ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________
Справа № 16/5405
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" липня 2006 р.
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Спаських Н.М., при секретарі: Захарова А.Г.
за участю представників сторін:
позивача: Каляєв В.В. –за довіреністю;
відповідачів: не з”явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-Лада" та до Закритого акціонерного товариства "Рось" про стягнення 941 707,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідачів солідарно ( як з позичальника та поручителя) 800 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 95 692,43 грн. відсотків за користування кредитом, 15 283,03 грн. пені за прострочення сплати процентів та 30 732,24 грн. пені за прострочення сплати кредиту згідно умов кредитного договору № 140803-169 від 14 серпня 2003 року та договору поруки від 25 березня 2004 року. Заявою від 10.03.2006 року позивач свої вимоги збільшив і просить стягнути з відповідачів 800 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 245 610,24 грн. боргу по процентах, 27 533,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 88 284,93 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту. З усіма змінами до позовних вимог відповідачі були ознайомлені згідно заяв про ознайомлення з матеріалами справи та квитанцій про відправлення кореспонденції.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю..
Відповідачі по справі, будучи належними чином повідомленими про час і місце розгляду справи, своїх представників в останнє судове засідання не направили, поважних причин їх неявки суду не повідомили. Доказів про укладення сторонами мирової угоди по справі відповідачі суду не надали.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників відповідачів за наявними у справі документами на підставі ст. 75 ГПК України, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення стосовно позичальника, а в позові стосовно поручителя позивачу слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
14 серпня 2003 року між позивачем та ТОВ „Рось-лада” було укладено кредитний договір № 140803 - 169, у відповідності до умов якого позивач зобов’язався відкрити позичальнику кредитну лінію для поповнення обігових коштів на суму 250 000,00 грн. строком з 14.08.2003 по 13.02.2004 зі сплатою 22% річних.
У відповідності до умов додаткових угод від 11.02.2003 №1, 17.03.2004 №2 до кредитного договору, сторонами було погоджено, що розмір кредитної лінії збільшується до 800 000,00 грн., а кінцевий термін користування кредитом встановлюється 12.08.2004 зі платою 24 % річних.
У відповідності до п. 4.1. кредитного договору відповідач зобов’язався використати кредит на передбачені договором цілі, сплатити відсотки за користування кредитом та повернути його у повному об’ємі у встановлений договором строк.
За даним кредитним договором відповідачу відкрито позичковий рахунок № 20402001268301. У відповідності до наявних у справі виписок по позичковому рахунку, на виконання умов кредитного договору ТОВ „Рось-лада” з боку позивача було видано кредитних коштів на загальну суму 2 220 000,00 грн.
З урахуванням проведених часткових оплат, залишок неповернутих кредитних коштів з боку „Рось-лада” становить 800 000,00 грн.
Заперечень з приводу неотримання кредиту ТОВ „Рось-лада” суду не надав.
Доказів про зміну умов кредитного договору сторонами у справу не надано. Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому він підлягає до виконання обома сторонами.
У відповідності до ст.. 526 ЦК України, зобов”язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.
У відповідності до умов п 4.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком та повинні сплачуватися позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який проводиться сплата відсотків.
За доводами та розрахунками позивача, наявними у справі, за період з 19.08.2003 року по 01.03.2006 року, з урахуванням часткової сплати, за відповідачем рахується прострочена заборгованість по процентах у сумі 245 610,24 грн.
Заперечень проти розрахунку процентів відповідачі у справу не надали. Докази про сплату процентів у справі відсутні.
У відповідності до п. 4.3. кредитного договору, за порушення строків сплати процентів та повернення кредиту, ТОВ „Рось-лада” зобов’язане сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5 процентів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Така умова кредитного договору відповідає положенням ст. 151 ЦК України, у відповідності до умов якої, якщо предметом неустойки є грошова сума, то її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Ці ж положення містяться і в Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".
У відповідності до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції ( штраф, пеня) за порушення грошових зобов”язань, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування грошовими коштами.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення кредиту в сумі 88 284,93 грн. за період з 13.08.2005 р. по 13.03.2006 р. та пеню за прострочення сплати процентів у сумі 27 533,80 грн. за період з 01.01.2005 р. по 13.03.2006 р.
Розрахунок пені зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору.
Доказів про сплату пені в повній сумі відповідач суду не надав.
В якості забезпечення виконання зобов‘язань по вищевказаному кредитному договору, між позивачем та ЗАТ „Рось” було укладено договір поруки від 25.03.2004, відповідно до умов якого ЗАТ “Рось” зобов’язалось перед банком нести солідарну відповідальність з ТОВ „Рось-лада” у повному обсязі зобов’язань позичальника за кредитним договором ( п. 2.1. та 2.2. договору) т всіма додатками до нього.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належними чином та в установлений договором строк.
У відповідності до п. 4.1. договору поруки, його сторони погодили, що положення цього договору підпадають під дію законів України і тлумачаться згідно з чинним законодавством України.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В зв”язку з тим, що строк виконання основного зобов”язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього встановлено чітко –це 12 серпня 2004 року, то саме з цього часу тече шестимісячний строк для пред”явлення вимоги (позову) до поручителя. Даний строк подовженню не підлягає, оскільки він не є фактично строком позовної давності. Спеціального строку припинення поруки ( чіткої календарної дати) договір поруки не містить.
Позов до поручителя позивачем було пред”явлено лише 12 грудня 2005 року, тобто зі значним пропуском шестимісячного строку для пред”явлення позову до поручителя.
Пропуск даного строку є підставою для відмови позивачу у позові до поручителя.
Оскільки у відповідності до ст.. 554 та умов договору поруки позичальник та поручитель відповідають як солідарні боржники, то в даному випадку позов слід задовольнити у повному об”ємі лише стосовно позичальника - ТОВ „Рось-лада”, з якого на користь позивача слід стягнути 800 000,00 грн. боргу по кредиту, 245 610,24 грн. боргу по процентах, 27 533,80 грн. пені за прострочення сплати процентів, 88 284,93 грн. пені за прострочення сплати кредиту, а всього –1 161 428,97 грн.
Заперечень проти доводів та розрахунків позиваач відповідачі суду не надали.
На підставі статті 49 ГПК України з позивача на користь державного бюджету підлягають стягненню державне мито в повному розмірі 11 614,29 грн. державного мита, оскільки у відповідності до ст.. 81 Закону України „Про банки і банківську діяльність” тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою визнання угод недійсними та не сплачувати при зверненні до суду державного мита, якщо за цими угодами здійснено:
1) платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
2) будь-яку операцію із пов'язаною особою банку, яка була здійснена протягом одного року до моменту призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
3) господарські операції, де оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;
4) будь-які операції з майном на безоплатній основі, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;
5) будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кредиторів, чи інше порушення їх прав, вчинені за три роки до призначення тимчасового адміністратора;
6) будь-які господарські операції, засновані на наданні підроблених документів чи шахрайстві.
Спір по даній справі таких угод не стосується і не є спором про визнання угоди недійсною.
На підставі ст.. 49 ГПК України з ТОВ „Рось-лада” на користь позивача слід стягнути 11 614,29 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-Лада", ідентифікаційний код 14187396 м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 70 на користь Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк", код 20015535, м. Київ, вул. Воровського,22, ---800 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 245 610,24 грн. відсотків за користування кредитом, 88 284,93 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 27 533,80 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 11 614,28 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Інтерконтинентбанк", код 20015535, м. Київ, вул. Воровського,22 на користь державного бюджету України через місцеві органи ДПІ - 11 614,28 грн. державного мита.
4. В позові стосовно ЗАТ „Рось” –відмовити повністю.
Накази видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських
Рішення підписано 21 липня 2006 року.