Справа №2-6977/07 13.01.2010 13.01.2010 13.01.2010
Провадження №22ц-80/10
Справа № 22 ц - 80/10 Головуючий у 1-й інстанції Кваша С.В.
Категорія 6 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1
У Х В А Л А
Іменем України
13 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Паліюка В.П.,
суддів: Буренкової К.О., Славгородської Н.П.,
при секретарі Голубкіній О.О.,
за участю: прокурора Круш Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2007 року
за позовом
ОСОБА_2 до виконавчого комітету Миколаївської
міської ради
про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
Позивачка зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2007 р. їй належить квартира АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 843 від 27 квітня 2007 р. їй дозволено переведення квартири у нежиле приміщення для розміщення салону–перукарні, але вона не дотрималась процедури оформлення переведення з жилого приміщення у нежиле та прийняття його в експлуатацію, визначене даним рішенням. Вона самочинно перепланувала квартиру у салон–перукарню, загальною площею 57,10 кв.м., основною площею 43,10 кв.м.
Посилаючись на те, що нею отримані узгодження відповідних міських служб, позивачка просила визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2007 р. позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 право власності на салон–перукарню літ. «А-3» по вул. Нікольській, 4 в м. Миколаєві, загальною площею 57,10 кв.м., основною площею 43,10 кв.м.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо належного відповідача, просив рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Вирішуючи спір за позовом ОСОБА_2 до виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, суд першої інстанції вважав, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 843 від 27 квітня 2007 р. позивачці, як приватному підприємцю, дозволено переведення належної їй квартири АДРЕСА_1 у нежиле приміщення для розміщення салону–перукарні.
Враховуючи, що даний спір стосується господарської діяльності та виник між приватним підприємцем ОСОБА_2 та юридичною особою - виконкомом Миколаївської міської ради, а тому дана справа підсудна господарському суду згідно ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, в ч. 1 ст. 376 ЦК України зазначено поняття самочинного будівництва, таким є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, які збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка без розроблення та узгодження проекту, без одержання дозволу на виконання ремонтно-будівельних робіт, самочинно переобладнала та перепланувала квартиру у салон–перукарню.
Таким чином, позивачка не здійснювала самочинного будівництво в розумінні ст. 376 ЦК України, а тому вирішення такого спору не входить в компетенцію суду.
На вказані обставини та норми закону суд першої інстанції не звернув уваги і розглянув спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2007 року скасувати та закрити провадження у даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді