СПРАВА № 2-192 / 2007 р.

^{РІШЕННЯ}

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року      Антрацитівський     міськрайонний     суд     Луганської області

у складі:    головуючого - судді                         Чигриної    Л. Г.

при секретарі                                  Бондаренко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацита

цивільну  справу за     позовом     ОСОБА_1  до     ОСОБА_2   " Про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні ",

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з неповнолітньою дочкою- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та у вихованні останньої.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що з відповідачкою ОСОБА_2 він перебував у шлюбі з 27.04.1998 року.

Від шлюбу у них народилась дитина- дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

11.06.2001 року їх шлюб був розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділу РАЦС Єнакієвського міського управління юстиції Донецької області, був зроблений запис за НОМЕР_1 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу, за його згодою, дитина залишилась проживати з відповідачкою.

До 2005 року дитина більшість часу проживала в м. Харкові з матір»ю відповідачки, яка за нею доглядала, а з липня 2005 року дочка стала постійно проживати з відповідачкою в м. Антрацит Луганської області.

Поки дитина перебувала в м. Харкові, зі згоди батьків відповідачки, він періодично навідував дочку, спілкувався з нею, брав її до себе додому та на відпочинок, про що відповідачці не було відомо.

З липня 2005 року він не має можливості зустрічатися та спілкуватися з дитиною, оскільки відповідачка перешкоджає йому спілкуватися з дочкою, мотивуюючи це тим, що дитина не знає його як батька, що як батька дочка знає тільки чоловіка, з яким вона ( відповідачка) з 1999 року перебуває у фактично шлюбних відносинах.

Вважає, що він має законне право на спілкування зі своєю неповнолітньою дочкою, має право брати участь у її вихованні.

З метою усунення перешкод з боку відповідачки, він звертався до органу опіки та піклування Антрацитівського міськвиконкому.

Рішенням Антрацитівського міськвиконкому НОМЕР_2 від 21.12.2006 року був встановлений час для його спілкування з дочкою, а саме, у вихідні дні - суботу і неділю та у період шкільних канікул.

Вказане рішення відповідачка не виконує, а тому він змушений звертатись до суду.

 

2

Просить усунути перешкоди в його спілкуванні з дочкою ОСОБА_3та визначити час для зустрічей та спілкування з нею: два дні на тиждень, а саме у вихідні дні суботу і неділю, у період шкільних канікул, а також визначити можливість спільного відпочинку у період його щорічних відпусток.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі, пояснив, що бажає бачитись зі своєю дочкою, приймати участь у її вихованні. Коли дитина перебувала у батьків відповідачки, він періодично навідував дочку: до 2000 року бачився з нею 1 раз у 2 місяці, в період з 2000 року по 2005 рік відвідував дитину 3-4 рази на рік. Дочка знала його як свого батька, називала «татом«. З 24.08.2005 року по 24.08.2006 року він не бачив дитину на прохання відповідачки, яка вважала, що у дитини повинен бути один батько, з яким вона проживає, а у 2006 році відповідачка взагалі стала забороняти йому бачитись з дитиною, мотивуючи тим, що дочка не готова знати, що він є її батьком.

Він бажає відновити відносини з дочкою ОСОБА_3, спілкуватися з нею та виховувати її.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 повністю не визнала та пояснила, що дійсно перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі з 27.04 1998 року. 27.11.1999 року сімейні відносини з позивачем були фактично припинені, а 11.06.2001 року їх шлюб був розірваний офіційно. Під час сімейного життя з позивачем, він погано ставився не тільки до неї, але і до дитини: не навідував у лікарні, не надавав матеріальної допомоги, внаслідок чого вона була змушена працювати на тяжких роботах, а дочку періодично віддавати під нагляд своїм батькам.

З 1999 року вона перебуває у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_4, який з 2000 року виховує її дочку як свою рідну, піклується про неї, матеріально забезпечує. Для дитини створені всі необхідні умови для навчання, відпочинку та розвитку , а тому дочка є розвинутою дитиною, добре вчиться, отримала запрошення для участі у математичній олімпіаді.

У 2006 році позивач мав намір виїхати на постійне проживання за кордон і звертався до неї за згодою на виїзд, але вона відмовила, тому вважає, що позивач помстився їй, став втручатися в її сім»ю, звернувся до суду.

Дитина не знає та боїться позивача, нервує при його появі, а тому вона, як мати, не згодна, щоб дочка спілкувалась зі своїм біологічним батьком та заперечує проти визначення часу для їх зустрічей. Вважає, що такі зустрічі негативно вплинуть на виховання дочки, на її взаємини з названим батьком.

Третя особа - представник органа опіки й піклування при виконкомі Антрацитівської міської Ради - Кулішова Г.В. в судовому засіданні пояснила, що батьки дитини мають рівні права щодо можливості спілкування та виховання дитини.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов»язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. У грудні 2006 року позивач звертався до органу опіки та піклування Антрацитівського міськвиконкому. Рішенням Антрацитівського міськвиконкому НОМЕР_2 від 21.12.2006 року був встановлений час для спілкування позивача з дочкою, а саме, у вихідні дні - суботу і неділю та у період шкільних канікул. Відповідачка ухиляється від виконання вказаного рішення. Орган опіки та піклування Антрацитівського міськвиконкому обстежував житлово- побутові умови відповідачки, які згідно з актом від 20.11.2006 року є задовільними та готував висновок щодо доцільності встановлення часу для спілкування позивача з дочкою. Орган опіки та піклування Антрацитівського міськвиконкому вважає доцільним таке спілкування і вважає на необхідне визначити його час:

2 рази на тиждень- у вихідні дні: суботу та неділю, з 11 години 00 хвилин суботи до 18 години  00 хвилин  неділі, з відвідуванням  дитиною ОСОБА_3  місця  проживання ОСОБА_1;

- у період шкільних канікул   за погодженням з матір»ю дитини ОСОБА_2;

-  один раз на рік у літній період дозволити брати дочку ОСОБА_3для спільного

відпочинку, але не більш ніж на 1,5 місяці, за погодженням з матір»ю дитини ОСОБА_2

 

3

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 відповідачку ОСОБА_2, третю особу-представника в органа опіки й піклування при виконкомі Антрацитівської міської Ради Кулішову Г.В., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 212,213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що   підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

В судовому  засіданні   встановлено, що сторони дійсно перебували   в зареєстрованому шлюбі з 27.04.1998 року.

Під час шлюбу у них народилась дитина - дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.8)

11.06.2001 року сторони розірвали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділу РАЦС Єнакієвського міського управління юстиції Донецької області був зроблений запис за НОМЕР_1(а.с.9)

Після розірвання шлюбу, за обопільною домовленістю сторін, малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилась проживати з відповідачкою.

До 2005 року позивач періодично навідував дочку у м. Харкові, де дитина тимчасово проживала з батьками відповідачки, та спілкувався з нею.

З липня 2005 року неповнолітня ОСОБА_3стала постійно проживати з відповідачкою в м. Антрацит Луганської області.

Відповідачка ОСОБА_2 не згодна, щоб позивач спілкувався з дочкою, а тому позивач ОСОБА_1, не маючи можливості зустрічатися з дитиною та приймати участь у її вихованні, у грудні 2006 року звертався до органу опіки та піклування Антрацитівського міськвиконкому, який своїм рішенням НОМЕР_2 від 21.12.2006 року встановив час для спілкування позивача з дочкою у вихідні дні - суботу і неділю та у період шкільних канікул.( а.с.5)

Не дивлячись на те, що згідно зі ст. 158 СК України рішення органу опіки та піклування є обв»язковим до виконання, позивачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, чинить перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною та забороняє брати участь у її вихованні, в зв»язку з чим позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Суд вважає, що вимоги позивача є необгрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини.

