У Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні апеляційного суду  цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1    на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 липня 2009 року  у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  до ОСОБА_3 про розірвання трудового договору та зустрічним позовом ОСОБА_3  до  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду від 31.07.2009 р. в повному обсязі та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог та відмову в задоволенні позову ОСОБА_3  

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від  31.07.2009 р. в задоволенні позову  ОСОБА_1  відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3  задоволені частково. З ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 765,5 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2009 р. по 07.07.2009 р., 350 грн. моральної шкоди та 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 1615,5 грн. В іншій частині в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  зводяться до того, що суд безпідставно задовольнив позов ОСОБА_3 На думку апелянта рішення суду є незаконним. Судом при ухваленні рішення не враховані вимоги ст.94 КЗпП України щодо виплати заробітної плати за фактично виконану роботу. Апелянт вважає, що ОСОБА_3   вчинила прогул. На час звернення до суду не було відомостей про вагітність працівника ОСОБА_3, тому у суду були підстави для задоволення позову про розірвання трудового договору за невихід на роботу без поважної причини.   ОСОБА_1 зазначає, що вона надала всі докази щодо вчинення ОСОБА_3 прогулу. Діючим законодавством не передбачена збереження заробітної плати за працівником внаслідок прогулу, тому відсутні підстави для стягнення зарплати та моральної шкоди.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін виходячи з наступного:

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи сторін, правильно встановив обставини справи, що мають значення для вирішення спору і дав їм вірну юридичну оцінку. Висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Суд правильно встановив, що відповідач - позивач ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Безстроковий трудовий договір укладений 05.03.2009 року  і зареєстрований Ніжинським міськрайонним центром зайнятості 05.03.2009 р.   (а.с.5).  За пунктами 2 та 3 трудового договору працівник ОСОБА_3 зобов'язувалася виконувати роботу бармена, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 оплачувати працю працівника та забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці працівника, обладнати робоче місце тощо.

Наказом №2 від 22.04.2009 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перевела бармена ОСОБА_3 прибиральником з 23.04.2009 р. в зв'язку з припиненням діяльності кафе (а.с.6).

    Відповідно до ч.2 ст. 34 КЗпП України, у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою  з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на  тому ж підприємстві, в установі, організації а весь час простою або на інше підприємство,  в  установу,  організацію,  але  в  тій  самій місцевості  на  строк  до  одного  місяця.

Твердження апелянта, що  переведення на іншу роботу відбулося за згодою працівника ОСОБА_3 належними доказами не підтверджено.

Про відсутність такої згоди свідчить відмова ОСОБА_3 від підпису про ознайомлення з наказом №2 (а.с.6).

Враховуючи наведене, переведення ОСОБА_3 на іншу роботу суперечить вимогам ст. 34 КЗпП України.

За змістом ст. 235 КЗпП України, у випадку незаконного переведення працівника на іншу роботу, останній має право на виплату

середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу  або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд першої інстанції вірно визначив як період, так і суму заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3   Зазначена судом сума  заборгованості по заробітній платі апелянтом не оскаржується, оскаржується сам факт її стягнення.

Оскільки судом першої інстанції був встановлений факт порушення законних прав працівника і внаслідок цього - наявність моральних страждань останнього, обґрунтованим є і висновок суду щодо стягнення моральної шкоди з роботодавця на користь працівника.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 щодо розірвання трудового договору,  пославшись на ст. 184 КЗпП України.

Доводи апелянта щодо відсутності інформації про вагітність працівника ОСОБА_3 на час прийняття рішення про розірвання трудового договору не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки вони спростовуються довідками на а.с. 24, 25.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що  твердження апелянта про те, що при вирішення даного спору суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, ґрунтуються на хибному розумінні й тлумаченні правових норм, що регламентують спірні правовідносини.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

    Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

    Питання стягнення судових витрат (судового збору та витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи) з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, відповідно до ст. 88 ЦПК України, може бути розглянуто судом першої інстанції відповідно до вимог 220 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313- 315,317,319 ЦПК України, апеляційний суд, -

  У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1- відхилити.

          Рішення  Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 липня 2009 року - залишити без змін.   

          Ухвала набирає законної сили після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.     

Головуючий:                                        Судді: