Ухвала

іменем україни

22 лютого 2017 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ КузнєцовВ.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 липня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_6 про визнання заповіту частково недійсним, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в:

12 грудня 2016 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3направила поштою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 325 ЦПК України, відповідно до вимог якої касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущений заявником з поважних причин, суд вважає за можливе поновити його.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просила: визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 від 12 травня 2010 року в частині розпорядження 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 08 листопада 2011 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності на 5/16 частин спірного житлового будинку; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 листопада 2011 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1212 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за вказаною вище адресою та його державну реєстрацію; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 08 листопада 2011 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності на 5/16 частин спірного житлового будинку; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 листопада 2011 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1212 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за вказаною вище адресою та його державну реєстрацію; визнати за позивачем право власності на 5/8 частин спірного житлового будинку та на 5/8 частин спірної земельної ділянки.

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю ОСОБА_7

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 08 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2в особі представника ОСОБА_3 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Судами встановлено, що з 08 січня 1947 року позивач ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно акта від 14 травня 1991 року колгосп «Дружба» передав безоплатно в особисту приватну власність ОСОБА_7 житловий будинок садибного типу з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 на підставі п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР від 30 червня 1990 року № 149 «Про передачу громадянам, які переселені з територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, жилих будинків в особисту власність».

27 червня 1991 року ОСОБА_7 зареєстрував право приватної власності на вказаний житловий будинок в Ірпінському бюро технічної інвентаризації.

За життя ОСОБА_7 склав заповіт від 12 травня 2010 року, згідно з яким заповідав своїм онукам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а своєму сину ОСОБА_6 - належні йому земельні ділянки відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 та державного акту серії НОМЕР_3. Вказаний заповіт посвідчений секретарем Новозаліської сільської ради Волошиною І.С. та зареєстрований в реєстрі за № 67.

Встановлено, що 09 лютого 2011 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2, в якій вона повідомила про те, що зміст заповіту їй відомий, на одержання обов'язкової частки у спадщині вона не претендує. Також у заяві зазначила, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є особистою власністю померлого ОСОБА_7, а тому на одержання свідоцтва про право власності згідно ст. 71 Закону України «Про нотаріат» вона не претендує.

Того ж дня до Бородянської районної державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 із заявами заяви про прийняття спадщини за заповітом.

22 червня 2011 року до нотаріальної контори надійшли заяви ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про відмову від прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_7 відмовились від спадщини на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5

08 листопада 2011 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що зареєстроване в реєстрі за № 1-3585. Того ж дня Бородянською районною державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що зареєстроване в реєстрі за № 1‑3591.

08 листопада 2011 року Бородянською районною державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельної ділянку площею 0,1212 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1. Того ж дня Бородянською районною державною нотаріальною конторою Київської області на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельної ділянку площею 0,1212 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходив із безпідставності заявлених позовних вимог, зокрема позивачем не доведено обставин передбачених ст. 1257 ЦК України для визнання заповіту недійсним. Позивачем не доведено, що спірний житловий будинок належав їй і ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, оскільки ці обставини спростовуються даними акта від 14 травня 1991 року, за яким колгосп «Дружба» передав безоплатно спірний житловий будинок у приватну власність ОСОБА_7

Крім того, позивач подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини і протягом встановленого строку її не відкликала. Позивач не довела порушення її прав оспорюваними свідоцтвами про право на спадщину за заповітом на житловий будинок.

Суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порядку спадкування набули право власності на вказаний житловий будинок, то до них в силу положень ч. 2 ст. 1225 ЦК України перейшло право власності на земельну ділянку, яка надавалась спадкодавцю в установленому законом порядку під будівництво вказаного нерухомого майна, а тому відсутні підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_2в особі представника ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 липня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 листопада 2016 року.

Відмовити ОСОБА_2в особі представника ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_6 про визнання заповіту частково недійсним, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних В.О.Кузнєцов і кримінальних справ