Категорія №5.2.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1200/2012
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,
при секретарі: Лушниковій О.С.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2,
представник відповідача: не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 митниці, ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення надмір сплаченого мита та ПДВ у розмірі 18600,72 грн.,
ВСТАНОВИВ:
02 лютого 2012 року фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_1 митниці (далі – відповідач №1) та ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Луганській області (далі – відповідач №2) в якому просив:
- визнати дії ОСОБА_1 митниці неправомірними та противоправними з відмови у прийнятті декларації митної вартості №702110001/2011/004496 від 15.11.2011 року та у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №70211001/1/00122 від 21.11.2011 року;
- визнати картку відмови в прийнятті митної декларації №70211001/1/00122 від 21.11.2011 року – недійсною;
- визнати рішення про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002103/2 від 21.11.2011 року – недійсним;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Луганській області на користь ФОП ОСОБА_3 надміру сплачене мито та ПДВ у розмірі 18600,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.06.2011 року між позивачем та компанією «XI’AN HAITU TRADING Co., Ltd» був укладений зовнішньоекономічний контракт №100611. Відповідно до предмету зазначеного контракту продавець зобов’язаний передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов’язаний прийняти та сплатити кошти за цю продукцію. Згідно контракту продавець передає, а покупець приймає та сплачує за рукавички з одностороннім шкіряним покриттям у кількості 20000 пар, за ціною 0,59 дол. США/пара, на загальну вартість 11800 дол. США. 15.11.2011 року позивачем до ОСОБА_1 митниці було подано пакет документів необхідний для митного оформлення товарів по зовнішньоекономічному контракту №100611. В декларації митної вартості товару №702110001/2011/004496 на товар зазначена ціна 0,59 дол. США/пара. Зазначена ціна повністю відповідає супровідним документам до зовнішньоекономічному контракту №100611. 21.11.2011 року ОСОБА_1 митниця відмовила в прийнятті декларації митної вартості №702110001/2011/004496, в підтвердження чого надала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №70211001/1/00122 від 21.11.2011 року. В обґрунтування відмови відповідачем було зазначено про неподання додаткових документів згідно з вимогами статті 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766. 21.11.2011 року позивачем отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до декларації митної вартості № 702110001/2011/004496 від 15.11.2011 року. Даним рішенням відділ контролю митної вартості відповідача самостійно визначив митну вартість товару, що ввозиться та встановив її на рівні 19800 дол. США, тобто 0,99 дол. США/пара. З прийнятим рішенням позивач не згоден, з огляду на таке.
На виконання вимоги митного органу про надання додаткових документів на підтвердження вартості товару позивачем не надано додаткові документи у зв’язку з їх відсутністю. Позивач вважає, що всі документи були пред’явлені як необхідні для визначення митної вартості товару по першому методу. Таким чином, відповідач безпідставно відмовив в прийнятті митної декларації з підстав відсутності інформації щодо вартості товару. Відповідач не послався на обставини, які виключають використання першого методу. Перелік документів, визначених п.11 Порядку № 1766 не є вичерпним та таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов’язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору. Вимоги положення Порядку № 1766 не передбачають, що митний орган у разі неподання документів зобов’язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосовував декларант.
