламенту порушено вимоги законодавства при розгляді питання дострокового припинення повноважень відповідача як народного депутата.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до Конституції України, Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року №2790-ХІІ (далі - Закон №2790-ХІІ) народний депутат України як представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатської каденції здійснювати повноваження, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у частині третій статті 78 Основного Закону України, статтях 6, 24 Закону №2790-ХІІ, народний депутат не лише має права, встановлені чинним законодавством, а й обов'язки, в тому числі, він зобов'язаний дбати про благо України і добробут Українського народу, додержуватись положень Конституції та законів України, присяги народного депутата України, вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, встановленими законом.

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата встановлені статтею 3 Закону №2790-ХІІ. Згідно з пунктом 5 частини першої цієї статті народний депутат не має права залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатись адвокатською діяльністю.

Несумісність депутатського мандата із зайняттям адвокатською діяльністю, передбачена й статтею 7 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " (далі - Закон №5076-VI), відповідно до якої несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - Закон №3206- VI); військова або альтернативна (невійськова) служба; нотаріальна діяльність; судово-експертна діяльність. При цьому в законі зазначено, що в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях неодноразово наголошував про недопустимість сумісництва депутатського мандата з іншими видами діяльності. Зокрема, в Рішенні по справі № 1-5/2008 від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що несумісність зумовлена природою відповідного представництва, участю депутата у здійсненні законодавчої влади, політичним характером його діяльності тощо. Вимога щодо несумісності є складовою статусу народного депутата України, однією з ознак його мандата, яка полягає у встановленні безпосередньої заборони поєднання мандата народного депутата України з роботою на іншій посаді. Недотримання цієї вимоги є порушенням частини другої статті 78 Конституції України.

У Рішенні № 6-рп/2012 від 13 березня 2012 року вказано: "Конституцією та законами України для посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування встановлені певні правила поведінки, у тому числі й окремі обмеження щодо їх позаслужбової діяльності. Такі обмеження є конституційно обґрунтованими, оскільки деякі види діяльності цих осіб за межами їх служби об'єктивно можуть зумовити ситуацію, несумісну з належним виконанням ними службових обов'язків через виникнення конфлікту інтересів, який за абзацом четвертим статті 1 Закону № 3206- VI визначається як суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Держава запроваджує правові механізми, які запобігають конфлікту інтересів або забезпечують його врегулювання в разі виникнення".

При офіційному тлумаченні статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України Конституційний Суд України наголосив, що стаття 78 Конституції України, яка встановлює обмеження на поєднання депутатського мандату з іншими видами діяльності, не дає повного переліку цих видів діяльності, виділяючи серед них тільки два - поєднання депутатського мандата з іншим представницьким мандатом чи з державною службою. Обмеження на поєднання депутатського мандату зі всіма іншими видами діяльності мають, згідно з цією статтею, встановлюватися законом (Рішенні Конституційного Суду України № 03/29-97 від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Судом встановлено, що 28 жовтня 2012 року ОСОБА_10 обрано народним депутатом України VII скликання. 12 грудня 2012 року він склав присягу народного депутата України та письмовою заявою дав згоду на здійснення повноважень народного депутата на постійній основі відповідно до статті 78 Конституції України, статті 1 Закону № 2790-ХІІ. При цьому, підписав попередження про встановлені законами України обмеження, заборони та вимоги, пов'язані з виконанням повноважень народного депутата України, зобов'язався дотримуватись їх. Згідно витягу із розпорядження Голови Верховної Ради України від 13 грудня 2012 року №1548 він зарахований з 12 грудня 2012 року на роботу до Верховної Ради України VII скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України станом на 19 лютого 2013 року з дня зарахування до парламенту на постійній основі ОСОБА_10 не зупинив та не припинив право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно повідомлення органів досудового розслідування та наданих ними письмових доказів, відповідач протягом року брав участь у якості захисника в досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру судових розслідувань за №420120000000000006 від 21 листопада 2012 року. З постанови слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року випливає, що ОСОБА_10 06 лютого, 07 лютого, та 13 лютого 2013 року був учасником сторони захисту в судовому засіданні. Приймав участь він і в допиті ряду свідків під час досудового розслідування у судовому засіданні в порядку статті 225 КПК України. Даний факт не заперечується сторонами та підтверджується відомостями Генеральної прокуратури України від 06 березня 2012 року №17/2-34556-12.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_10, будучи народним депутатом, виконував функції захисника у кримінальному провадженні.

