АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 581 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія : Чередников С.М.
Доповідач: Гонтар А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року липня місяця 17 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - Кожевнікова О.В.
суддів - Гонтар А.А., Орлової Н.Ф.
з участю прокурора - Калька О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2009 року.
Цією постановою відмовлено в задоволенні постанови слідчого СВ Лубенського МВ ГУМВС про закриття кримінальної справи в зв'язку з закінченням строків давності, а справа направлена до Лубенської міжрайонного прокуратури для організації проведення додаткового розслідування та прийняття рішення у відповідності до вимог закону.
Приймаючи таке рішення, суд послався на те, що кримінальна справа за фактом крадіжки була порушена 02.03.1992 року за ч.2 ст. 140 КК України. 17.07.1992 року слідство по даній справі призупинено на підставі п.3 ч.1 ст.206 КПК України. 18.05.2009 р. слідство по справі відновлено і без вчинення слідчих дій направлено до суду для закриття; потерпілий з постановою про закриття справи не ознайомлений. Органом досудового слідства не встановлена особа, яка вчинила злочин і встановити таку особу під час розгляду справи в суді немає можливості. Прийняття рішення про закриття справи за відсутності особи, яка вчинила злочин суперечить загальним принципам судового провадження щодо конкретних осіб. Крім того, зважаючи, що вирішення питання в справі не стосується визначення винності особи у скоєнні злочину, суд прийшов до висновку, що в такому випадку питання про закриття справи вирішується органом слідства, а не судом.
В апеляції, помічник Лубенського міжрайонного прокурора Савицький І.В. просив скасувати зазначену постанову суду та постановити ухвалу, якою закрити кримінальну справу у зв'язку з закінченням строків давності. Вважає, що згідно ст. 11-1 КПК України, тільки суд має право прийняти рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності та про закриття кримінальної справи у якій не встановлена особа, яка вчинила злочин. Оскільки по даній кримінальній справі протягом строків, зазначених в ч.1 ст. 49 КК України не встановлено особу, яка скоїла цей злочин, суд керуючись ст. 11-1 ч.2 КПК України мав всі підставі закрити кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду; думку прокурора Калька О.С., який частково підтримав доводи апеляції, а саме просив скасувати постанову суду, а справу направити для проведення додаткового розслідування, оскільки суд прийняв незаконне рішення щодо закриття кримінальної справи за відсутності належним чином оформленої постанови слідчого про направлення кримінальної справи до суду; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 11-1 КПК України, направити до суду справу з постановою про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності можуть прокурор, а за його згодою також слідчий. Зазначена постанова має бути вмотивована. Крім даних про особу у цьому процесуальному документі мають бути наведені докази вчинення злочину, а також обставини, на підставі яких прокурор або слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи. Справу, яка надійшла без такої постанови або з постановою слідчого, не погодженою з прокурором, суддя повертає останньому на підставі ст.249-1 КПК під час попереднього розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, хоча постанова від 18.05.2009 р. про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності і погоджена заступником Лубенського міжрайонного прокурора, однак не підписана слідчим СВ Лубенського МВ (з обслуговування м. Лубни та Лубенського району) ГУ УМВС України в Полтавській області Курило О.Г. від імені якого винесена (а.с.21). Тобто, в матеріалах кримінальної справи фактично немає вмотивованої постанови слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття, а отже взагалі відсутні підстави для розгляду питання щодо можливості закриття кримінальної справи.
Однак, суддя не повернув справу прокурору на підставі ст. 249-1 КПК, а призначив її до судового розгляду.
Під час судового розгляду, суд хоча і прийняв правильне рішення про повернення справи для проведення додаткового розслідування, але припустився помилки при його мотивації, оскільки прийшов до висновку, що саме орган досудового слідства в даному випадку повинен був вирішити питання про закриття кримінальної справи. Такий висновок суду суперечить вимогам ч.2 ст. 44 КК України, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснює виключно суд у порядку, встановленому статтями 6, 7, 7-1,7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК, під час попереднього та судового розгляду справи, апеляційного, касаційного і виключного провадження, відповідно до статей 248,282,376, 400-1 та п.2 ч.1 ст. 400-4 КПК.
В той же час, не можна погодитися з доводами апеляції в тій частині, що суд мав можливість закрити кримінальну справу за обставин, коли не встановлена особа, яка вчинила цей злочин.
Так, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України особа, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сил и минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого, чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 11-1 КПК таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст. 49 КК. Тобто, положення ч.3 ст. 11-1 КПК не відповідає вимогам ст. 49 КК, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності має виключно індивідуальний характер. Для закриття справи за підставами, передбаченими ст. 49 КК, необхідно встановити конкретну особу, яка вчинили певний злочин. З урахуванням її кримінальної біографії, встановленням того, чи вчинено злочин одноособово або групою осіб тощо необхідно кваліфікувати вчинений злочин даною особою; на підставі цього обчислити строк давності; встановити, чи не був перерваний цей строк вчиненням нового злочину тощо.
При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього або судового розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Якщо органи дізнання або досудового слідства зазначені обставини не встановили, а суд при попередньому чи судовому розгляді справи не може усунути допущену ними неповноту або неправильність, справу необхідно направити на додаткове розслідування з дотриманням вимог ст. 246 або ст. 281 КПК.
Як вбачається з матеріалів справи, вона порушена 02..03.1992 р. за фактом крадіжки 22.02.1992 р. майна ОСОБА_1в м. Лубни Полтавської області за ознаками ч.2 ст. 140 КК УРСР (а.с.1).
02.04.1992 провадження по справі зупинене на підставі п.3 ст. 206 КПК України (а.с.13), а 22.05.1992 р. постановою прокурора СУ Генеральної прокуратури України скасована постанова слідчого про зупинення провадження, в матеріали кримінальної справи з відповідними вказівками направлені начальнику СВ Лубенського МРВВС (а.с.14-15). Без виконання вказівок прокурора та без проведення жодної слідчої дії, 17.07.1992 р. провадження у справі знову зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК (а.с.18).
Постанова від 18.05.2009 р. про відновлення досудового слідства (яке зупинене іншим слідчим) та прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчим СВ Лубенського МВ ГУ МВС України в Полтавській області Курилом О.Г. - не підписана (а.с.20).
За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, в зв'язку з невірною мотивацією прийнятого рішення, а кримінальна справа - поверненню прокуророві на додаткове розслідування, в ході якого необхідно усунути допущені порушення закону. Крім того, в ході додаткового розслідування необхідно з'ясувати думку потерпілого ОСОБА_1(а.с.8) щодо закриття кримінальної справи відповідно до ст.11-1 КПК, та роз'яснити йому положення ст. 1177 ЦК України щодо відшкодування майнової шкоди у випадку, коли не встановлена особа, яка вчинила злочин.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365,366,382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.05..2009 р., а кримінальну справу по факту крадіжки майна потерпілого ОСОБА_1за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 р.) направити Лубенському міжрайонному прокурору Полтавської області для організації додаткового розслідування.
С У Д Д І :
КОЖЕВНІКОВ О.В. ГОНТАР А.А. ОРЛОВА Н.Ф.
.