Справа №2-558/2007

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2007 року                                                                                                       м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого - судді Коверзнева В.О., при секретарях - Балаба О.А., Бабич В.Д.,

з участю:  представника позивача - Боричевського С.М., відповідача, його представника - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватінвест" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором доручення в розмірі 231858 грн 68 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року сторони уклали договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався укладати за дорученням позивача угоди купівлі-продажу товару третім особам. Відповідно до умов договору, відповідачу передано на реалізацію автомобільну техніку загальною вартістю 198761 грн, про що складено акт прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Позивач умови договору не виконав і не повернув кошти за реалізовану техніку, а тому згідно ст. 625 ЦК України, повинен сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, на загальну суму 231858 грн 68 коп.

З метою забезпечення позову ухвалою суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 року було накладено арешт на майно відповідача, в межах загальної суми боргу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і наполягав на задоволенні.

Відповідач позов не визнав. Він пояснив, що здійснював реалізацію автомобільної техніки за дорученням її власника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Оборонавтосервіс", а позивач техніку на реалізацію йому не передавав. У зв"зку з чим просив відмовити в задоволенні позову і стягнути з позивача 10000 грн у відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

2

ІНФОРМАЦІЯ_2 року сторони уклали договір НОМЕР_1 (далі по тексту - Договір, а.с. 7, 8), відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання укладати за дорученням позивача угоди купівлі-продажу товару третім особам. Згідно п. 1.2 Договору конкретні умови здійснення угод, кількість продукції, мінімальна ціна продажу, та інші вказівки позивача наводяться у додатках до Договору, які вважаються його невід'ємною частиною.

Представник позивача не виконав вимогу суду і не надав додатки до Договору, які визначають умови здійснення угод купівлі-продажу, мінімальну ціну продукції та вказівки щодо порядку її реалізації. Як убачається з пояснень його представника, перелік автомобільної техніки, переданої відповідачу на реалізацію та її вартість визначена у листі від ІНФОРМАЦІЯ_4 року НОМЕР_2, направленому відповідачу поштою (далі по тексту - Лист, а.с. 13, 14). Проте, останній заперечує отримання Листа, а позивач не довів його вручення.

У свою чергу відповідач стверджує, що зазначена у Листі техніка належала Державному підприємству Міністерства оборони України "Оборонавтосервіс" (далі по тексту - ДП) і реалізовувалася ним же. Вказане підтверджуються видатковими накладними з відмітками про сплату грошових коштів, заявами покупців автомобільної техніки, довіреностями (а.с. 43 - 109), а також листом (а.с. 154) про те, що ДП не передавало зазначену у Листі техніку позивачу.

Позивач вказані доводи не спростував і не надав жодного доказу, на підтвердження правомірності володіння зазначеною у Листі технікою та передачі її на реалізацію відповідачу, а з пред'явлених виписок з банківських рахунків, а також Додатку 1 до договору доручення, укладеного ним з ДП (а.с. 112 - 130) цього не вбачається, у зв'язку з тим, що зазначена в них автомобільна техніка не має номерів агрегатів (кузова, шасі, двигуна), року випуску, що унеможливлює її ідентифікацію з технікою, переліченою у Листі. Крім того, Лист не вважається додатком до Договору, оскільки викладені в ньому умови реалізації автомобільної техніки не узгоджені і не підписані відповідачем, що є обов'язковим атрибутом будь-якого додатку до договору.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позивач не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, суд не знаходить підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості.

Слід також зазначити, що згідно ст. 625 ЦК України, стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, можливо лише в разі невиконання грошового зобов'язання, і на спірні правовідносини положення даної статті не поширюються.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Квитанціями до прибуткового касового ордеру та угодою від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (а.с. 36, 149, 150, 153) підтверджується сплата відповідачем адвокату 10000 грн у відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, передбачено, що витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні на користь

3

якої ухвалено судове рішення виплачуються в сумі 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката.

Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено з 01.01.2007 року розмір мінімальної заробітної плати складає 400 грн на місяць.

Таким чином за 1 годину роботи представника відповідача - адвоката ОСОБА_2 підлягає оплаті 400 х 40% =160 грн.

Розгляд даної справи тривав 3 години. Враховуючи її складність суд вважає, що при належній кваліфікації адвокату достатньо для підготовки до участі у справі 7 годин. Перебування адвоката у відрядженні у місті Києві, тривалість якого врахована до розрахунку вартості послуг по справі не доведено. Таким чином, на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 160 х (3 + 7) = 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 79, 88, 154, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, суд

вирішив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватінвест" до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватінвест" на користь ОСОБА_1 1600 грн у відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката.

Арешт майна ОСОБА_1, в межах суми 231858 грн 68 коп., накладений ухвалою суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, зберігає чинність до набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо вона подається в строк, встановлений для подання заяви.