Крім того, позивач зазначив, що суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовують вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. Позивач вважає, що надані контракти, платіжні та інші документи є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом. Таким чином, відмова митного органу в прийнятті митної декларації з визначенням митної вартості товару по першому методу є неправомірною та незаконною. На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій представник позивача просив:
- визнати дії ОСОБА_1 митниці неправомірними та протиправними з відмови у прийнятті декларації митної вартості № 702110001/2011/004496 від 15.11.2011 та у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70211001/1/00122 від 21.11.2011;
- визнати картку відмови в прийнятті митної декларації № 70211001/1/00122 від 21.11.2011 –недійсною;
- визнати рішення про визначення митної вартості товарів № 702000006/2011/002103/2 від 21.11.2011 – недійсним;
- стягнути з Державного бюджету України через головне управління державного казначейства України в Луганській області на користь ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, 94500, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Петровського, 77, рахунок № 260013212000 в ПуАТ “Себ-Банк”м. Київ, МФО 300175) надмірно сплачене мито та ПДВ у розмірі 16018, 77 грн. (а.с.62-63). Крім того, у судовому засіданні 14.03.2011 представником позивача було подано письмові пояснення, у яких представником позивача додатково зазначено, що основним доказом ОСОБА_1 митниці, на якому ґрунтуються всі заперечення, це витяг з мережі Інтернет стосовно цін сировини (бавовна). Згідно цього витягу ціна бавовни на ринку Китаю складає 4689 дол./США за тону бавовни. Однак позивач зазначає, що весь цей витяг містить інформацію стосовно ціни за сировину у листопаді 2011 року, але договір був укладений 10 червня 2011 року, сплата за товар та його доставка здійснювались в серпні 2011 року, тобто ціни на сировину в листопаді 2011 року ніяким чином не стосувалися ціни товару (а.с.112-114). Крім того, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 митниця в оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості товарів зазначила, що “враховуючи інформацію з мережі Інтернет щодо вартості товару та сировини (бавовни), яка перевищує надану декларантом цінову інформацію ”. Згідно Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 № 602 визначено джерело інформації під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень, таке джерело як мережа Інтернет –відсутнє.
Позивача у судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 митниці в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. У минулих судових засіданнях надав письмові заперечення на позов, які обґрунтував тим, що митний орган, згідно статті 265 Митного Кодексу України, здійснює контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Обов’язок підтвердження заявленого рівня митної вартості шляхом подання необхідних документів покладається на декларанта. На дотримання вимог Порядку контролю № 339 та Порядку роботи № 602 посадовою особою ОСОБА_1 митниці при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості проведені відповідні заходи, за якими встановлено, що згідно інформації про рівні митної ватрості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (п.2.2. Порядку контролю – 339), рівень митної вартості рукавичок бавовняних з Китпю складає 0,99-21,76 дол./США за пару, що значно перевищує заявлений декларантом рівень ціни 0,65 дол./США за пару. Також відповідач зазначає, що при проведенні заходів, передбачених ст..265 Митного кодексу, при перевірці відповідності цін на товар та сировину, з якого його виготовлено, визначено, що згідно інформації про ціну на основну сировину (бавовну), її вартість на ринку Китаю складає 4, 7 дол./США за кг (4689 дол./США за кг). У зв’язку з вищевикладеним, у відповідності до п.11 Порядку декларування № 1766, посадовою особою митного органу були запрошені додаткові документи, про що зроблений відповідний запис на декларації митної вартості та відмітка декларанта про ознайомлення, а саме: митну декларацію країни експорту (Китаю); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені експортними організаціями; інформацію зовнішньо-торгівельних та біржових організацій про вартість сировини з якої виготовлено товар; інші документи на бажання декларанта. Декларантом на запит митного органу надано лише митну декларацію країни експорту (Китаю), згідно якої ціна рукавичок складає 0,77 дол. США/пара на умовах поставки FOB-Шанхай, що більше ніж ціна інвойсу на відповідних умовах –0,59 дол. США/пара, що тільки підтверджує сумніви митного органу щодо достовірності ціни. В наданні інших запрошених документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та спростування сумнівів, декларантом було відмовлено, про що на декларації митної вартості № 702110001/2011/004496 декларантом зроблено відповідний запис. Враховуючи положення ст.264 Митого Кодексу України, відповідно до якої заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів які імпортуються, тобто за 1 методом, не можливо. За результатами проведеної консультації з декларантом, визначення митної вартості відповідно до ст.ст.268, 269 Митного Кодексу України не можливо, у зв’язку з тим, що інформації про ціну угоди рукавичок бавовняних з Китаю того самого виробника, що і оцінюваного товару, була відсутня як у митного органу так і у декларанта. Застосування 4 та 5 методів визначення митної вартості у відповідності до статей 271, 272, також, виявилось неможливим через ненадання декларантом інформації для застосування за цими методами. Таким чином, у зв’язку із неможливістю застосувати попередні методи, митну вартість зазначеного товару визначено за 6 резервним методом на підставі інформації про рівні митної вартості подібних рукавичок бавовняних з Китаю з вкрапленням ПВХ, але іншого виробника, митне оформлення яких здійснено по митній системі найближчим часом із розрахунку 0,99 дол. США/пара, тобто за мінімальним рівнем вартості, який містився у митного органу, про що складено відповідний документ, а саме винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 21.11.2011 № 702000006/2011/002103/2.
