ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.10.2009 року Справа № 32/49-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
головуючого судді Павловського П.П. (доповідача)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Резніченко С.Ю.
представники сторін:
від позивача: Папуша Т.В., довіреність № б/н від 19.05.09 р.;
від відповідача: Ігнатов А.О., довіреність № 396 від 01.01.09 р.
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.09р. у справі № 32/49-09
за позовом Закритого акціонерного товариства “МТЕК”, м. Київ
до відповідача Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу 4 241 176, 55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2009р. по справі № 32/49-09 (суддя –Ліпинський О.В.) Позов задоволено; Присуджено до стягнення з Державного підприємства “Придніпровська залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МТЕК” 4 451 763,96 грн. основного боргу, 34 471,01 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Закритому акціонерному товариству “МТЕК”, м. Київ.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що прийнятне господарським судом рішення відповідає нормам закону. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.09р., колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П.-доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В., прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 30.09.09р. о 10:00год.
В судовому засіданні 30.09.09р. оголошувалась перерва до 07.10.09р. на 10:30 год.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представників сторін, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.10.2006р. між позивачем –Закритим акціонерним товариством “МТЕК” (лізингодавець) і відповідачем –Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ, до якого в подальшому були внесені зміни згідно укладених сторонами додаткових угод № 1Пр/В-061352/НЮ-Д1 від 09.11.2006 р., № 2Пр/В-061352/НЮ-Д2 від 31.01.2007 р., № 3 від 27.06.2007 р., № 4 від 06.11.2008 р.
Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) лізингодавець зобов’язується на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів нового покоління моделі 12-7023-01 ТУ У 35.2-05763814-065:2005 у продавця (виробника) –ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” –відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 1 до цього договору, та передати їх у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цих договором, з наступним викупом на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.06.2007р.) вартість одиниці майна, що передається в лізинг згідно з графіком передачі майна в лізинг (додаток № 7 до договору) з листопаду 2006р. по квітень 2007р. у загальній кількості 290 напіввагонів, становить 254 400,00 грн. з ПДВ за один напіввагон, що в еквіваленті до долара США становить 50 376 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладення цього договору, а майна, що передається в лізинг у серпні 2007р. у загальній кількості 210 напіввагонів, –281 000,00 грн. з ПДВ за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долара США становить 55 643,56 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладення цього договору.
Згідно пункту 1.5 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) сума цього договору станом на 27 червня 2007 року становила 199 747 210,42 грн., включаючи вартість майна –132 786 000,00 грн., у т.ч. ПДВ –22 131 000,00 грн. Зазначена вартість майна є базовою для розрахунку розміру лізингових платежів. Розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, визначається відповідно до п. 3.2 цього договору. Остаточна сума цього договору визначається як загальна сума лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у порядку, визначеному у п. 3.2 цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку № 4 до цього договору.
Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 9 до цього договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою:
Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп - Сввм), де
Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці), грн.
Куд –офіційний курс НБУ долару США до гривні на визначену дату при укладенні договору.
Кслп –офіційний курс НБУ долару США до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу.
Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях.
Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн.
Якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.
Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. позивачем було передано відповідачу у користування на умовах фінансового лізингу 500 (п’ятсот) піввагонів моделі 12-7023-01. Належність позивачеві на праві власності переданого в лізинг майна, підтверджується копією договору № 7606/010 1209 від 25.10.2006р., укладеного ЗАТ “МТЕК” із ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, та відповідними актами приймання-передачі до нього. (том 1, а.с. 127-143),
Видно, що починаючи з листопада 2008 року, відповідач здійснював сплату лізингових платежів згідно із загальним графіком лізингових платежів (додаток № 9 до договору), однак без їх корегування на підставі пункту 3.2 договору, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем. Згідно наданого позивачем розрахунку, доданого до заяви про уточнення розміру позовних вимог (том 2, а.с. 69), розмір заборгованості у частині сплати лізингових платежів за грудень 2008 року –лютий 2009 року становить 4 451 763,96 грн.
Відповідно до 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиками 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідачем не доведено належного виконання погоджених сторонами умов договору фінансового лізингу у зв’язку з чим суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими.
Оскільки має місце факт настання строку виконання відповідачем зобов’язань зі сплати лізингових платежів колегія суддів вважає, що позовні вимоги ЗАТ “МТЕК” в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) встановлено, що всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу, а в разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день. Наведене повністю узгоджується з загальним графіком лізингових платежів, викладеним в додатку № 9 до договору.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що умовами договору чітко визначено строк виконання лізингоодержувачем зобов’язань зі сплати лізингових платежів.
Доводи Відповідача щодо неотримання ним від Позивача рахунків на оплату лізингових платежів не можуть сприйматись колегією суддів, оскільки умовами укладеного між сторонами договору, пред’явлення рахунку визначено лише як підставу для здійснення оплати, а ні подію, із якою пов’язано настання строку виконання зобов’язання, на що також звернув увагу суд першої інстанції.
Колегія судів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення лізингового платежу, скорегованого на курсову різницю, згідно п. 3.2 договору, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 3.2 договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 р.) встановлено порядок визначення розміру лізингових платежів, який передбачає корегування визначених в загальному графіку лізингових платежів (додаток № 9 до договору) розмірів лізингових платежів у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. При цьому розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору, визначається за наведеною у вказаному пункті договору формулою.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що встановлення в договорі такого порядку визначення розміру лізингових платежів не суперечить вимогам ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, згідно з якою грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, оскільки положення договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. передбачають визначення всіх зобов’язань та закріплюють обов’язок їх виконання у гривнях. Одночасно, положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України надають сторонам право визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Щодо посилань Відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін” в частині встановлення обмежень щодо визначення грошових еквівалентів цін в господарських договорах то вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України, норми Цивільного кодексу України допускають визначення грошових еквівалентів зобов’язань в іноземній валюті. Фактичне встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін” обмежень щодо застосування іноземної валюти для визначення грошових еквівалентів зобов’язань суперечить закону. Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Тому суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень цієї постанови Кабінету Міністрів України.
Також, враховуючи безпідставне прострочення виконання відповідачем зобов’язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р., судова колегія вважає правомірним нарахування позивачем на підставі пункту 10.3 договору пені за прострочення оплати лізингових платежів в розмірі 34471 грн. 01 коп. за період із 24.11.2008 по 18.03.2009.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не можуть спростовувати висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.09р. у справі № 32/49-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.09р. у справі № 32/49-09 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя В.В. Швець
Суддя О.В. Чус