Визначення адвокатської діяльності наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону №5076-VI, відповідно до якого адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Під захистом, згідно пункту 5 частини першої цієї статті, розуміється вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

19 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі -КПК України), у статті 45 якого зазначено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Крім того, згідно до пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України особи, які на день набрання чинності цим Кодексом беруть участь у кримінальному провадженні в якості захисників і не мають статусу адвоката, продовжують здійснювати повноваження захисника в такому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а також судового провадження у судах першої, апеляційної, касаційної інстанції та Верховному Суді України.

Системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що положення цього пункту поширюються лише на захисників, якими є особи, що не мають статусу адвоката. Що ж стосується інших захисників, то ними можуть бути лише адвокати.

З урахуванням зазначених норм, які перебувають у логічному зв'язку між собою можливість здійснення функцій захисника безпосередньо пов'язана із статусом адвоката.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що народний депутат ОСОБА_10, виконуючи функції захисника у кримінальному провадженні, не зупинивши та не припинивши право на адвокатську діяльність, займався адвокатською діяльністю.

Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України за конституційним зверненням ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 КПК України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 грудня 2000 року, як на юридичну підставу здійснювати функції захисника відповідно до чинного КПК України, є безпідставні. Суд звертає увагу й на те, що у зазначеній справі тлумачення надавалося статті 59 Конституції України та статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, який втратив чинність.

Частиною другою статті 7 Закону №5076-VІ визначено, що у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності. Суд також звертає увагу на те, що закріплений в статті 3 перехідних положеннях цього Закону дев'яносто денний строк з дня набрання чинності цим Законом, протягом якого адвокати, які на день набрання чинності цим Законом, обіймали посади або здійснювали діяльність несумісну з діяльністю адвоката відповідно до частини першої статті 7 цього Закону, мали право письмово повідомити кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності, сплинув.

ОСОБА_10 зазначені вимоги Закону не виконав і з відповідною заявою у визначений строк до уповноваженого органу про зупинення адвокатської діяльності не звернувся.

Відповідно до позиції, викладеної у Рішенні Конституційного суду України у справі щодо сумісності посад народного депутата України і члена Кабінету Міністрів України від 4 липня 2002 року № 1-24/2002, будь-яка робота, яка здійснюється "на постійній основі", виключає її поєднання з певними посадами.

У зв'язку з порушенням законодавства про несумісність депутатського мандата з адвокатською діяльністю 19 лютого 2013 року народним депутатом України ОСОБА_12 направлено до Голови Верховної Ради України, Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України депутатське звернення щодо порушення народним депутатом України ОСОБА_10 вимог Конституції, законів України стосовно несумісності депутатського мандати з іншими видами діяльності. В цьому зверненні зазначалось, що відповідач, незважаючи на набуття ним повноважень народного депутата України, продовжує займатись адвокатською діяльністю. За офіційною інформацією, наданою Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, станом на 19 лютого 2013 року він не подав жодних заяв щодо зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, чим не виконав вимоги щодо обов'язкового повідомлення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несу місництва.

Враховуючи, що відповідно до законодавства, вказане питання попередньо має стати предметом розгляду профільного Комітету Верховної Ради України, народний депутат України ОСОБА_12 просив дати доручення вищезгаданому Комітету розглянути питання щодо порушення народним депутатом України ОСОБА_10 вимог Конституції та законів України стосовно несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності та надати відповідний висновок Голові Верховної Ради України. Головою Верховної Ради України таке доручення було надано.

Висновком Комітету №04-34/7-429 від 27 лютого 2013 року запропоновано Голові Верховної Ради звернутися до суду з позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_10 за невиконання вимог щодо несумісності.

Суд, виходячи з вище згаданих і досліджених доказів, не знаходить підстав вважати дії та рішення Комітету, Голови Верховної Ради такими, що суперечать закону.

Так, відповідно до частини четвертої статті 81 Конституції України у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Згідно частини другої статті 5 Закону України №5076-VI у випадку невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Комітет, до компетенції якого входять питання депутатської етики, розглядає відповідні матеріали і подає висновок Голові Верховної Ради України, який у десятиденний строк звертається до суду або повертає матеріали комітету з обґрунтуванням відмови у зверненні до суду.

