Справа № 2-1942/2006 p., 2-138/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2007 р. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі Бокатюк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом юридичної особи - державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої в зв'язку з виконанням обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2,
ВСТАНОВИВ:
ДП «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» ( в подальшому «КрУМНПП») звернулося до суду з позовом відповідно до якого просило суд ухвалити рішення яким зобов'язати ОСОБА_1. повернути підприємству автомобіль «Форд-Фієста» д/нНОМЕР_1 та стягнути збитки в сумі 4902, 48 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що з 18.07.2003 р. по 18.07.2005 р. ОСОБА_1. працювала в ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2. 29.08.2005 р. на даному підприємстві було зафіксована відсутність певної кількості документів, в тому числі і трудової книжки відповідача, що підтверджується актом від того ж числа. В грудні 2004 р. ОСОБА_1. незаконно привласнила автомобіль «Форд-Фієста», державний номер НОМЕР_1, шляхом реалізації без погодження з фондом державного майна України, що суперечить інструкції «Про порядок списання , передачі в оренду та відчуження основних засобів, що є державною власністю і закріплені за підприємствами Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання або оперативного управління» по залишковій вартості без врахування витрат пов'язаних з його ремонтом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги змінив, відмовившись від вимоги щодо повернення автомобіля «Форд-Фієста», державний номер НОМЕР_1 та збільшивши суму збитків, остаточно просив суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_1 збитки в сумі 20051 грн. 19 коп.
Відповідачка ОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, просила у позові відмовити, посилаючись на наступне. Відпускна ціна спірного автомобіля становить 7300 грн. і являється його дійсною (ринковою) вартістю, всі ремонті роботи, які були проведені до продажу автомобіля відносилися до поточних, тобто таких які не впливають на збільшення вартості автомобіля, а мають на меті забезпечення його відновлення роботоздатності і тому твердження представника позивача щодо продажу по залишковій вартості без урахування ремонтних робіт, які б повинні були вплинути на ціну не обгрунтовані. Крім того, зазначила, що при реалізації автомобіля дозвіл Міністерства палива та енергетики України 20.12.2004 р. був отриманий, а також був дозвіл фонду державного майна.
Вислухавши сторін, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.10.2006 р. встановлено, що ОСОБА_1. з 18.07.2003 р. по 18.07.2005 р. працювала на ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено також трудовою книжкою ОСОБА_1.
28.12.2004 р. директором ІНФОРМАЦІЯ_1 був винесений наказ №НОМЕР_2 про здійснення продажу автомобіля «Форд-Фієста» державний номер НОМЕР_1 по оціночній вартості, але не нижче залишковоїОСОБА_1.
Відповідно акту оцінки вартості основних засобів, станом на 01.09.2004 р. та акту про інвентаризацію основних засобів, що підлягають відчудженню від 16.08.2004 р. балансова (первісна) вартість автомобіля Форд Фієста, державний номер НОМЕР_1 складала 53080 грн., сума нарахованого зношення складала 47062, 46 грн., балансова (залишкова) вартість зазначеного автомобіля складала 6017, 54 грн.
Згідно звіту від 14.09.2006 р. про незалежну оцінку вартості автотранспортного засобу та переліку основних засобів по відчуженню дійсна (ринкова) вартість спірного автомобіля складає 7300 грн.
29.12.2004 р. між ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1. був укладений договір купівлі-продажу автомобіля «Форд-Фієста» державний номер НОМЕР_1 відповідно до якого продаж автомобіля був здійснений за 7300 грн.
За автомобіль «Форд - Фієста» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1. розрахувалась через заробітну плату шляхом утримання бухгалтером при нарахуванні заробітної плати, всього 7 300 грн., 01 коп.
Згідно Положення по технічному обслуговуванню та ремонту дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства Транспорту України від 30.03.1998 р. № 102 поточний ремонт передбачає ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності технічного засобу. До нього відносяться роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів, а також любий ремонт агрегатів.
На підставі актів виконаних робіт №НОМЕР_3,№ НОМЕР_4. та накладних №НОМЕР_5, №НОМЕР_6 встановлено, що роботи по ремонту спірного автомобіля були виконані на загальну суму 4668,64 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначених актів виконаних робіт, показів свідка ОСОБА_3. в результаті проведених витрат автомобілю «Форд Фієста» були повернуті його первісні характеристики, тобто проведений поточний ремонт, тому відповідачем по справі на підставі п. 15 Положення (Стандарту) бухгалтерського
обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 понесені витрати правильно були включені до складу витрат звітного періоду підприємства.
Відповідно до ст.75 Господарського Кодексу України відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить.
16.09.2004 року ІНФОРМАЦІЯ_1 зверталось до Міністра Палива та Енергетики України з листом в якому містилося прохання підтвердити раніше наданий дозвіл на реалізацію автомобілю "Форд Фієста"
На вказаний запит листом від 20.12.2004 р. за № 7/10-1578 Міністерством палива та енергетики України, до сфери управління якого входить ІНФОРМАЦІЯ_1, був наданий дозвіл щодо реалізації основних засобів з балансу ІНФОРМАЦІЯ_1 по оціночній вартості, але не нижче залишкової.
Таким чином, твердження представника позивача щодо необхідності обов'язкового отримання дозволу для відчудженню вказаного автомобіля, що належать до основних фондів підприємства з фондом державного майна України або його регіональними відділеннями, що також передбачено п. 2.4 Інструкції «Про порядок списання, передачі в оренду та відчудження основних засобів, що є державною власністю і закріплені за підприємствами Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання або оперативного управління», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.11.2002 р. № 686, яке при реалізації автомобіля отримане не було, що було також встановлено актом перевірки окремих питань господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.01.2004 року по 01.10.2005 року, проведеної контрольно-ревізійним відділом в М.Кременчук та Кременчуцькому районі, суд не приймає до уваги, оскільки воно суперечить чинному Господарському кодексу України, що має юридичну силу вище ніж зазначена Інструкція.
Позивач обґрунтовує також свої вимоги тим, що ОСОБА_1. в силу виконання своїх трудових обов'язків, як бухгалтера підприємства, спричинила підприємству матеріальну шкоду, атому на підставі ст. 130 КЗпП України зобов'язана відшкодувати підприємству спричинені збитки.
Ст. 130 КЗпП України передбачає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права та законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями ( бездіяльністю ) працівника.
Як визначено в ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник повинен довести наявність умов, передбачених у вищезазначеній статті.
Відповідно до ст..11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених законом.
В судовому засіданні представником позивача не було надано доказів протиправності дій, в наслідок яких відповідачкою, як працівником підприємства, останньому завдано матеріальну шкоду, зокрема шкоду, яка є предметом позовних вимог. Встановлено, що ОСОБА_1. в правовідносинах щодо придбання спірного автомобіля являлась виключно покупцем і даними діями не могла спричинити підприємству матеріальної шкоди, перебуваючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки автомобіль реалізовано відповідно до наказу №НОМЕР_2 від 28.12.2004 року директора ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, а продавцем по договору купівлі продажу за дорученням підприємства був ОСОБА_3.
Враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено факту протиправності дій ОСОБА_1., що в свою чергу виключає можливість покладення на неї матеріальної відповідальності, суд приходить до висновку позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 необгрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.130, 134, 138 КЗпП, ст.75, 77 Господарського кодексу України, Інструкцією про порядок списання , передачі в оренду та відчуження основних засобів, що є державною власністю і закріплені за підприємствами Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання або оперативного управління, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.11.2002 р. № 686, Положення про технічне обслуговування та ремонт капітального ремонту, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 ,суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних
нафтопродуктопроводів» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої в зв'язку з виконанням обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.
Стягнути з державного підприємства «Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів» на користь держави державне мито в сумі 200 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 20 днів після подання в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження.