Справа №2-6872/09 13.01.2010 13.01.2010 13.01.2010

Провадження №22ц-58/10

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Паліюка В.П.,

суддів Славгородської Н.П., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,

без участі сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ТОВ «Укрпромбанк»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2009 р., ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк» (далі – Банк) про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, процентів за користування грошовими коштами та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В червні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Банку про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, процентів за користування грошовими коштами та моральної шкоди.

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що 20 січня 2009 р. уклала з відповідачем договір банківського вкладу №1002/0306903001436001 (вклад «Казкова карта») в сумі 10 000 грн. строком на 33 дні з процентною ставкою 23% річних. Проте по закінченні строку дії договору в поверненні вкладу їй було відмовлено Банком, посилаючись на відсутність коштів. В зв’язку з чим, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача 10 000 грн. заборгованості за вкладом та 781 грн. процентів за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору.

ОСОБА_1 також зазначала, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинена моральна шкода, компенсацію якої вона оцінила в 2500 грн., і яку просила стягнути з відповідача.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2009 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути на користь з Банку 10 000 грн. боргу по банківському вкладу та 168 грн. в рахунок 3% річних від простроченої суми зобов’язання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні її позовних вимог про стягнення заборгованості за банківським вкладом та в стягненні відсотків за користування грошовими коштами. При цьому представник відповідача посилається на незаконність рішення в оскаржуваній частині, оскільки, на його думку, суд неповно з’ясував обставини справи, а також допустив порушення норм законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, якими врегульовані спірні правовідносини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2009 р. ОСОБА_1 уклала з відповідачем договір банківського вкладу №1002/0306903001436001 (вклад «Казкова карта») в сумі 10 000 грн. строком на 33 дні з процентною ставкою 23% річних. По закінченню дії договору позивачка звернулася до відповідача з письмовою заявою про повернення вкладу. Проте відповідач відмовив в задоволенні їй в задоволенні заяви, посилаючись на введення в Банку тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21 січня 2009 р. по 21 липня 2009 р.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідач порушив умови договору, а тому обгрунтовано зобов’язав останнього повернути позивачці грошові кошти в розмірі 10 000 грн., а також 168 грн. 10 коп. в рахунок 3% річних за порушення виконання грошового зобов’язання. Такий висновок суду відповідає умовам договору і положенням ст. ст. 526, 625,1058,1060 ЦК.

Доводи Банку про те, що повернення банківського вкладу заборонено постановою Національного Банку України від 21 січня 2009 р. про введення в Банку тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, не спростовують висновків суду, оскільки цей нормативний акт суперечить умовам даної угоди.

Посилання відповідача на незаконність стягнення на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК 3% річних за прострочення зобов’язання є помилковими. Статтею 607 ЦК передбачено, що боржник не несе відповідальності, а зобов’язання припиняється у зв’язку з неможливістю його виконання в силу обставини, за яку жодна із сторін не відповідає. Разом з тим, ч. 1 ст. 625 ЦК як виняток встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання незалежно від його вини в виникненні такої неможливості.

Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням положень матеріального права і вимог цивільного процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Український промисловий банк» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Судді