Представник відповідача ОСОБА_4 управління Державного казначейства України у Луганській області у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.42-43), у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що межі повноважень органів казначейства в частині повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362 “Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи”. Відповідно до зазначеного Порядку, митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п’яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної особи або ім’я фізичної особи –платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника –юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника –фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків. Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митними органами. На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення, та протягом п’яти робочих днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету. До теперішнього часу до головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість. Крім того, у письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив розглядати адміністративну справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 червня 2011 року між позивачем - фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та компанією «XI’AN HAITU TRADING Co., Ltd» (продавець) - був укладений міжнародний контракт купівлі-продажу товарів №100611, предметом якого являється купівля –продаж 20000 тисяч пар рукавичок з одностороннім шкіряним покриттям (а.с.11-14).
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 зазначеного контракту Продавець зобов'язався передати у власність Покупця: належну Продавцю продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цю продукцію, у порядку та умовах, передбачених даним контрактом.
Відповідно до розділу 2 вищезазначеного Контракту загальна ціна контракту на умовах поставки складає 11800,00 доларів США. Ціна продукціє включає в себе ціну процедури експортної очистки, упаковки, маркірування, а також ціну доставки в порт та загрузки на судно. Ціна є фіксованою на протязі усього строку дії контракту. Валютою контракту є долари США.
Весь вищезазначений товар був оплачений відповідно до виставлених рахунків на оплату та завезений на митну територію України, про що 15 листопада 2011 року була оформлена декларація митної вартості №702110001/2011/004496 (а.с.85-86).
Однак зі сторони відповідача ОСОБА_1 митниці, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 21.11.2011 року було відмовлено на підставі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №70211001/1/00122. В обґрунтування відмови відповідачем було зазначено про неподання додаткових документів згідно з вимогами статті 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (а.с.10).
21.11.2011 року відповідачем – ОСОБА_1 митницею було прийнято рішення №702000006/2011/002103/2 про визначення митної вартості товарів за 6 (резервним) методом із розрахунку 0,99 доларів США за пару.
Митним Кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (на цей час, це Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою КМУ від 20.12.06 № 1766).
Згідно приписів статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до положень цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінет Міністрів України від 09.04.2008 року № 339). Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відповідно до частини 2 статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
З аналізу положень Митного кодексу України випливає, що під фактами, які мають юридичне значення, слід розуміти факти переміщення та пропуску товарів через митний кордон України.
При цьому, виходячи зі змісту статті 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, такий контроль здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення:
- перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766;
- усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;
- митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;
2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:
- рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.
Згідно статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно частини 1 статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов’язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно частини 4 статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов’язаними між собою особами або хоч і є пов’язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Згідно статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Згідно статті 55 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є: 1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб’єкта господарювання.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач уклав контракт, в якому зафіксовані ціни на товар, що встановлено самостійно сторонами. Крім того, судом встановлено, що відповідно до статті 266 Митного кодексу України, за основу визначення митної вартості товару як основного методу, позивачем була взята ціна Контракту №100611 від 10 червня 2011 року. Позивачем ОСОБА_1 митниці разом із заявленими митними деклараціями буди надані платіжні доручення в іноземній валюті, в яких вказане призначення платежу - це виконання контракту №100611 від 10 червня 2011 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити митну вартість товару на підставі першого методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в Україну, оскільки в цих документах чітко зазначена ціна купівлі-продажу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що митним органом не вживалися заходи для можливості здійснення обміну наявною інформацією щодо вартості товару. Суд вважає, що стосовно визначення митної вартості за ціною договору імпортованого товару митний орган мав в наявності всі необхідні підстави, передбачені частиною 4 статі 267 Митного кодексу України, при цьому були відсутні обставини, передбачені п.п. «а», «б», «в» п. 1 ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору. Оскільки відповідачем не ставилися під сумнів достовірність контракту та платіжних документів щодо оплати згідно контракту відносно визначення митної вартості за ціною договору імпортованого товару та були в наявності підстави, передбачені частиною 4 статті 267 Митного кодексу України, при цьому були відсутні обставини, передбачені п.п. «а», «б», «в» п.1 ч.4 ст.267 Митного кодексу України, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору, у відповідача були в наявності об’єктивні та документально підтверджені данні, які піддаються обчисленню. При цьому, єдиною підставою для застосування шостого методу визначення митної вартості товару відповідачем заявлено наявність інформації, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, значно вищий, ніж рівень митної вартості товару, заявленої декларантом. Відповідачем не зазначено та не надано жодного доказу неправомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною договору.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснене, є лише формою контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а не обов’язковою підставою для застосування вищого рівня митної вартості ідентичного або подібного товару. Відповідачем не зазначено та не надано доказів наявності у нього інформації про вартість прямих витрат на виробництво цибулин тюльпанів, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів, які б свідчили про заниження ціни товару, зазначеної в контракті №100611 від 10.06.2011 року.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не мав обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості товару, а також у митного органу була відсутня потреба у підтвердженні заявленої позивачем митної вартості товарів, внаслідок чого у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткової інформації відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, – на підставі Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766.
Враховуючи те, що відносно спірних правовідносин у відповідності з нормами діючого законодавства була застосована довільна ціна товару, у зв’язку з чим, відповідно до п.7 ч.3 ст.273 Митного кодексу України у митного органа були відсутні будь-які повноваження для застосування цього методу при визначенні митної вартості товару.
Крім того, повернення надмірно сплачених платежів здійснюється відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про єдиний митний тариф» та відповідно до Наказу Державної Митної служби України та Державного Казначейства України № 611/147 від 20.07.2007 року «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи», відповідно до яких сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.
Відповідно до п.п.1 п.16 Постанова КМ України від 03.08.2011 року, №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» (далі - Порядок № 845) органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, окрім інших випадків, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів. Пунктом 19 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було надмірно сплачена сума до державного бюджету в загальному розмірі 16018,77 грн., в тому числі: митний збір та податок на додану вартість, яка підлягає поверненню позивачу.
На підставі вищевикладеного та аналізу зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог про визнання дії ОСОБА_1 митниці неправомірними та протиправними з відмови у прийнятті декларації митної вартості № 702110001/2011/004496 від 15.11.2011 та у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70211001/1/00122 від 21.11.2011; визнання картки відмови в прийнятті митної декларації № 70211001/1/00122 від 21.11.2011 –недійсною; визнання рішення про визначення митної вартості товарів № 702000006/2011/002103/2 від 21.11.2011 – недійсним; стягнення з Державного бюджету України на його користь надмірно сплаченого мита та ПДВ у розмірі 16018,77 грн., як цього вимагає частина 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також відповідає вимогам частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги – задовольнити.
Визнати дії ОСОБА_1 митниці неправомірними та противоправними з відмови у прийнятті декларації митної вартості №702110001/2011/004496 від 15.11.2011 року та у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №70211001/1/00122 від 21.11.2011 року.
Визнати картку відмови в прийнятті митної декларації №70211001/1/00122 від 21.11.2011 року – недійсною.
Визнати Рішення про визнання митої вартості товарів №702000006/2011/002103/2 від 21.11.2011 року – недійсним.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, 94500, Луганська область, місто Красний Луч, вул. Петровського, 77, рахунок №260013212000, ПуАТ «Себ-Банк», м. Київ, МФО 300175) надмірно сплаченого мито та ПДВ у розмірі 16018,77 грн.
Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України .
Повний текст постанови складено та підписано 30 березня 2012 року.
СуддяОСОБА_5