ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" липня 2006 р. Справа № 16/2154
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.
при секретарі: Захарова А.Г., за участю представників сторін:
позивача: Василенко Л.О. –за довіреністю;
відповідача: Чорнорибченко П.В. –директор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Інституту олійних культур Української академії аграрних наук до Приватного підприємства науково-виробничого центру „Зерно України”про спонукання до виконання умов договору,
ВСТАНОВИВ:
Позивачем пред’явлено позов про спонукання відповідача до виконання умов договору підряду на виробництво гібриду соняшнику № 27/04/1 від 27.04.2005 року. Заявою від 23.05.2006 року № 120 позивач свої вимоги уточнив і просить стягнути з відповідача вартість насіння в розмірі 48 960,00 грн., наданого для вирощування гібриду соняшнику за договором 27/04/1 від 27.04.2005 року, в якості збитків, завданих позивачу невиконанням зобов”язання.Всудовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, позов просить задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що вирощене ним насіння було вражене гниллю, а тому його не можна було передавати позивачу. Причину неякісності вирощеного насіння відповідач пояснює неякісністю посівного матеріалу, наданого позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
27 квітня 2005 року між сторонами по справі укладено договір підряду на виробництво насіння гібриду соняшника.
Даний договір відповідає положенням ст. 837 ЦК України і підлягає до виконання обома його сторонами. У відповідності до ст..837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобо”язується на свій ризик виконати певну роботу, а замовник –прийняти та оплатити виконану роботу.
За умовами укладеного сторонами договору, позивач доручив відповідачу виростити з батьківських ліній соняшника ЗЛ22АхЗЛ102Б в кількості 300 кг.та ЗЛ 678В в кількості 60 кг. –готову продукцію –насіння соняшника Запорізький 28. Насіння батьківських ліній надається позивачем. Передача вирощеного врожаю повинна бути проведене не пізніше 20.10.2005 року ( п. 2.4.1. договору).
Передача насіння відповідачу була здійснена за накладною № 41 загальною вагою по двох договорах -- № 27/04/1, який є предметом спору та № 27/04/02.Насіння одержано за довіреністю ЯЗО № 221883 від 27 квітня 2005 року на ім”я Чорнорибченко П.В. Факт одержання насіння у вказаній в накладній кількості представник відповідача підтвердив.
За доводами представника відповідача, насіння за договором підряду було ним засіяно, а посіви оброблено з урахуванням всіх вимог та рекомендацій спеціалістів позивача.
В ході дозрівання культури соняшника, за доводами представника відповідача, спеціалісти обох сторін проводили огляд посівів і прийшли до висновку, що посіви заражені гниллю до 50%.У відповідності до акту №7контрольного обстеження посівів від 21.09.2005 року, незважаючи на виявлену гниль, відповідачу було предписано здійснити збір врожаю в короткі строки та з високою якістю, а все вирощене передати позивачу. При цьому актами № 1 від 25.05.2005 року та № 70/3 від 03.08.2005 року встановлено, що зараженість посіві зустрічається лише в поодиноких випадках.
За доводами позивача, відповідач свої зобов”язання за договором не виконав і зібраного врожаю позивачу не передав ні в якій кількості.
Представник відповідача непередачу вирощеного врожаю позивачу пояснив його неякісністю та неприпустимістю передавати вирощене насіння з такими показниками у подальше використання. За доводами представника позивача, неякісність вирощеного врожаю насіння соняшнику викликана неякісністю посівного матеріалу, переданого позивачем для його вирощування.
У відповідності до п. 3 ст. 840 ЦК України, підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу. За версією представника відповідача, батьківська форма насіння (наданого на вирощування позивачем) мала недолік, який не можливо було виявити при прийнятті посівного матеріалу, а саме -- материнська та батьківська форми насіння соняшнику цвіли не одночасно, що призвело до неякісного врожаю.
У відповідності до пояснення Міністерства аграрної політики України від 10.07.2006 року № 93-14-523, наданого на запит суду, співпадіння цвітіння посівного матеріалу гібридної форми соняшнику Запорізький 28 не є ознакою якості насіння, а лише результатом дотримання певної технології вирощування для даного насіння. Співпадіння цвітіння залежить від багатьох факторів технології вирощування, зокрема, від строку посіву материнської та батьківської лінії, від глибини посіву насіння, вологості грунту, погодних умов, виду сівалки, правильного вибору густоти посіву. Дотримання технології вирощування гібридного соняшнику суттєво впливає на врожайність насіння. За доводами Міністерства, затримка цвітіння батьківської лінії від материнської не спричиняє відсутність запилення насіння, оскільки рильце зберігає свою здатність до запилення 9-10 днів.
Якісність переданого відповідачу насіння для виконання договору підряду підтверджується наявними у справі сертифікатами встановленого зразка № 08/07-349 та № 08/07-401 на партію насіння соняшнику, яка передавалася за договором від 27.04.2005 року.
З підставі вищевикладеного, доводи позивача стосовно неякісності переданого для засіву насіння суд до уваги не приймає.
Належних доказів про те, що вирощене насіння заражено гниллю, відповідач не надав.
У відповідності до положень Закону України „Про насіння та садивний матеріал” від 26.12.2002 року, питання придатності насіння до виробництва та його якості є компетенцією державних насіннєвих інспекцій. Відповідач не має права перебирати на себе повноваження інспектора та самостійно вирішувати питання про видачу чи притримання у себе вирощеного для позивача врожаю з мотивів його зараженості.
За доводами представників обох сторін, ними спільно чи порізно не відбиралися зразки насіння врожаю соняшника для дослідження в лабораторії насіннєвої інспекції для встановлення факту непридатності насіння для виробництва через зараженість гниллю.
У відповідності до п. 8.1. договору від 27.04.2005 року, право власності на насіння та вирощений врожай належить позивачу. Відповідач підтвердив, що не передав позивачу нічого з вирощеного врожаю на виконання умов договору між сторонами від 27.04.2005 року. Доводи відповідача про те, що в якості розрахунку за договором ним було передано позивачу насіння соняшнику „Запорізький-32” матеріалами справи не підтверджується. Доказів про те, що сторони спеціально змінювали умови договору від 27.04.2005 року про порядок розрахунків, у справі немає. Позивач заперечив проти достовірності цих доводів відповідача.
Слід також зауважити, що відповідач постійно змінював обґрунтування своїх заперечень, не зупинився остаточно на жодному з них, та не обґрунтував їх належними доказами.
У відповідності до п. 1.1. договору від 27.04.2005 року, очікуваний врожай насіння соняшника сторонами визначено в кількості 260 центнерів у заліковій вазі. За доводами ж відповідача, в зв”язку з неякісністю вирощеного насіння, всього було зібрано і передано на очистку 15 280 кг. насіння, з якого після очищення залишилося 3 600 кг. ( акт на очищення, сушку зерна, насіння олійних культур від 25.09.2005 року).
Оскільки належних доказів про неякісніть переданого позивачем насіння відповідач суду не надав, як і доказів про те, що недобір врожаю стався через погодні умови чи інші форс-мажорні обставини, то суд вважає, що відповідач не виконав належним чином договір підряду від 27.04.2005 року, оскільки одержав значно меншу кількість врожаю, ніж обумовлювалося договором і не надав позивачу результати робіт.
Доводи відповідача про те, що він правомірно притримує у себе насіння соняшника і не віддає його позивачу суд до уваги не приймає, виходячи з такого:
У відповідності до ст.. 856 ЦК України, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв”язку із виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, устаткування, залишок невикористаного матеріалу, що є у підрядника. У відповідності до ч. 2 ст. 854, якщо договором підряду не обумовлюється попередня оплата, то замовник зобов”язаний сплатити підряднику обумовлену ціну лише після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належними чином і в погоджений строк. Підрядник має право вимагати виплати авансу лише у випадку та розмірі, встановленому в договорі.
Згідно розділу 7 договору від 27.04.2005 року, оплата робіт проводиться за умови
виконання відповідачем прийнятих на себе за цим договором зобов”язань. Інших умов оплати сторони не погоджували і доказів про це не надавали.
Таким чином, оскільки за договором між сторонами оплата виконаних відповідачем робіт не повинна проводитися до моменту передачі робіт, то притримання відповідачем результатів робіт з мотивів не проведення розрахунків, є незаконним.
Клопотання відповідача про врахування при розгляд справи суми витрат, які відповідач поніс на вирощування врожаю соняшника суд до уваги не приймає, оскільки розрахунки між сторонами можуть бути проведені лише після передачі предмету підряду позивачу, що відповідач не виконав.
Позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки через невиконання договору підряду від 27.04.2005 року у сумі 48960,00 грн.,що відповідає вартості насіння, переданого на вирощування відповідачу. Розрахунок збитків позивачем зроблено вірно : 360 кг. х 136,00 грн. = 48 960,00 грн.
У відповідності до ст.. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов”язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. У відповідності до п. 8.2. договору від 27.04.2005 року сторони також погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання договірних зобов”язань винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані збитки.
Позивач має право на відшкодування збитків внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 27/04/1 підряду по виробництву гібриду соняшнику від 27.04.2005 року.
Під збитками у відповідності до ст.. 22 ЦК України розуміються, в т.ч. витрати, яких особа зазнала у зв”язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
На підставі досліджених матеріалів суд приходить до висновку що позивач довів правомірність своїх вимог і вони підлягають до повного задоволення.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 489,60 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю .
2. Стягнути з Приватного підприємства науково-виробничий центр „Зерно України”, ідентифікаційний код 30746377, Черкаська область, Смілянський район, с. Холоднянське, вул. Молодіжна, 19 на користь Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, ідентифікаційний код 01296051, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул.. Весняна, 1 – 48 960,00 грн. збитків, 489,60 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських