донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

  21.06.2006 р.                                                                        справа №  16/436

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2005року позивач,  Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Скло” в формі Товариства з обмеженою відповідальністю  звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача Приватного підприємства „Инсайдер” м.Донецьк заборгованості у розмірі 28251грн.36коп.

Рішенням від 31 березня 2006року господарський суд Донецької області (суддя Манжур В.В.) у задоволені позовних вимог відмовив у зв'язку з недоведеністю.

Позивач з прийнятим рішенням не згоден, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимоги заявник скарги посилається, на те, що  судом першої інстанції при винесені рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи і висновки суду не відповідають обставинам.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006, у зв'язку з перебуванням судді Шевкової Т.А. у черговій відпустці, для розгляду господарської справи утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий –Дзюба О.М., судді  Діброва Г.І., Стойка О.В.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази,  судова колегія дійшла висновку  про відсутність правових підстав для задоволення  апеляційної скарги, виходячи з такого:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.  Зокрема, відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Кодексу підставами для виникнення цивільних прав і обов’язків є договори та інші правочини.

Як вбачається із позовної заяви, позивач стверджує, що згідно видаткової накладної  №732 від 25.11.2004року Приватне підприємство „Инсайдер” м.Донецьк (відповідач) отримало від Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Скло” в формі товариства з обмеженою відповідальністю м.Мерефа  Харківська область (позивач)  138,365тонн склобою за ціною  170,15грн. за 1 тону, на загальну суму 28251грн.36коп. і вважає доказом отримання склобою  довіреність  ЯИФ №198703 від 25.11.2004року (а.с.7,8).

У відповідності до вимог ст.530 Цивільного кодексу України,  позивачем  була пред'явлення вимога про сплату боргу, що підтверджується  листом №710 від 06.09.2005року. (а.с.19).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції неоднарозово були витребувані у порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України докази вивезення склобою відповідачем, оскільки для перевезення такого склобою у кількості 138,365тонн, визначеного у видатковій накладній, необхідно було би використати або 2 залізничних вагона або 9 вантажних автомашин.

Як вбачається із матеріалів справи,  судом першої інстанції був зроблений запит до Південно-західної залізниці про замовлення або не замовлення  в 2004році приватним підприємством „Інсайдер” двох залізничних вагонів на перевезення вантажу від Товариства  з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Скло” та фактичне надання або ненадання у 2004році приватному підприємству „Інсайдер” двох залізничних вагонів на адресу заводу Товариства з обмеженою відповідальністю „Скло” (а.с.30,33,34) на який була надана відповідь, лист південної залізниці від 09.03.2006року № НЮ-21/330, яким підтверджено, що у 2004року  Приватним підприємством „Інсайдер” не замовлялися залізничні вагони для перевезення склобою (а.с.42). Крім того, доказів вивезення склобою автотранспортом відповідача позивачем також не надано.

Господарським судом правомірно  не прийнято в якості доказу видаткову накладну №732 від 25.11.2004року, оскільки в накладній відсутні дані хто саме відпускав вантаж, що є порушенням статті 9 Закону України „Про бухгалтерський обсяг та фінансову звітність в Україні” яким передбачено, що первинні документи повинні мати такі реквізити: а саме: посади осіб; відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий  підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ствердження позивача, що накладна підписана керівником „відпуск дозволено” не приймається до уваги,  оскільки цей підпис свідчить про дозвіл  здійснення господарської операції, але не про факт здійснення господарської операції щодо відпуску товару. Як вбачається із накладної,  фактичного отпуску продукції не було, оскільки відсутній підпис матеріально-відповідальної особи про відпуску товару (а.с.7).

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. В даному випадку, позивач не довів наявність боргу у відповідач саме за видатковою накладною №732 від 25.11.2004року, яка є підставою заявлених ним вимог.

Враховуючи викладене,  судова колегія вважає, що  рішення господарським судом прийняте відповідно до матеріалів справи та діючому законодавству, тому правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що  рішення господарського суду Донецької області від  31 березня 2006року у справі №16/436 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.

Витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги  по справі у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Скло” в формі товариства з обмеженою відповідальністю м.Мерефа  Харківська область на рішення господарського суду Донецької області від 31 березня 2006року у справі №16/436 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області 31 березня 2006року у справі №16/436 залишити без змін.

Головуючий          О.М.  Дзюба

Судді:          Г.І.  Діброва

          О.В.  Стойка

                              Надруковано: 5 прим.

                              1. позивачу

                              2. відповідачу

                              3 у справу

                              4 господарському суду

                              5. апеляційному суду