Саме у такий спосіб і в межах повноважень, передбачених Конституцією, законами України діяли парламентський комітет та Голова Верховної Ради.

З цього приводу слід зазначити, Конституційний Суд України в Рішенні по справі № 1-5/2008 від 29 січня 2008 року (№ 2-рп/2008) вказав, що у разі ігнорування особою конституційних положень щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності дострокове припинення повноважень має відбуватися лише у той спосіб, який визначено в частині четвертій статті 81 Конституції України, та в порядку, встановленому у відповідних нормах законів, що конкретизують цей припис Конституції України. Суттю розв'язання конфліктних ситуацій є позбавлення особи саме повноважень народного депутата України. Запровадження іншого способу суперечить зазначеним положенням Конституції України. Конституційний Суд України в цьому Рішенні також зазначає, що у разі виникнення колізії щодо несумісності перебування особи на посаді народного депутата України із зайняттям іншими видами діяльності, мають бути застосовані положення частини четвертої статті 81 Конституції України. На виконання цієї конституційної норми законодавець у певних законах вже передбачив спосіб вирішення такої колізії: у судовому порядку шляхом припинення реалізації саме права на участь у представницьких органах державної влади. Тобто - примусове позбавлення особи повноважень народного депутата України.

Подання заяви ОСОБА_10 про припинення права на зайняття адвокатською діяльністю від 21 лютого 2013 року на адресу Ради адвокатів Львівської області не спростовує факту зайняття його адвокатською діяльністю. Як зазначалось вище, відповідно до перехідних положень Закону №5076-VI ОСОБА_13 як народний депутата України і адвокат одночасно, у строк 90 днів з моменту набрання чинності названого закону, тобто з 15 серпня 2012 року, повинен був письмово повідомити кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності, однак цього зроблено не було.

При цьому Верховною Радою України та її посадовою особою конституційні права відповідача як громадянина та народного депутата України не порушуються. Відповідно до частини п'ятої статті 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованій Україною, "Кожна Держава-учасниця прагне, у належних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, запроваджувати заходи й системи, які зобов'язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації, interalia, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції, активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв'язку з якими може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб".

Частиною шостою статті 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції 2003 року, ратифікованій Україною, передбачено, що "Кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, дисциплінарних або інших заходів стосовно державних посадових осіб, які порушують кодекси або стандарти, установлені згідно із цією статтею".

З огляду на викладене, Суд також звертає увагу на принцип пропорційності, який закріплений в частині 2 статті 3 КАСУ та кореспондує прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), полягає у забезпеченні рівноваги між правами окремого індивіда та суспільними або державними інтересами; наскільки засоби захисту інтересів одних осіб не порушують права інших і є пропорційними до досягнення легітимної мети. Так, як зазначено в рішенні ЄСПЛ "Сьорінг проти Сполученого Королівства", "в основі всієї Конвенції лежить пошук справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами щодо захисту основних прав індивіда".

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, у рішенні "Брумареску проти Румунії", принцип правової визначеності є одним з ключових елементів принципу верховенства права. В той же час, ключовим елементом принципу верховенства права є принцип обґрунтованих очікувань.

Виходячи з принципу обґрунтованих очікувань, та враховуючи, що ОСОБА_10, будучи кандидатом в народні депутати України підписав зобов'язання: 12 грудня 2012 року - добровільно прийняв присягу народного депутата; добровільно написав заяву, якою дав згоду на здійснення повноважень народного депутата України на постійній основі; добровільно підписав попередження про встановлені законами України обмеження, заборони та вимоги, пов'язані з виконанням повноважень народного депутата України, в якому зазначив, що зобов'язується дотримуватись обмежень, не порушувати заборони та виконувати вимоги, встановлені зазначеними законами, слідує, що відповідач має обґрунтовані очікування, що відносно нього як народного депутата України будуть вжиті передбачені Конституцією України, Законом України "Про статус народного депутата України", Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" заходи щодо примусового припинення його повноважень.

Частиною четвертою статті 81 Конституції України встановлено, що у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів проходить до висновку, що викладені в позовній заяві обставини є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 18, 159 - 163, 180 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Голови Верховної Ради України Рибака Володимира Васильовича до народного депутата України ОСОБА_10 про дострокове припинення повноважень народного депутата України - задовольнити.

Достроково припинити повноваження народного депутата України ОСОБА_10 з 06 березня 2013 року.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Судді: