Справа № 2-3906/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
5 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Макаренко Г.В.
при секретарі: Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення банківського вкладу, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що 5 грудня 2008 року між сторонами даної справи був укладений договір банківського вкладу.
Згідно договору банківського вкладу № 1004/0301892000001001 відповідач прийняв від позивача готівкою кошти в сумі 9 000, 00 грн. і зобов’язався повернути їх 5.06.2009 року.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від повернення повної суми вкладу у строк, передбачений договором, позивач просила суд задовольнити заявлені вимоги, стягнути на її користь суму банківського вкладу за договором в розмірі 9 000, 00 грн. та відсотки за користування коштами після дати повернення банківського вкладу.
В судовому засіданні позивач доповнила позовні вимоги та просила суд стягнути на її користь суму банківського вкладу за договором в розмірі 9 000, 00 грн., відсотки за користування коштами після дати повернення банківського вкладу, витрати, що пов’язані з явкою до суду в розмірі 430 грн., витрати на відправку кореспонденції в розмірі 124, 00 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 5 грудня 2008 року між сторонами даної справи було укладено договір строкового банківського вкладу № 1004/0301892000001001.
Згідно договору банківського вкладу № 1004/0301892000001001 від 5 грудня 2008 року відповідач прийняв від позивача готівкою кошти в сумі 9 000, 00 грн. строком на 183 дні з 5.12.2008 року по 5.06.2009 року зі сплатою 24% річних.
Після настання дати повернення сума вкладу повернута не була.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
Відповідно до п. 2.4.3 договору банківського вкладу № 1004/0301892000001001 від 5 грудня 2008 року, укладеного між сторонами даної справи, вкладник має право отримати суму вкладу та нараховані проценти у дату повернення, визначену даним договором. П.1.1 договору передбачає, що датою повернення вкладу є 5.06.2009 року. Разом з тим, як було встановлено судом, сума вкладу позивачу після настання вказаної дати повернута не була.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договорами зобов’язання щодо повернення позивачу вищевказаної суми вкладу в обумовлені договором строки, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування належними позивачу коштами після передбаченої договором дати повернення задоволенню не підлягають. Так, обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач посилається на те, що у зв’язку з порушенням банком умов договору щодо строків повернення вкладів та нарахованих відсотків у позивача виникло право вимагати від банку сплати відсотків річних за користування відповідачем сумою вкладу після передбаченої договором дати її повернення. При цьому позивач виходив з розміру процентної ставки, яка передбачена пунктом 1.2. вищезазначеного договору в розмірі 24 відсотків річних. Разом з тим, відповідно до п.3.1 вищевказаного договору банківського вкладу, нарахування процентів припиняється в день, який передує обумовленій сторонами даті повернення. Будь-яких умов, які б покладали на банк обов’язок сплачувати вкладнику проценти за вищевказаними ставками у разі порушення строків повернення вкладів зазначений договір не містить.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача реальних збитків в розмірі 124, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог в цій частині позивач посилається на те, що для відновлення свого порушеного права вона мала витрати на відправку кореспонденції.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Таким чином, оскільки втрати, яких зазнала позивач, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, позов в цій частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону. Крім того, суду не надано доказів, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між невиплатою банком сум вкладів та втратою позивачем зазначених коштів.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Відповідно до роз‘яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Разом з тим, позивач не навела належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не надала докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказала з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та не надала доказів, якими це підтверджується.
Відповідно до змісту ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу та витрати сторін, пов’язані з явкою до суду відносяться до судових витрат.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов‘язок відшкодувати позивачу понесені та документально підтверджені судові витрати по справі – витрати, що пов’язані з явкою до суду в розмірі 361, 24 грн., 252, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір у розмірі 90, 00 грн.
Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст.ст.85, 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов‘язок відшкодувати судові витрати по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 614, 625, 1060 ЦК України, ст. ст.10, 57, 60, 61, 88, 224-226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 1004/0301892000001001 від 5 грудня 2008 року в сумі 9 000, 00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 90 грн. 00 коп. у відшкодування судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 361, 24 грн. у відшкодування витрат, що пов’язані з явкою до суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя