АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 420 2009 року Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є.В.
Категорія ст.186 ч.3 КК України - Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
Іменем України
29 травня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Давиденка Е.В.
Суддів Кожевнікова О.В., Слєпухи О.Є. з участю прокурора Деряги Л.М.
представника потерпілого ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2.
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Ленінського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_2. на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2008 року
установила:
Цим вироком: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженець м. Ленськ Російської Федерації, росіянин, громадянин України, з неповною вищою освітою, студент Національного технічного університету ім.. Ю. Кондратюка, що не одружений, проживає вАДРЕСА_1 раніше судимий:
- 13.10.2006 року Київським районним судом м. Полтави за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки, -
засуджений:
- за ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст.357 ч.3 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5. призначено покарання 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 13.10.2006 року, та остаточно ОСОБА_5. призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком ОСОБА_5. визнаний винним та засуджений за грабіж та незаконне заволодіння двома паспортами та іншими важливими особистими документами, вчинені за наступних обставин.
07 липня 2007 року близько 22 годин ОСОБА_5. разом з ОСОБА_6., ОСОБА_7. та двома невстановленими слідством особами, з метою помсти за спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6., прибули у домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 де проживали ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10
На подвір'ї будинку ОСОБА_5. в ході суперечки з потерпілими, голосно та грубо висловлюючись почав вимагати гроші та документи, з метою заволодіння якими разом з потерпілим ОСОБА_10. повернувся до приміщення будинку. В кімнаті ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10., в присутності останнього, він продовжив вимагати гроші та документи і відкрито заволодів грошима ОСОБА_10. в сумі 5 грн., які лежали на столі, паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_8., в якому знаходились гроші в сумі 25 грн., що належали ОСОБА_8, паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_9, 2 довідками про присвоєння ідентифікаційного номера на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9., довідкою (замість військового квитка) на ім'я ОСОБА_8
В апеляції помічник прокурора Ленінського району м. Полтави вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при наявності суперечливих доказів, суд неналежним чином проаналізував у вироку та взяв до уваги одні докази, необґрунтовано відкинувши інші. Так, оцінюючи покази потерпілих надані ними в судовому засіданні, суд допустив істотні суперечності, а саме визнаючи покази потерпілих стабільними і такими, що підтверджують вину засудженого, в той же час суд вважає їх невідповідними в частині наявності у засудженого ножа та наявності у нього пістолета, або предмета схожого на пістолет. Вказане порушення привело до неправильного застосування кримінального закону в частині перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 зі ст. 187 ч.3 на ст. 186 ч.3 КК України та призначенню покарання, яке не відповідає тяжкості скоєного засудженим злочину. А тому помічник прокурора просив вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, за яким ОСОБА_5 засудити за ст.ст. 187 ч.3, 357 ч.3, 70 ч.1, 71 ч.1 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
В апеляціях засуджений ОСОБА_5. та його адвокат ОСОБА_2. вказували, що ОСОБА_5. вказаного злочину не вчиняв, а був вимушений оговорити себе під час досудового слідства, оскільки працівниками міліції застосовувались до нього засоби психічного та фізичного примусу. По цьому факту перевірка проведена прокурором формально, поверхово лише шляхом опитування працівників міліції. Також на досудовому слідстві було порушено право на захист ОСОБА_5, це підтверджується тим, що в протоколах про відмову від захисника його підпис або відсутній або підроблений. Крім того, було порушено конституційне право ОСОБА_5 на свободу та особисту недоторканість, оскільки всупереч вимогам ст. 29 Конституції України, під час досудового слідства незважаючи на те, що строк обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту закінчився та не був продовжений до 4 місяців в установленому законом порядку, ОСОБА_5 не було звільнено з-під варти. Також, апелянти вказували, що визнаючи винним ОСОБА_5 суд поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілих ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10., дані ними під час проведення досудового слідства, незважаючи на те, що в судовому засіданні вони відмовились від цих пояснень, заявивши про застосовування до них недозволених методів слідства працівниками міліції, стверджували, що, пояснення у них були відібрані без участі захисника, вони або підписували протоколи не читаючи, або підписували чисті аркушу паперу, а також при проведенні впізнання під тиском були вимушені вказати на ОСОБА_5, як на особу що вчинила злочин. В судовому засіданні потерпілі пояснювали, що на передодні вони побились з ОСОБА_6., а тому саме він став ініціатором даного нападу, під час якого застосовував до них електрошокер, а побачивши свідка ОСОБА_7. вказали, що саме він і є невстановленою особою, який з хусткою на обличчі держав в руках пістолет та погрожував, а потім забрав паспорти та інші особисті документи, які наступного дня були вилучені у ОСОБА_6.
Враховуючи наведене, у зв'язку з допущеними по справі однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що привело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, адвокат та засуджений просили скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_5
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію частково в частині скасування вироку суду та направлення матеріалів кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства, пояснення засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2., захисників ОСОБА_3., ОСОБА_4, які вважали вирок суду незаконним та підлягаючим скасуванню із закриттям провадження по справі за відсутністю в діях підзахисного складу злочинів, законного представника потерпілого ОСОБА_1., яка вважала вирок суду незаконним відносно ОСОБА_5, оскільки під час досудового слідства матеріали справи фабрикувалися слідчими відносно засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
За змістом ст.367 КПК України однією з підстав скасування судових рішень, зазначених у частині першій ст.347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота досудового або судового слідства.
При перегляді даної справи в апеляційному провадженні колегією суддів було встановлено, що як при досудовому, так і під час судового слідства слідчими органами та судом було допущено саме таку неправильність, однобічність та неповноту, внаслідок яких виключається постановлення обґрунтованого та законного судового рішення.
Як вбачається з вироку суду ОСОБА_5. визнаний винним у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих з проникненням у житло із застосуванням насильства, що не є небезпечним для їх життя чи здоров'я. Обґрунтовуючи свої висновки, суд послався у своєму рішенні на показання потерпілих, які ними давалися на досудовому слідстві та показання свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_6.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_10 змінили свої показання та стверджували, що змушені були обмовити ОСОБА_5 у вчиненні злочинів проти них, оскільки такі показання їх вимусили дати працівники міліції за допомогою недозволених методів слідства та фальсифікації слідчих документів.
Проте, судом належним чином не перевірено такі показання потерпілих, хоча їх твердження не є безпідставними, як і твердження в апеляціях засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2. про неправильність та неповноту досудового слідства.
Як вбачається з матеріалів справи, спочатку від потерпілих було відібрано заяви про вчинений проти них злочин, потім пояснення в яких вони вказували, хто з фігурантів кримінальної справи застосовував до них насильство та заволодівав майном.
На аркушах справи 31, 33, 35 першого тому маються показання потерпілих, які надруковані комп'ютерним шрифтом, ідентичні та не відрізняються один від одного за своїм змістом.
В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_10стверджували, що таких показань слідчому вони не давали, а лише підписували чисті аркуші паперу.
Також потерпілі заявляли в судовому засіданні про тиск з боку працівників міліції, який на них чинився на досудовому слідстві, і який полягав у примушуванні їх дати неправдиві показання щодо ОСОБА_5 та обмовити його у вчиненні злочинів проти них.
Так, потерпілі в судовому засіданні стверджували проте, що на впізнанні їм було запропоновано впізнати особу, яка застосовувала до них насильство та заволоділа їх майном, при цьому всім потерпілим вказувалося з боку працівників міліції про те, що треба впізнати особу під №1, у якої на ногах одягнуті військові напівботинки типу "Берци". Коли вони відмовлялись це робити до них застосовувалося насильство.
Про застосування фізичного та психічного насильства до потерпілих підтвердила і представник потерпілого ОСОБА_1., яка вказувала, що ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_10скаржились їй про побиття з боку працівників міліції.
Погрози з боку працівників міліції продовжувались і під час судового слідства, внаслідок чого потерпілі змушені були не з'являтися на судове засідання.
Більше того, як вбачається з протоколу судового засідання під час допитів свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_6. потерпілі впізнали в них саме тих осіб, які застосовували до них насильство та заволодівали їх майном.
При цьому суд отримавши такі дані, які вказували про те, що по справі було притягнуто не всіх осіб до кримінальної відповідальності на які вказували потерпілі, як на досудовому слідстві, так і під час судового слідства, суд належним чином їх не перевірив та помилково дійшов висновку про наявність в діях тільки ОСОБА_5 складу злочину.
Хоча відповідно до ст.278 КПК України суд, встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження в справі для проведення досудового слідства чи дізнання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається і це підтверджено потерпілими, що до їх помешкання прийшло 5 осіб, але органи досудового слідства не наважилось встановити інших осіб на яких вказували як потерпілі, так і засуджений , і свідки.
Про однобічність досудового слідства вказує і ті обставини, що органи досудового слідства здійснювали слідчі дії лише з одним ОСОБА_5., і при цьому жодної слідчої дії з іншими фігурантами по справі, а саме ОСОБА_7. та ОСОБА_6.
Останні не пред'являлись на впізнання потерпілим, не проводились зводини віч на віч, і вся ця неповнота не дала змоги всебічно та повно розслідувати кримінальну справу і дати належну юридичну оцінку.
Вище наведені обставини, вказують, що з боку слідчих органів досудове слідство проводилось не об'єктивно та неправильно, з порушенням норм чинного кримінально-процесуального законодавства, що не було помічено судом 1 інстанції.
Відповідно до ст.281 КПК України суд повинен повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Саме така неповнота та неправильність допущена органами досудового слідства при розслідуванні кримінальної справи.
За таких обставин даний вирок суду не може залишатися чинним і підлягає скасуванню з направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
При новому розслідуванні необхідно перевірити доводи потерпілих про притягнення до відповідальності всіх осіб причетних до злочинів стосовно них, здійснити прокурорську перевірку про застосування недозволених методів слідства стосовно ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_8., ОСОБА_9 та ОСОБА_10. з боку працівників міліції та фальсифікації доказів по справі з боку слідчого, провести інші слідчі дії направлені на встановлення істини у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції помічника прокурора Ленінського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_2. задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2008 року стосовно ОСОБА_5 скасувати, а матеріали кримінальної справи направити прокурору Ленінського району м. Полтави для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_5. змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд в залі суду.
Судді:
Давиденко Е.В. Кожевніков О.В. Слєпуха О.Є.
____________ ____________ ___________