Розірвання шлюбу між батьками дитини, так само як і проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обв»язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

Крім того, у ст. 157 СК України прямо зазначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов»язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 159 СК України позов про усунення перешкод в участі у вихованні дитини є позовом про заперечення поведінки особи, яка чинить перешкоди іншому у здійсненні ним свого права.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини ( періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров»я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, згідно зі свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком останньої і має рівні права з матір»ю дитини ОСОБА_2, відповідачкою по справі, на участь у вихованні та спілкуванні з дочкою.

 

4

В судовому засіданні також встановлено, що до липня 2005 року позивач періодично зустрічався і спілкувався з дитиною та що неповнолітній ОСОБА_3 відомо, що саме позивач є її батьком.

Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 порушує права позивача ОСОБА_1, оскільки перешкоджає останньому у зустрічах , спілкуванні з дочкою, у прийнятті участі у її вихованні.

Суд вважає необхідністю поновлення права позивача на спілкування з дочкою та на участь у її вихованні, оскільки воно є законним та обгрунтованим.

Батьки дитини мають рівні права щодо можливості спілкування та виховання дитини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання   в м. Єнакієве Донецької області.

Позивач має задовільні житлово- побутові умови.

Згідно з актом обстеження житлово- побутових умов від 1.12.2006 року, позивач мешкає у м. Єнакієве   Донецької області   у   4-х кімнатній квартирі,   в якій є   окрема кімната для дитини. В кімнаті є іграшки, література, нові меблі.( а.с.6)

В своєму висновку від 21.12.2006 року орган опіки та піклування Антрацитівського міськвиконкому вважає доцільним встановити час для спілкування позивача з дочкою ОСОБА_3(а.с. 14)

При таких обставинах, суд враховуючи вік дитини - 8 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1), задовільний стан її здоров»я, а також позитивні дані про батька дитини, вважає на необхідне визначити останньому час і місце зустрічі та спілкування з дитиною ОСОБА_3

Крім того, при визначенні порядку спілкування, суд враховує те, що позивач постійно мешкає у м.Єнакієве Донецької області, а дитина- у м. Антрацит Луганської області. Вказані міста знаходяться на значній відстані один від одного.

Суд вважає необхідним усунути перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3шляхом визначення способів його участі у її вихованні.

Суд вважає на необхідне визначити наступний порядок спілкування позивача ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

· 2 рази на тиждень- у вихідні дні: суботу та неділю з 11 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин кожного дня у м. Антрациті    Луганської області, місце спілкування обирає ОСОБА_1;

· у період шкільних канікул, дозволити відвідування дитиною ОСОБА_3місця проживання ОСОБА_1 за погодженням з матір»ю дитини ОСОБА_2;

· один раз на рік у літній період дозволити ОСОБА_1 брати дочку ОСОБА_3для спільного відпочинку, але не більш ніж на 1,5 місяці, за погодженням з матір»ю дитини ОСОБА_2

Суд вважає, що таке спілкування не буде перешкоджати нормальному розвиткові дитини ОСОБА_3.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 10,11,60, 209,212 -215,218 ЦПК України,

ст.ст.141,153,157,158,159 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити повністю.

1.                                     Усунути перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом визначення способів його участі у її вихованні.

Визначити наступний порядок спілкування позивача ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

 

5

a). 2 рази на тиждень- у вихідні дні: суботу та неділю з 11 години 00 хвилин до 18 години

00 хвилин кожного дня у м. Антрациті    Луганської області, місце спілкування обирає

ОСОБА_1;

б), у   період   шкільних канікул, дозволити   відвідування   дитиною ОСОБА_3  місця

проживання ОСОБА_1 за погодженням з матір»ю дитини ОСОБА_2;

в), один раз на рік у літній період дозволити брати дочку ОСОБА_3для спільного

відпочинку, але не більш ніж на 1,5 місяці, за погодженням з матір»ю дитини ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.