АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 493 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія : ст. 395 КК - Н.З. Крикливий В.В.
Доповідач: Гонтар А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року липня місяця 03 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - Юренко Л.А.
суддів - Гонтар А.А., Бурди К.І.
з участю прокурора - Рибачук Г.А.
засудженого - ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 березня 2009 року.
Цим вироком:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, уродженець смт. Н.Санжари Полтавської області, з середньою освітою, не одружений, має одну неповнолітню дитину, утриманців не має, не працюючий, проживаючий за адресою АДРЕСА_1, раніше судимий:
1. 19.05.2003 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.1 ст. 309, ч.3 ст.185, ч.2 ст. 185, 70 КК України на три роки три місяці позбавлення волі. 29.04.2005 р. звільнений від покарання умовно-достроково на не відбутий строк 11 місяців 21 день;
2. 27.07.2006 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ст.15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 162, 70, 71 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі;
3. 19.01.2007 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.3 ст. 185, ст.395, ч.1,4 ст. 70 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі. Згідно постанови Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 року звільнений 09.09.2008 р. умовно-достроково на не відбутий строк 09 місяці 06 днів.
- засуджений за ст. 395 КК України до покарання у виді шести місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком призначене покарання у виді одного року позбавлення волі.
ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за таких обставин.
Постановою Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 02.09.2008 р. відносно ОСОБА_1. встановлено адміністративний нагляд строком на один рік із встановленням таких обмежень: заборона виходу з місця проживання з 20:00 год. до 04.00 год. кожного дня; заборона виїжджати за межі встановленого місця мешкання в особистих справах без дозволу контролюючих органів; реєстрація в міліції чотири ради на місяць. Дана постанова суду оголошена ОСОБА_1. у день звільнення 08.09.2008 р. начальником СВК-94 , який попередив його про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання.
10.09.2008 р. ОСОБА_1.. поставлено на облік до Комсомольського МВ ГУМВС України в Полтавській області та зобов'язано з'явитись на реєстрацію.
З метою ухилення від адміністративного нагляду, ОСОБА_1. самовільно залишив визначене місце проживання без поважних причин та виїхав за межі м. Комсомольська, не повідомивши про це працівників Комсомольського РВ.
В період з 10.09.2008 р. по 14.02.2009 р. ОСОБА_1. не з'являвся для реєстрації до Комсомольського МВ ГУМВС в Полтавській області, причин своє неявки не повідомляв та не поставив до відома про своє місце перебування працівників міліції, якій здійснюють нагляд.
В апеляції засуджений просить змінити вирок суду, та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки суд прийшов до неправильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1. умислу на ухилення від адміністративного нагляду. При цьому суд не врахував, що йому ніде було жити в м. Комсомольську і він змушений був переїхати до м. Кременчука. Адресу свого місця проживання в м. Кременчуці працівникам міліції не повідомляв, бо боявся що його заарештують. З цієї ж причини не з'являвся на реєстрацію. Також вважає, що судом не враховано всіх даних про особу засудженого, а саме того, що він має неповнолітню дитину; не зловживає алкогольними напоями та не перебуває на обліку в наркологічному диспансері; вагітність його співмешканки.
Інші учасники судового процесу вирок не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1., який вважає, що в його діях взагалі відсутній склад злочину і в той же час просив пом'якшити призначене йому покарання; думку прокурора Рибачук Г.А. яка не вбачає підстав для задоволення апеляції; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Посилання апелянта на те, що він не мав умислу на ухиляння від адміністративного нагляду - є безпідставними. Так, з матеріалів справи вбачається, що постанова суду про встановлення адміністративного нагляду оголошена ОСОБА_1. 08.09.2008 р. і цього ж дня він попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду (а.с.9). 10.09.2008 р. ОСОБА_1. поставлений на облік в Комсомольському МВ ГУ УМВС України в Полтавській області (а.с.12), а згідно аркуша реєстрації контролю за дотриманням встановлених обмежень піднаглядним з 13.09.2008 р. по 14.02.2009 р. піднаглядний ОСОБА_1. для реєстрації до Комсомольського МВ не з'являвся (а.с. 14).
Твердження апелянта про те, що він не мав можливості з'являтись на реєстрацію до органів міліції, через відсутність у нього постійного житла та побоювання, що через цю обставину його можуть арештувати спростовуються показаннями допитаних в суді свідків. Так, свідок ОСОБА_2 підтвердив, що він особисто поставив ОСОБА_1 після звільнення з місць позбавлення волі на облік, роз'яснив обмеження, наслідки їх невиконання та порядок зміни місця проживання піднаглядним. Оскільки на той час ОСОБА_1. не визначився з місцем проживання, йому було запропоновано повідомити свою адресу під час наступної реєстрації, але він більше до Комсомольського МВ не з'явився. Вжитими оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що ОСОБА_1. в м. Комсомольську не проживає. Після затримання ОСОБА_1. за вчинене правопорушення , стало відоме його місце проживання в м. Кременчуці (а.с.62,63). Свідок ОСОБА_3. підтвердила те, що з кінця вересня 2008 р. ОСОБА_1. дійсно постійно проживає у неї м. Кременчуці.
Крім того, доводи апеляції спростовуються показаннями самого ж ОСОБА_1., який будучи допитаним в якості обвинуваченого пояснив, що самовільно виїхав до м. Кременчука, щоб працівники міліції його не контролювали. В м. Кременчуці проживав у своєї співмешканки ОСОБА_3., але на облік за місцем свого фактичного місця проживання не вставав та не працевлаштовувався офіційно, щоб про це не дізнались працівники міліції (а.с.27-28). Ці показання повністю узгоджуються як з показаннями свідків, так із іншими матеріалами справи, які підтверджують факт самовільного залишення ОСОБА_1. місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1. у вчинені злочину, за який він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджених в суді доказах, які детально приведені у вироку суду.
У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_1.. правильно кваліфіковані судом за ст. 395 КК України.
Призначаючи засудженому покарання, передбачене санкцією ст. 395 КК України, суд першої інстанції, виходячи із вимог ст. 65 КК України, урахував: ступень тяжкості вчиненого злочину; особу винного, який має неповнолітню дитину, а також те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за порушення правил адміністративного нагляду; має непогашену судимість на не відбуте покарання за попереднім вироком. Як пом'якшуючу покарання підсудного обставину, суд першої інстанції врахував щире каяття та зазначив, що не встановив обставин, що обтяжують покарання винного .
Відповідно до вимог ч.4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.01.2007 р.. Тобто ОСОБА_1. який вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, остаточне покарання за сукупністю вироків призначено за принципом складання, як того вимагає ч.4 ст. 71 КК України.
Оскільки покарання засудженому призначене із дотриманням вимог ст.ст. 65,71 КК України, в тому числі із врахуванням пом'якшуючих обставин на які посилається апелянт, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його апеляції та пом'якшення призначеного покарання.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 26.03.2009 р. стосовно нього - без змін.
С У Д Д І :
ЮРЕНКО Л.А. ГОНТАР А.А. БУРДА К.І.